У вимозі вказується, що ув'язнений підлягає видачі із СІЗО до іншого органу;3) ці документи передають старшому конвою, який доставляє ув'язненого до райвідділу (ізолятора тимчасового тримання) і доповідає про це слідчому;4) спілкування (провадження слідчих дій) у приміщенні ізолятора тимчасового тримання відбувається з дозволу начальника органу дізнання.Порядок спілкування слідчого із заарештованим у СІЗО:1) складають вимогу про видачу ув'язненого слідчому в приміщенні СІЗО, яку підписує начальник органу дізнання і ставить на свій підпис гербову печатку. Якщо участь у слідчих діях у приміщенні СІЗО мають брати інші суб'єкти (експерт, захисник, учасник очної ставки тощо), то у вимозі вказують і цих осіб. Слідчий попереджає їх про необхідність взяти із собою до СІЗО документи, що посвідчують особу;2) у канцелярії СІЗО слідчому на вимозі указується номер камери, в якій перебуває ув'язнений;3) у приміщенні СІЗО, в якому розміщуються слідчі камери,черговий виводить ув'язненого до відповідної камери для провадження з ним слідчих дій;4) по закінченні слідчої дії слідчий передає ув'язненого черговому.7. Строки тримання під вартою.Тримання під вартою під час досудового слідства згідно з ч. 1 ст. 156 КПК може тривати не більше 2 місяців.Строк тримання під вартою обчислюють з моменту взяття під варту, а якщо йому передувало затримання підозрюваного, — з моменту затримання, і до моменту направлення прокурором кримінальної справи з обвинувальним висновком до суду або до моменту скасування або заміни на інший, більш м'який запобіжний захід.Якщо у двомісячний строк розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, його може бути продовжено:1) до 4місяців — за поданням, погодженим із прокурором, який Здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;2) до 9 місяців — за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної РеспублікиКрим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняними до нихпрокурорами, або самим цим прокурором у справах про тяжкі йособливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;3) до 18місяців — за поданням, погодженим із Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором вособливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.Строк тримання під вартою на досудовому слідстві може бути продовжено за наявності таких умов:• якщо розслідування справи у повному обсязі у зазначені вищестроки закінчити неможливо;• якщо немає підстав для зміни запобіжного заходу.Прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у певній справі, має право дати згоду щодо направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому разі справу в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог ст. 26 КПК виділяють в окреме провадження і закінчують у загальному порядку.Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи має бути пред'явлено обвинуваченому, взятому під варту, та його захисникові не пізніше ніж за місяць до закінчення граничного строку тримання під вартою (18 місяців). Якщо ж це зроблено пізніше, то після закінчення граничного строку тримання під вартою обвинуваченого негайно звільняють. При цьому за обвинуваченим та його захисником зберігається право на ознайомлення з матеріалами справи. Якщо матеріали кримінальної справи було пред'явлено обвинуваченому та його захисникові з додержанням місячного терміну до закінчення граничного строку тримання під вартою, але його виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, зазначений строк може бути продовжено суддею апеляційного суду за поданням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором України чи його заступником, або поданням цього прокурора чи його заступника. Якщо у справі беруть участь кілька обвинуваче- . них, яких тримають під вартою, і хоча б одному з них місячного строку виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, то зазначене подання може бути внесено щодо того обвинуваченого або тих обвинувачених, які ознайомилися з матеріалами справи, якщо ще є необхідність у застосуванні до нього або до них взяття під варту і немає підстав для обрання іншого запобіжного заходу.При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюють з моменту надходження справи прокурору, він не може перевищувати2 місяців. Далі цей строк продовжують з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду.Порядок продовження строків тримання під вартою закріплено в ст. 165-3 КПК, де зазначено, що: за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. У поданні зазначають причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яку тримають під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.Із поданням про продовження строку тримання особи під вартою звертаються до суду:1) при продовженні строку тримання під вартою до 4 місяців —не пізніше ніж за 5 діб до закінчення строку тримання особи підвартою;2) при продовженні строку тримання під вартою до 9 місяців —не пізніше 15 діб до закінчення строку тримання під вартою;3) при продовженні строку тримання під вартою до 18 місяців —не пізніше 20 діб до закінчення строку тримання під вартою;4) при продовженні строку тримання під вартою для ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальноїсправи — не пізніше ніж за 5 діб до закінчення граничного строкутримання під вартою.