1.2 порушення психічних процесів, функцій, властивостей, якостей;

1.3 порушення фізіологічних параметрів, погіршення здоров'я;

1.4 ступінь зворотності-незворотності негативних відхилень, строки відновлення і його прогноз.

2. Величина шкоди, що спричинена соціальному престижу і діловій репутації постраждалого: суб'єктивне відчуття, ступінь зворотності-незворотності, величина необхідних для цього зусиль, строки.

3. Порушення життєвих планів і перспектив.

4. Порушення професійних планів і перспектив.

5. Величина матеріальної шкоди - інтенсивність переживань з нагоди:

а) безпосередніх матеріальних втрат у результаті протиправної дії;

б) пов'язаних із захистом своїх прав у суді або досудовому порядку;

в) втраченої вигоди.

6. Негативний вплив обставин, що виникли внаслідок протиправної дії на близьких родичів і знайомих.

7. Подальша психотравмуюча поведінка відповідача - бажання йти на контакт, відшкодувати заподіяну шкоду, дотримуватися етичних норм поведінки [100,18-20].

Кожний із зазначених психотравмуючих факторів (при його наявності у конкретному випадку) обумовлює різні за інтенсивністю психічні переживання. Всі вони є джерелом психотравмуючого впливу на особу, а частина з них може породжувати ''ланцюгову реакцію" психотравмуючого впливу.

Варто розглянути запропонований метод на конкретному випадку, що пропонується авторами. Так, наприклад, у результаті вчинення проти громадянина Н. протиправної дії, він пережив інтенсивні психічні страждання. Наслідком цього стало порушення здатності до концентрації уваги, що спричинило неможливість виконання професійних обов'язків. В результаті цей громадянин втрачає перспективу службового зростання. Все це разом викликає нове коло психічних переживань і може бути віднесено до "негативних наслідків" вчиненої протиправної дії і підлягати відшкодуванню [100,18-20].

С.М.Антосик та О.М.Кокун запропонували для визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди фізичних осіб використовувати стандартизовану психологічну експертизу, в якій величина кожного з вказаних вище факторів оцінюється за 100-бальною шкалою. Кожний фактор має свій матеріальний коефіцієнт (у грошових одиницях), на який множиться отримана кількість балів. У результаті складання таких добутків отримується базова сума відшкодування матеріального еквіваленту моральної (немайнової) шкоди. Величина матеріального коефіцієнта повинна передбачати як можливість повної оплати заходів, спрямованих на відновлення попереднього стану постраждалого (психічного, соціального тощо), так і компенсування інших втрат немайнового характеру, що згадувалися вище.

Підсумкова сума відшкодування моральної (немайнової) шкоди отримується після множення базової суми на ряд коефіцієнтів: "коефіцієнт провини відповідача", "коефіцієнт провини постраждалого", "сумарний стресовий коефіцієнт" (який застосовується, якщо сумарний стрес-вплив призвів до значних незворотних змін способу життя, планів, психофізіологічного стану постраждалого). Використання таких коефіцієнтів відповідає законодавчим вимогам (про необхідність урахування фактичних обставин справи, вартих уваги, ступеня провини постраждалого і винуватця) та поглядам вчених-юристів [67]. Перші два коефіцієнти можуть зменшити базову суму, а третій - збільшити її.

Формула визначення підсумкової суми матеріального еквівалента відшкодування моральної (немайнової) шкоди (D) має такий вигляд:

D = Db х St х Fv x (1- Fs)

де Db - базова сума матеріального еквівалента моральної (немайнової) шкоди;

St - "сумарний стресовий коефіцієнт";

Fv - "коефіцієнт провини відповідача";

Fs - "коефіцієнт провини постраждалого".

Так, наприклад, у результаті проведення психологічної експертизи постраждалого в дорожньо-транспортній пригоді громадянина К. було виявлено, що (у стислому викладі):

- він зазнав психологічного стресу під час аварії, після чого на певний час були порушені деякі психофізіологічні функції, а це обмежило можливість нормальної життєдіяльності;

- психологічного стресу також зазнали жінка та маленька дитина К., які знаходились в автомобілі під час аварії;

- у зв'язку з неможливістю використовувати пошкоджений автомобіль, були зірвані життєві плани, пов'язані з літнім відпочинком та підтриманням дружніх контактів;

- порушено усталений у сім'ї спосіб життя, що викликало значні незручності;

- втрачено заробіток та, великою мірою, професіональні та підприємницькі перспективи;

- виникло почуття невпевненості у можливості будь-коли взагалі керувати транспортним засобом;

- винуватець дорожньо-транспортної пригоди не виконав своєї обіцянки відремонтувати пошкоджений автомобіль К., припускав вагомі етичні порушення при спілкуванні з ним.

Внаслідок впливу вказаних психотравмуючих факторів К. протягом місяця (до експертизи) зазнавав досить інтенсивних психічних страждань, у нього були зафіксовані негативні зрушення у психофізіологічному стані, що було підтверджено результатами застосованих психодіагностичних методик.

