Якщо кошти вносять інші особи, то під загрозою втрати опиняються і вони, і обвинувачений ("солідарне побоювання"). Саме тому розмір застави має бути таким (див. нижче), щоб зумовити ці побоювання;— психологічний вплив заставодавця на обвинуваченого з метою забезпечити його належну поведінку та явку за викликом.3. Метою застави є:— забезпечення належної поведінки суб'єкта процесу, щодо якого її обрано;— виконання цією особою зобов'язання: • не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тим часового перебування без дозволу слідчого чи суду;• з'явитися за викликом до органу розслідування і суду. 4. Підстави застосування застави збігаються із загальними підставами застосування запобіжних заходів.5. Спеціальних умов застосування застави законодавець не визначає. Регламентовано тільки визначення розміру застави. Він не може бути меншим: • 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян —щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину;• 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого тяжкого або особливо тяжкого злочину, чи раніше судимої особи;• 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо інших осіб.У всіх випадках розмір застави не може бути меншим за розмір цивільного позову, обгрунтованого достатніми доказами.6. Процесуальний порядок застосування:1. При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюють його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцеві — у вчиненні якого злочину підозрюють чи обвинувачують особу, щодо якої застосовують запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків заставу буде звернено в дохід держави.Запобіжний захід у вигляді застави щодо особи, яка перебуває під вартою, до направлення справи до суду може бути обрано лише з дозволу суду, який приймав рішення про арешт, а після надходження справи до суду — судом.2. Заставодавець може відмовитися від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в дохід держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого,підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому запобіжного заходу на інший. Заставу повертають лише після обраннянового запобіжного заходу.3. Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов'язання, заставу звертають у дохід держави. Це питання вирішує суд у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. В судове засідання викликають заставодавця для дачі пояснень. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в дохід держави.Питання про повернення застави заставодавцеві вирішує суд при розгляді справи. Заставу, внесену підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернено судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.1. Строк дії: від моменту застосування до моменту зміни чи скасування або до закінчення провадження у справі. Обмеження строку дії застави закон не передбачає.8. Юридична відповідальність:кримінально-процесуальна у вигляді:— звернення застави в дохід держави (ч. 6 ст. 154-1 КПК);  — заміна застави на суворіший запобіжний захід. Процесуальна характеристика особистої поруки. 1. Особиста порука — це взяття на себе особами, що заслуговують на довіру, поручительства за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і обов'язку забезпечити за необхідності доставлення його до органів дізнання, досудового слідства чи до суду за першою про те вимогою.2. Спосіб запобігання: виконання поручителями під страхом кримінально-процесуальної відповідальності у вигляді грошового стягнення обов'язку забезпечити належну поведінку та явку обвинуваченого до органів розслідування чи суду за першим викликом. Виконання цього обов'язку здійснюється шляхом психологічного впливу поручителів на обвинуваченого.3. Мета застосування: забезпечення належної поведінки обвинуваченого, яка б унеможливлювала ухилення його від слідства і суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджання встановленню істини у справі, продовження ним злочинної діяльності.4. Спеціальні підстави застосування збігаються із загальними підставами застосування запобіжних заходів.5. Умови застосування:• поручителями можуть бути громадяни з високими моральними якостями, які чесно ставляться до праці та виконання громадських обов'язків, через що мають авторитет у колективі чи за місцем проживання і можуть завдяки цьому забезпечити належну поведінку обвинуваченого;• кількість поручителів визначає орган дізнання, слідчий, суддя чи суд, але їх не може бути менше двох;• цей запобіжний захід може бути застосовано тільки за клопотанням чи за згодою поручителів.6. Процесуальний порядок застосування:1) громадяни, які виявили бажання взяти на себе обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого і його явки до відповідних органів, подають до органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду заяву;2) ці органи перевіряють дані про особу поручителів і їх відносини з обвинуваченим (за необхідності може бути витребувано характеристики на поручителів, довідки, що додають до справи);3) складають постанову про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки;4) кожний поручитель дає письмове зобов'язання про те, що він забезпечить належну поведінку обвинуваченого і його явку до органів дізнання, слідчого, прокурора, суду. Одночасно поручителям повідомляють про суть справи, а також попереджають про те, що коли обвинувачений порушить цей запобіжний захід, то на них може бути накладено грошове стягнення до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;5) якщо поручителі переконаються в тому, що не зможуть виконати свій обов'язок, вони повинні негайно заявити про відмову від поручительства. В цьому разі з поручителів знімається відповідальність за невиконання обов'язку;6) у разі відмови поручителя від взятого на себе зобов'язання його заміняють іншим або обирають щодо обвинуваченого інший запобіжний захід;7) у разі ухилення обвинуваченого від явки дізнавач або слідчий складає про це