Конституція України при визначенні у ст. 8 принципу верховенства права вказує на такі його складники, як вища юридична сила Основного Закону держави, й на те,  що норми Конституції є нормами прямої дії. Але принцип верховенства права, на думку науковців, має більш широкий зміст. Так, Гайворонський В. М. зміст принципу верховенства права вбачає по-перше в тому, щоб "закони були правовими, демократичними, гуманними, справедливими, спрямованими на забезпечення прав людини та інтересів не певних прошарків населення, а всього народу, а по-друге, щоб вони були легітимовані суспільством" (х 8 ст. 27). В. Б. Авер'янов зазначає, що принцип верховенства права відповідно до Конституції України означає "підпорядкування усіх без винятку державних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, а також пріоритетність цих прав перед усіма іншими цінностями демократичної соціальної правової держави." (х12 ст. 7) Він наголошує, що не можна змішувати цей принцип з принципом верховенства закону, що означає пріоритетність законів перед іншими формами нормативно-правового регулювання суспільних відносин.

Однак у сучасній літературі іноді складовою частиною принципу верховенства права називають верховенство Конституції над іншими нормативно-правовими актами. Такої думки додержуються А. Заєць, І. Процюк, В. Копейчиков та інші (див. Х 8, с.3,4,6). На відміну від такої точки зору, В. М. Гайворонський зазначає відмінність категорій "право" та "закон", оскільки "закон - це лише форма, а право - зміст, яким вона наповнюється"  (х 8, ст.. 27).

Для адміністративного судочинства головним складником принципу верховенства права є  обов'язок  держави здійснювати свою діяльність, визначати шляхи подальшого розвитку відповідно до пріоритетності прав та свобод людини і забезпечити  гарантії їх реалізації. Діяльність державних інституцій має підпорядковуватися потребам реалізації й захисту прав людини. Тому, в сучасних умовах основними функціями адміністративного суду мають стати правозабезпечувальна та правозахисна, а основними його завданнями - забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, захисту й поновленню порушених прав. Для реалізації цього завдання відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України  адміністративний суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права. Людина, її  права та інтереси стають головними  об'єктами захисту при відправленні  адміністративного судочинства, а завданням  адміністративного суду  стає захист прав людини та громадянина у випадку їх порушення органами виконавчої влади,  органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Адже, "охорона інтересів особи та громадянина - важливий чинник стабільності громадянського суспільства, належного функціонування державного апарату й держави вцілому" [2, с.208].

Принцип верховенства права тісно пов'язаний  з принципом законності. Виходячи з принципу верховенства права "...адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечитиме конституційнім принципам права, чи порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Адміністративний суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи". (цппр ст.50) Кодекс адміністративного судочинства України (ч.3 ст.8), як і Конституція (ч.3 ст.8) гарантує  право звернення до адміністративного суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.   

 "За роки дії Конституції України судді починають розуміти, що справжня незалежність судової влади починається із застосування у процесі судочинства принципу верховенства права, який не може бути ототожнений з принципом верховенства закону, як сліпої, механічної покори нормативно оформленим приписам державної  влади, оскільки сама держава не може бути не зв'язаною правом, а акти, дії чи бездіяльність органів державної влади підлягають оскарженню в судовому порядку. Такі принципи можуть буті виведені з природи Конституції, враховуючи конкретні обставини справи, коли умови органічної концепції справедливості вимагають від правозастосовчих органів певного відходу від нормативних текстів, на основі принципу верховенства права та правової держави з метою ухвалення справедливих рішень." (х6 ст.5) На нашу думку, втілення в судову практику принципу верховенства права потребує процесуального закріплення шляхів виходу суду з ситуацій протиріччя нормативно-правових актів Конституції України чи загальним принципам права. Так, враховуючи пряму дію норм Конституції України, суди могли б ухвалювати рішення безпосередньо на підставі норм Конституції України. Але особливість мають нормативно-правові акти, визначення конституційності яких віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. В такому випадку сприятливим буде вищезазначений підхід про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту (ч. 5 ст. 9  Кодексу адміністративного судочинства України).     