У результаті стандартизованого аналізу отриманих даних було визначено, що постраждалий отримав такі кількісні показники за переліченими вище критеріями:

Далі обчислення матеріального еквівалента заподіяної моральної (немайнової) шкоди для даного випадку проводилося з використанням математичних процедур. Базова сума відшкодування була отримана шляхом множення кількості балів кожного фактора на відповідний матеріальний коефіцієнт (наводити кількісні значення яких та технологію обрахування автори з певних причин вважають недоречним) та складання отриманих добутків. Ця сума склала 15650 гривень. Аналіз результатів експертизи та обставин дорожньо-транспортної пригоди призвів до висновку про відсутність у ньому вини постраждалого, наявність грубої необережності зі сторони винуватця (що відповідає коефіцієнту 0.5) та недоцільність використання "сумарного стресового коефіцієнту". Підсумкова сума відшкодування моральної (немайнової) шкоди (виходячи з наведеної формули) була отримана шляхом помноження базової суми на коефіцієнт 0,5 і склала 7825 гривень.

Автори зазначають, що ця сума досить реально відбиває у матеріальному еквіваленті моральну (немайнову) шкоду, що заподіяна постраждалому К. Певна річ, що при судовому розгляді можуть бути взяті до уваги й інші обставини, такі як матеріальний стан відповідача тощо, і призначена інша сума відшкодування. Але це вже входить до суто юридичної сфери компетенції визначення засад сплати.

Про обґрунтованість наведеного підходу до визначення матеріального еквівалента заподіяної моральної (немайнової) шкоди фізичній особі свідчить і те, що в більшості випадків представлені суду висновки спеціалістів-психологів, які базуються на цій методиці, враховувалися судом при винесенні рішень по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди і, головне, те, що в досудовому порядку в багатьох випадках вдавалося досягти мирного врегулювання спору і добровільного відшкодування шкоди після пред'явлення відповідачу відповідним чином оформлених результатів психологічної експертизи.

Незвичайним для цієї методики є те, що автори пропонують використовувати її для визначення розміру моральної (немайнової) шкоди, завданої юридичним особам [100,17-21].

С.М.Антосик і О.М.Кокун зазначають, що дослідницькі заходи для визначення величини немайнової шкоди юридичних осіб відрізняються більшою складністю і передбачають такі напрямки:

1. Визначення характеру суспільного резонансу в результаті вчинення проти юридичної особи протиправної дії (наприклад, розповсюдження недостовірної інформації, що ганьбить її ділову репутацію).

2. Дослідження, як це відобразилося на персоналі організації та його продуктивності.

3. Вивчення характеру і обсягу витрат на ліквідацію наслідків даної протиправної дії.

4. Визначення величини шкоди, що заподіяна планам і перспективам діяльності юридичної особи.

Для обрахування суми матеріального еквівалента відшкодування моральної (немайнової) шкоди юридичних осіб (D) автори пропонують таку формулу:

D = (Sb x R1 x R2 x R3 + Sp + Sd) x Fv

Де Sb - базова сума матеріального еквівалента моральної (немайнової) шкоди, що заподіяна діловій репутації юридичної особи.

Аналіз спеціальної літератури та економічної ситуації дозволяє цю суму умовно прирівняти до 1/10 річного доходу юридичної особи. Якщо з якихось причин ця сума не може бути використана в розрахунку, він проводиться, виходячи з мінімальної в 100 тис. гривень.

R1 - коефіцієнт ступеня шкоди, заподіяної діловій репутації (що потребує спеціального доведення в ході психологічного дослідження); 0 ≤ R1 ≤ 5, де: 0 - відсутність шкоди; 1 - ступінь шкоди, що класифікується як "низький", 2 - "нижче середнього", 3 - середній, 4 - "вище за середній", 5 - "високий".

R2 - коефіцієнт статусу юридичної особи, що визначається її рейтингом на ринку в даній сфері діяльності; 0,5 ≤ R2 ≤ 3.

R3 - коефіцієнт сензитивності ділової репутації юридичної особи для її конкурентоспроможності, який залежить від специфіки діяльності; 1 ≤ R3 ≤ 2.

Sp - сума, що компенсує негативні емоційні переживання співробітників юридичної особи, а також вимушені втрати їх часу і зусиль внаслідок вчиненої протиправної дії.

Sd - сума, що компенсує наслідки негативної поведінки відповідача після вчинення протиправної дії (якщо така поведінка мала місце).

Fv - коефіцієнт провини відповідача (який переважно повинен встановлюватись у судовому порядку); 0.25 ≤ F ≤ 1, де: 1 - наявність прямого наміру з боку відповідача, 0.75 - наявність непрямого наміру, 0.25 - 0.5 - наявність різного ступеня необережності [100,20-21].

Такий підхід заслуговує на увагу і має певні переваги серед розглянутих методик визначення розміру моральної (немайнової) шкоди оскільки, на нашу думку носить комплексний характер.

Авторська методика С.М.Антосика та О.М.Кокуна для фізичних осіб враховує не тільки ступінь страждань потерпілого і їх наслідки, але разом з тим враховує відношення і делінквента до факту порушення - фактично вона носить комплексний характер. В цьому плані вона має інший підхід, наприклад, від методики Е.Шнайдера та В.Цельцнера, яка враховує не стільки відношення делінквента до події, скільки ступінь його вини, фактичні обставини, пов'язані із заподіянням ним шкоди та його майновий стан.

Цікавим є і підхід авторів до визначення розміру завданої шкоди юридичним особам. При цьому, якщо не брати до уваги спірне теоретичне питання заподіяння моральної шкоди юридичній особі, а визначити її як немайнову шкоду, то слід зазначити, що методика дає реальні можливості визначити розмір завданої шкоди, що позитивно виділяє її на фоні інших.