Необхідність застосування даного підходу обумовлена наступними обставинами. По-перше, використання таких співвідношень є тією обставиною, яка враховує вимоги розумності і справедливості, що визначені статтею 1101 Цивільного Кодексу Російської Федерації. По-друге, покарання за кримінальні злочини проти людини і громадянина відображають значимість його прав і свобод, а також суспільну небезпечність їх протиправного порушення.

Вихідним критерієм для визначення розмірів відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розробленій О.М.Ерделевським методиці служить презюмована моральна (немайнова) шкода для певного виду правопорушення - це страждання, які, за загальними уявленнями, повинна відчувати (тобто не може не відчувати) "середня", "нормально" реагуюча людина на вчинення щодо неї протиправної дії. Автор пропонує перелік матеріальних еквівалентів розмірів презюмованої моральної шкоди, які виражені в кількості мінімальних заробітних плат (згідно з російським законодавством) для різних видів правопорушень. Такий підхід дозволив автору розробити шкалу розмірів презюмованої моральної (немайнової) шкоди для його відшкодування в грошовій формі. Суть шкали полягає в тому, що розмір відшкодування презюмованої моральної (немайнової) шкоди при завданні тяжких тілесних пошкоджень, поєднаний з переживаннями, приймався ним за відносну одиницю. Що стосується інших правопорушень, то розмір презюмованої моральної (немайнової) шкоди зменшувався в залежності від тяжкості наслідків, що наступали після правопорушення. Так, наприклад, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю дорівнює 576 відносних одиниць (мінімальним заробітним платам), порушення немайнових прав авторів та винахідників - 144, порушення майнових прав споживачів - 36, порушення недоторканості приватного життя та поширення хибних образливих відомостей - 24, порушення недоторканості житла - 18, образа - 12. Загалом автор пропонує класифікувати 61 вид різноманітних правопорушень відповідно до положень чинного законодавства Росії.

Розмір відшкодування презюмованої моральної (немайнової) шкоди в сфері цивільно-правових відносин, які не охоплюються покараннями за кримінальні злочини, за О.М.Ерделевським, дорівнює розміру відшкодування тієї ж шкоди для видів злочинів, що тягнуть аналогічну моральну (немайнової) шкоду. Зокрема, моральна (немайнова) шкода при кримінально-караному заподіянні шкоди майну або іншому порушенні майнових прав споживачів дорівнює відповідній моральній (немайновій) шкоді при кримінально-караному обмані споживачів, тобто 0,05 відносних одиниць. В грошових одиницях абсолютний розмір такого відшкодування, за О.М.Ерделевським, дорівнює 720 - кратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої російським законодавством, на момент винесення рішення по справі. 720 мінімальних заробітних плат відповідають заробітку фізичної особи за 10 років при розмірі місячного заробітку в 6 мінімальних заробітних плат. Необхідність прийняття такої величини за основу розрахунку розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди обґрунтовується автором тим, що така середньомісячна заробітна плата вважається найбільш фіксованою (не за розміром, а як одиниця для різного роду фінансових, бюджетних, податкових розрахунків) в національній правовій системі.

Враховуючи зазначений перелік критеріїв та розмірів відносних одиниць, автором була запропонована формула для підрахунку завданої моральної (немайнової) шкоди:

D = d x fv x i x c x (1 - fs)

де D, d - damage (шкода);

f - fauit (вина);

v - violator (порушник, делінквент);

s - survivor (потерпілий);

i - individual (індивідуальний);

 c - circomstances (обставини);

D - розмір моральної шкоди, що належить відшкодуванню;

d - розмір відшкодування презюмованої моральної шкоди;

fv - ступінь вини делінквента досліджуваної шкоди, при цьому 0 <f(v)>1;

i - коефіцієнт індивідуальних особливостей потерпілого, при цьому 0 <і>2;

с - коефіцієнт врахування вартих уваги обставин, при цьому 0 <с>2;

fs - ступінь вини потерпілого, при цьому 0 < fs >1.

Для цієї формули О. М. Ерделевський запропонував використовувати наступні ступені вини делінквента:

fv = 0,25 для простої необережності;

fv = 0,5 для грубої необережності;

fv = 0,75 для непрямого умислу;

fv = 1,0 для прямого умислу.

Ступінь вини потерпілого приймається на рівні : fs = 0,5, оскільки вина потерпілого враховується для зменшення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди тільки у формі грубої необережності.

Коефіцієнт врахування вартих уваги обставин "с" належить коригуванню в залежності від роду правопорушення та порогу відчуттів людського організму на зовнішні подразники. Зокрема, цей коефіцієнт може дорівнювати одиниці при "звичайних" правопорушеннях, двом одиницям - в разі, якщо ці обставини суттєво відрізняються від "звичайних". Зазначений коефіцієнт може бути менше одиниці в тому випадку, коли делінквент добровільно відшкодує завдану моральну (немайнову) шкоду.