"Визнання принципу верховенства права є неоціненним надбанням України як демократичної держави. Він спрямований, в решті-решт, на досягнення гідного людини життя. Але для цього принцип має неухильно забезпечуватись всіма гілками влади. Інакше,...  не уникнути перекосів у його додержані... Значну роль щодо цього має відігравати і судова влада. Поки що їй не надається того значення, яке вона має у західних країнах, де визначають можливість існування права і поза приписами державної влади, яка покликана корегувати писані закони, і вважають завданням правосуддя відшуковувати це право і фіксувати його у своїх рішеннях." (х8 ст.30).

Одним з основних серед принципів судочинства є принцип законності, як принцип взаємодії держави з громадянином, що вимагає  від усіх суб'єктів правовідносин виконувати приписи правових норм, чим сприяє реалізації інших принципів права. В Конституції України нема  прямої згадки цього  принципу, але його зміст  можна знайти в багатьох нормах Основного Закону.

Так  ч.2 ст. 19 Конституції України закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей припис саме  і є  вимогою  дотримуватись  законності.

Ч.1 ст. 129 Конституції  України зобов'язує суддів при здійсненні правосуддя  підкорятися лише закону.

Ч.1 ст. 68 Конституції України приписує громадянам неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначеними положеннями Конституція України запроваджує в життя принцип законності, який за своїм призначенням є невід'ємною частиною демократичної, правової, соціальної держави.

Законність, як загальний принцип права, та законність, як принцип судочинства, мають певні відмінності. Законність у широкому розумінні полягає в суворому та неухильному дотриманні та виконанні всіма суб'єктами права діючого законодавства (ТГП ст.. 511). По відношенню до судочинства законність характеризується більш детальною регламентацією, що пояснюється конкретним закріпленням норм належної поведінки суб'єктів правовідносин, що виникають в процесі розгляду судом справи. Не тільки суд, але й інші суб'єкти процесуальних правовідносин повинні неухильно дотримуватись всіх вимог законодавчих актів та принципів судочинства. Порушення одного з них тягне за собою порушення принципу законності, що в свою чергу тягне за собою визнання незаконними рішень, що винесені в такому процесі та скасуванню останніх.

Принцип законності має особливе значення для адміністративного судочинства, оскільки законність є відправним  при визначенні самої суті діяльності адміністративного суду. Адже саме адміністративний суд перевірятиме виконання дотримання принципу законності у  сфері публічно-правових відносин органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.

 Як позитивне для адміністративного судочинства є те, що принцип законності отримав зовнішній вираз в Кодексі адміністративного судочинства України (Ст.9). Так, адміністративний суд  вирішує справи на підставі Конституції та інших законів України, а також чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, що прийняті в порядку та у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України.

Адміністративний суд в своїй діяльності матиме справу з нормативно-правовими актами, що були прийняті з порушенням закону або за своєю суттю протирічать нормам та приписам законів, актів вищої юридичної сили. Тому, важливим є положення, що у випадку невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, чинному міжнародному договору України або іншому правовому акту вищої юридичної сили адміністративний суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Оскільки адміністративному суду надано право скасовувати нормативно-правові акти різної юридичної сили, то необхідно, щоб він при здійсненні своєї діяльності мав можливість вибору норми, яку варто застосувати при вирішенні конкретних справ. У разі виникнення сумніву щодо відповідності закону чи іншого правового акту Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту.

Важливим є положення про те, що, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Закріплення примата міжнародного права над внутрішнім правом дозволить використовувати світовий досвід законодавства та поступово привести внутрішнє законодавство у відповідність до світових стандартів.

У разі відсутності закону чи іншого нормативно-правового акту, що регулює відповідні правовідносини, адміністративний суд застосовує закон чи інший нормативно-правовий акт, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а при відсутності такого - адміністративний суд виходить із конституційних принципів права, загальних засад і духу законодавства (аналогія права) (ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).  Застосування аналогії права та аналогії закону дозволить адміністративним судам вирішувати питання в тих сферах суспільного життя,  в яких існують прогалини в законодавчому регулюванні, при необхідності вирішувати питання, що віднесені до  їх компетенції, на основі норм Конституції та загальних принципах права. Слід зазначити, що застосування аналогії закону та аналогії права в адміністративному судочинстві є проявом принципу верховенства права.