Одержавши подання, суддя:• вивчає матеріали кримінальної справи;• за необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженніякої перебуває справа;• вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився;• якщо є до того підстави, виносить постанову про продовженнястроку тримання під вартою або відмовляє в його продовженні.У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо його не продовжено у встановленому порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти.Осіб звільняють з-під варти у випадках: • скасування запобіжного заходу;• зміни запобіжного заходу;• закінчення передбаченого законом строку тримання під вартоюяк запобіжного заходу, якщо його не продовжено в установленомузаконом порядку. Начальник установи попереднього ув'язненнязобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодоякого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою не надійшла. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув'язнення (ч. З ст. 20 Закону України "Про попереднє ув'язнення").Із метою запобігання порушення строків тримання під вартою адміністрація установи, де утримують заарештованого, заздалегідь нагадує органу, за яким він рахується, про закінчення строку.Згідно з п. З ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права тримання під вартою осіб, які очікують судового розгляду справи щодо себе, не повинно бути загальним правилом. Воно може застосовуватись тільки у разі, якщо є розумним і необхідним, щоб запобігти втечі, впливу на свідків чи потерпілих, рецидиву злочину, а також за очевидної небезпечності особи для суспільства.Мінімальними стандартними правилами Організації Об'єднаних Націй щодо заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням, (Токійськими правилами) від 14 грудня 1990 р. передбачено, що "взяття під варту застосовується у судочинстві в кримінальних справах як крайня міра за умови належного врахування інтересів розслідування гіпотетичного правопорушення і захисту суспільства і жертви" (ч. 1 ст. 6).У судових стадіях кримінального процесу строки тримання під вартою законом у числовому вимірі не регламентовано. В міжнародних правових документах, ратифікованих Україною, йдеться про те, що кожна заарештована людина має право на судовий розгляд упродовж розумного строку (ч. З ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини; ч. З ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права).Поняття "розумний строк" є оціночним. До того ж для кожного заінтересованого суб'єкта судового розгляду "розумність" буде різною. Проте в будь-якому разі це поняття означає, що:• кримінальну справу щодо заарештованої особи має бути розглянуто в суді без невиправданих затримок, що її у вітчизняній судовий практиці називають "тяганиною";• роботу суду має бути організовано таким чином, щоб кримінальні справи щодо заарештованих розглядалися в першу чергу.За завідомо незаконне взяття під варту (арешт) передбачено кримінальну відповідальність (ст. 371 КК).8. Юридична відповідальність за порушення: кримінально-правова:— для ув'язненого — за втечу з місця попереднього ув'язнення —ст. 393 КК;— для дізнавача, начальника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді — за завідомо незаконний арешт — ст. 371 КК.Нагляд за законністю утримання затриманих та взятих під варту осіб здійснює прокурор.Перевірка законності утримання цих осіб належить також до компетенції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який згідно з п. 8 ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" має право відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, опитувати осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання. 3.2. Процесуальна характеристика іі ізоляційних запобіжних заходівПроцесуальна характеристика підписки про невиїзд.1. Підписка про невиїзд — це покладання на підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого обов'язку не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового перебування без дозволу органу дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді).2. Спосіб запобігання: обмеження у пересуванні та покладання обов'язку не відлучатися з місця проживання або тимчасового перебування без відповідного дозволу.3. Мета застосування збігається із загальною метою застосування запобіжних заходів. Окрім того, підписка про невиїзд має забезпечити швидку явку суб'єкта, щодо якого її застосовано, до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду.4. Спеціальні підстави застосування такі самі, як і загальні підстави застосування запобіжних заходів.5. Спеціальних умов застосування підписки про невиїзд законодавець не передбачає.6. Процесуальний порядок застосування: 1) складання органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею постанови, а судом — ухвали про обрання цього запобіжного заходу;2) оголошення постанови суб'єктові, щодо якого обрано підписку про невиїзд, і роз'яснення йому прав та обов'язків;3) відібрання підписки (окремого документа).7. Строк дії підписки про невиїзд: від моменту обрання до моменту зміни або скасування. Обмеження строку дії підписки закон непередбачає. 8. Юридична відповідальність:кримінально-процесуальна: заміна підписки про невиїзд на суворіший запобіжний захід (на практиці найчастіше — арешт). Процесуальна характеристика застави.1. Застава — це внесення на депозит органу досудового слідства або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридичними особами грошей або передання їм інших матеріальних цінностей.2. Способи запобігання:— спричинення побоювань у обвинуваченого втратити через свою неналежну поведінку кошти, внесені у вигляді застави.