Безумовно, у наведеному підході до визначення розмірів відшкодування моральної (немайнової) шкоди є певні позитивні сторони - пропорційність, зручність, універсальність тощо. Але видно, що й він не позбавлений вагомих вад: виглядають не зовсім обґрунтованими вихідні розміри відшкодування, максимально можливий його розмір, коефіцієнти, що застосовуються. Так, базовий розмір визначення презюмованої шкоди чомусь пов'язується автором з розміром заробітної плати, що, на його думку, найбільше стимулюється податковим законодавством. Крім того, в наведеному підході недостатню увагу приділено врахуванню психологічних аспектів та необхідності дослідницьких заходів у цьому напрямку. На нашу думку, визначення величини і характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди конкретній особі не може вважатися достатньо обґрунтованим без проведення спеціального індивідуалізованого психологічного дослідження. До речі, О.М.Ерделевський і сам вказує, що індивідуальні особливості потерпілого - це обставина, що підлягає доведенню, яку суд повинен встановлювати передбаченими процесуальним законодавством засобами і брати до уваги для оцінки дійсної глибини (ступеня) фізичних або моральних страждань і визначення дійсного розміру відшкодування. А індивідуальні особливості можна визначити тільки у процесі спеціальних психо-діагностичних заходів.

3.3.5. Аналогічні проблеми, в зв'язку з відсутністю методики визначення шкоди постали і перед доктриною та судами України. До того ж, практикуючі юристи, посилаючись на відповідні вимоги законодавства, наполягають на необхідності надання доказів заподіяння моральної (немайнової) шкоди в кожному конкретному випадку [1,823-832], оскільки необхідність їх надання випливає зі статті 137 Цивільно-процесуального кодексу України1, пунктів 4, 5, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"2. Відзначається, що окрім вимоги доказування самого факту заподіяння моральної (немайнової) шкоди також предметом доказу повинна бути і її глибина, від якої, у кінцевому підсумку, залежать розмір і форми відшкодування. Деякі вчені-правознавці прямо вказують на необхідність проведення психологічної експертизи. Дійсно, психологічна експертиза відкриває додаткові можливості для доведення наявності моральної (немайнової) шкоди у постраждалої особи й обґрунтування заявленої у позовній заяві суми її відшкодування. Саме в процесі психологічного дослідження, на основі врахування індивідуальних особливостей постраждалого, можуть бути визначені дійсні глибина і характер його психічних страждань або інших немайнових втрат.

Серед перших, хто в Україні став проводити експертизи завданої моральної (немайнової) шкоди, був член-кореспондент Академії правових наук України, доктор психологічних наук, професор А.М.Карпухіна. Вона розпочала таку роботу в 1994 році для Товариства захисту прав споживачів м. Києва. Цей напрямок роботи був продовжений її учнями та послідовниками. Серед запропонованих авторських методик в Україні слід відмітити методики В.Чернадчука, С.І.Шимон, С.М.Антосика та О.М.Кокуна.

3.3.5.1. Запропонований В.Чернадчуком метод ґрунтується, як зазначає сам автор, на положенні статті 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю [96,45-47]. Оскільки права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, то, на думку автора, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. При цьому, найбільш жорсткою мірою відповідальності, яка застосовує держава за здійснене правопорушення, є кримінальне покарання, і в цьому В.Чернадчук поділяє думку О.М.Ерделевського. Співвідношення максимальних санкцій норм Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за злочинні посягання проти особи, найбільш об'єктивно відображають співвідносну значущість благ, що охороняються цими нормами. Ці співвідношення і було запропоновано В.Чернадчуком для використання при визначення розміру відшкодування "презюмованої моральної шкоди" в разі порушення відповідних норм [96,45-47]. При цьому автор визнає, що вони будуть мати достатньо умовний характер, але не більше ніж розміри санкцій за різні злочини і співвідношення між ними. Виплати відшкодування за заподіяну моральну (немайнову) шкоду завжди нестимуть елемент умовності внаслідок відсутності загальних одиниць виміру матеріальної та нематеріальної субстанцій [96,45-47], [97,42-46], [98,262-271].

Розмір презюмованої моральної (немайнової) шкоди можна визначити за формулою

Р = 12 МС х НД,

де МС - максимальна санкція за тотожний кримінальний злочин (рік);

НД - неоподаткований мінімум доходів громадян.

Застосування цього базисного рівня і співвідношень санкцій Кримінального кодексу дало автору змогу розробити таблицю визначення розмірів відшкодування моральної (немайнової) шкоди стосовно різних видів порушень трудових  прав працівників з урахуванням наслідків цих порушень. Базисний розмір відшкодування і, відповідно, таблиця можуть коригуватися відповідно до змін у законодавстві, якщо будуть підстави вважати, що інший розмір відшкодування є розумним.

Автор запропонував проект методики визначення розміру відшкодування власником підприємства, організації і установи або уповноваженим ним органом моральної шкоди, заподіяної працівнику. Методика складається з чотирьох частин. Вона наводить єдині методичні принципи визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі - власником) внаслідок порушення трудових прав працівника, що призвело до моральних (психічних) страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Методика встановлює порядок визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої власником внаслідок порушення трудових прав працівника і призначена для надання допомоги органам, які розглядають трудові спори у визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди [96,45-47].