В певних випадках, коли відшкодування за моральну (немайнову) шкоду вимагає очевидець (свідок) заподіяння тілесних пошкоджень третій особі, суди не вимагають доказів ні фізичного впливу на свідка, ні знаходження його в "зоні небезпеки", обмежуючись лише критерієм здатності і обов'язковості передбачення при дотриманні розумної передбачуваності і можливості заподіяння психічної шкоди свідку події. Моральна (немайнова) шкода визнається передбачуваною і такою, що належить відшкодуванню, коли свідок знаходився неподалік від місця події, безпосередньо спостерігав нещасний випадок, знаходячись при цьому в близьких стосунках з безпосереднім потерпілим, і є органічні прояви наслідків перенесеного нервового потрясіння [5,111]. В окремих штатах знімається вимога фізичних проявів моральної шкоди для безпосереднього потерпілого, а іноді - і для свідка події.

У разі, якщо потерпілий отримує моральну (немайнову) шкоду в зв'язку зі своєю особливою вразливістю, відшкодування звичайно надається в разі умислу або грубої необережності в діях правопорушника. Суди приділяють значну увагу факту обізнаності правопорушника про наявність таких особливостей, за виключенням випадку, коли моральна (немайнова) шкода пов'язана із заподіянням фізичної шкоди, - в цих випадках суди застосовують презумпцію обізнаності правопорушника про особливості потерпілого - загальний підхід передбачає, що правопорушник сприймає потерпілого таким, яким він є.

Підсумовуючи, можна зазначити, що в цілому право країн англо-американської системи містить досить багато перешкод для позивача, який намагається стягнути з відповідача відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої простою необережністю. До цих пір не вироблено єдиного підходу до ситуації, при якій сама неправомірна дія здійснюється з умислом, проте наслідки, що наступають, при цьому є такими, як при необережності. Спірним є також питання щодо дотримання вимоги про діагностованість психічного захворювання при заподіянні шкоди з умислом. Переважаючий підхід з цього питання виражається у визнанні в цих випадках заподіяння моральної (немайнової) шкоди з умислом.