Принцип попереднього судового захисту прав скаржника рекомендований Комітетом Міністрів Ради Європи (Рекомендація № R (89) 8 від 13 вересня 1989 року). Його сутність полягає у можливості вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом у випадках, коли існує очевидна  небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Хоча цей принцип не зазначений серед принципів адміністративного судочинства, але фактично він знайшов місце у приписах ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що регламентує забезпечення позову судом. Завдяки цьому принципу можна забезпечити припинення завдання шкоди незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю, або навіть попередити спричинення негативних наслідків.    

  Не е принципом судочинства, але відіграє важливу в  адміністративному судочинстві роль принцип розподілу влади, оскільки адміністративні суди в своїй діяльності втручаються у питання діяльності інших гілок влади. Підґрунтя для визначення теорії поділу влади заклав англійській  правознавець Д. Локк, а вже класичне відображення вона отримала в працях Ш.Монтеск'є, в яких зазначено, що забезпечення істинної свободи можливо лише в умовах, коли владою не зловживають. В державі "потрібен такий порядок  речей, за якого різні влади могли б взаємно стримувати одна одну" (х8, ст.. 28 - 13. Рейснер).  В Україні  принцип розподілу влади знайшов своє закріплення в ст. 6 Конституції України, відповідно до якої,  державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Система стримувань та противаг є важливим елементом демократії. "Ця система ґрунтується на глибокому переконанні в тому, що найкращим є той уряд, можливості якого гальмуються" (х 14 ст. 10).  Механізмом системи стримувань та противаг є принцип розподілу влади, за яким всі "три гілки влади  є самостійними, одна одній не підпорядкованими, кожна з них діє в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією України та законами України" (х 13 ст.  122). Суди виступають в якості носіїв судової влади та взаємодіють з іншими державним органами. Суд "застосовує закони, що прийняті парламентом, дає правову оцінку правомірності дій та рішень органів і посадових осіб виконавчої влади, обмежує "свавілля" адміністративного механізму" (х 16 ст 17. 19. Чиркин)

На наш погляд, адміністративний суд в системі стримувань і противаг відіграє суттєву роль. Підтвердженням цьому є те, що предметом розгляду адміністративних судів є рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які здійснюють владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень, тобто здійснення контролю за легітимністю управлінської діяльності органів іншої гілки влади. У той же час, при виконанні своїх функцій адміністративні суди не повинні втручатись у сфери діяльності останніх. Тобто  адміністративні суди "не повинні перевіряти рішення (дії чи бездіяльність) органів державної влади та місцевого самоврядування на предмет їхньої доцільності, якщо вони прийняті (вчинені) на власний розсуд на підставі, у  межах повноважень та у спосіб, передбачені  Конституцією  та законами України... Однак цей принцип не заперечує можливості адміністративного суду  перевіряти, чи сумісні справжні цілі рішень, дій чи бездіяльності адміністрації з метою наданого законом повноваження"  [цппр, с.51].   Таким чином,  адміністративний суд мають можливість перевіряти не лише повноваження органу чи посадової особи, які винесли акт, дії чи бездіяльність якого оспорюється в суді, законність поведінки такої особи, але й відповідність істинних цілей рішень, дій чи бездіяльності закону. Надання адміністративному суду таких повноважень не є впливом на право державних органів приймати рішення на власний розсуд, не є втручанням у роботу державних органів і органів місцевого самоврядування. Адміністративний суд встановлює порушення закону, що могли виникнути у діяльності таких органів, і усуває їх або зобов'язує орган, що їх допустив усунути ці порушення закону. 

"Конституційне закріплення цього важливого демократичного принципу є підставою для законодавчого закріплення діяльності органів, що представляють кожну з гілок влади, врегулювання відносин як між ними, так і з підприємствами, установами, організаціями та громадянами.  Значно цьому служитиме і вдосконалення норм адміністративного законодавства, прийняття нормативно-правових актів, які розмежовують повноваження органів держави, чітко визначать їх правовій статус, що, безумовно, сприятиме демократизації суспільних правовідносин, стабілізації політичної обстановки в державі." (х10 ст.74)       

  Завдяки спільній діяльності органів судової, законодавчої та виконавчої гілок влади забезпечується  належний вплив на суспільні відносини, задоволення потреб суспільства, охорона та захист прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина.  

Принципи адміністративного судочинства взаємопов'язані, мають тісний зв'язок між собою та з чинним адміністративним законодавством. Принципи обумовлюють зміст законодавства, оскільки "творчість по створенню законодавчих актів (законотворчість) повинна здійснюватися відповідно до загальновизнаних принципів..." (х 17 ст. 25). В той  же час, саме завдяки нормам законодавства, принципи знаходять своє зовнішнє відображення, забезпечують реалізацію конституційних принципів щодо верховенства права, в тому числі, в адміністративному судочинстві, як одній з форм правосуддя в демократичній, правовій, соціальній державі.