протокол і приєднує його до справи;8) питання про грошове стягнення з поручителя вирішує суд у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні, до якого викликають поручителя.7. Строк дії: від моменту давання письмового зобов'язання про поручительство до заміни або скасування цього запобіжного заходу чи закінчення провадження у справі. Обмеження строку дії поруки закон не передбачає.8. Юридична відповідальність кримінально-процесуальна у вигляді:— грошового стягнення з поручителя в розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;— заміна особистої поруки на суворіший запобіжний захід. Процесуальна характеристика поруки громадської організації або трудового колективу (громадської поруки).1. Громадська порука — це взяття громадською організацією або трудовим колективом на себе обов'язку забезпечити належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.Слід відрізняти цей запобіжний захід від звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з переданням особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їх клопотанням.2. Спосіб запобігання: виконання громадською організацією (трудовим колективом) юятого на себе на загальних зборах колективу обов'язку забезпечити належну поведінку та явку за викликом. Для цього застосовують заходи громадського і психологічного впливу на обвинуваченого.3. Мета: збігається із загальною метою застосування запобіжних заходів.4. Підстави такі самі, як загальні підстави застосування запобіжних заходів.5. Умовою застосування є погодження органу дізнання, слідчого,прокурора чи суду (судді) з рішенням про поручительство, прийнятим колективом на загальних зборах.6. Процесуальний порядок: 1) ознайомлення громадської організації чи трудового колективу з характером обвинувачення;2) прийняття на загальних зборах колективу громадської організації (трудового колективу) рішення про поручительство і оформлення його постановою (ч. 1 ст. 154 КПК);3) забезпечення виконання постанови може бути доручено конкретній особі;4) у разі вибуття обвинуваченого із організації (колективу) або неможливості забезпечення виконання цього запобіжного заходу організація (колектив) повинні відмовитися від поручительства і повідомити про це орган дізнання, слідчого, прокурора чи суд(суддю). Останні зобов'язані негайно обрати інший запобіжний захід;5) якщо керівництво громадської організації (трудового колективу) не вжило заходів щодо здійснення поручительства або в часноне повідомило про неправильну поведінку обвинуваченого чи проте, що він не піддається заходам громадського впливу, то орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя) можуть направити до організації (колективу) подання або ж поставити перед організацієювищого рівня питання про притягнення до відповідальності винних осіб (відповідальність може бути, окрім дисциплінарної, громадською, моральною тощо).7. Строк дії — такий самий, як і особистої поруки.8. Юридична відповідальність:кримінально-процесуальна у вигляді застосування суворішого запобіжного заходу (щодо обвинуваченого);дисциплінарна (щодо керівників громадської організації чи трудового колективу, а також щодо осіб, яким було доручено виконання постанови загальних зборів).Процесуальна характеристика нагляду командування військової частини.1. Нагляд командування військової частини — це виконання командуванням військової частини покладеного на нього обов'язку із вжиття щодо обвинуваченого (підозрюваного, підсудного, засудженого), який є військовослужбовцем, заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того, щоб забезпечити його належну поведінку та явку до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.Хто здійснює нагляд. З юридичного погляду, командування військової частини — це її командир. Саме він згідно з п. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є єдиноначальником. А от хто саме повинен здійснювати нагляд — статутами не визначено. На практиці це роблять не тільки командири військових частин, а й начальники інших структурних одиниць Збройних Сил України: командири з'єднань, військові комісари, військові коменданти та начальники гарнізонів.Щодо кого здійснюють нагляд. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України від 25 березня 1992 р. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовців поділяють на: .• рядовий склад; • сержантський і старшинський склад;  • склад прапорщиків (мічманів);• офіцерський (молодший, старший і вищий) склад. Здійснювати нагляд за двома останніми категоріями практичнонеможливо. Прапорщики та офіцери після служби йдуть за межі військової частини — додому. А застосування таких способів нагляду, як таємне спостереження, чинним законом не передбачено. Тому на практиці нагляд командування військової частини обирають щодо рядових і сержантів та старшин.2. Спосіб запобігання: вжиття відповідних спеціальних заходів командуванням військової частини. Ці заходи пов'язані з тим, що військовослужбовець:• перебуває під наглядом свого безпосереднього начальника або добового наряду;• його позбавляють права на носіння зброї;не призначають до несення служби в складі варти (караулу);• не звільняють із розташування військової частини;• не направляють на роботу за межі військової частини.Усі ці заходи статутами Збройних Сил України не передбачено, їх напрацьовано практикою.3. Мета: забезпечення належної поведінки військовослужбовця,щодо якого обрано цей запобіжний захід, та явки його за викликом.Поняття належної поведінки військовослужбовця не визначено ні кримінально-процесуальним законом, ні статутами Збройних Сил України. Тож на практиці командування військової частини здійснює нагляд за власним розсудом: тримає військовослужбовців в ізольованих приміщеннях (іноді в коморах), на гауптвахті тощо.4. Підстави: збігаються із загальними підставами застосування запобіжних заходів.5. Умова: особа, щодо якої застосовують цей запобіжний захід, є військовослужбовцем.6.