Такі ознаки становлять методологічну основу формування сучасного поняття «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Наголосимо, до них відносяться: по-перше, ознаки юридичної діяльності, по-друге, -- ознаки право застосовної діяльності.

Проте, аналізуючи, необхідно зауважити, що ознаки юридичної діяльності мають ключове значення в ході дослідження усіх її видів, включаючи державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Однак їхній перелік ще остаточно не визначений, і тому є неповним, або незавершеним. Справа в тому, що в юридичній літературі вказується на такі важливі ознаки юридичної діяльності, як її об'єктивно-суб'єктивний характер, зміст і форма. Про ці дві ознаки говориться з метою характеристики правотворчої діяльності держави в особі її органів, а про об'єктивно-суб'єктивну властивість згадується в ході дослідження кримінального процесу. Без сумніву, аналіз об'єктивно-суб'єктивної природи змісту та форм як конкретних видів юридичної діяльності відіграє велику роль в їх дослідженні. Однак ці ознаки, на наш погляд, мають загальний характер (тобто властиві усім видам юридичної діяльності) і тому повинні досліджуватися як ознаки всієї юридичної діяльності, включаючи державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Об'єктивно-суб'єктивний характер юридичної діяльності означає її обумовленість різними факторами і обставинами, котрі поділяються на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні передумови юридичної діяльності існують незалежно від волі і свідомості індивідуумів та держави. З їхньою допомогою відбувається оновлення юридичної діяльності, поява в її структурі нових, відносно самостійних видів, до яких належить державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що з'явилася в право застосовному обороті, як відомо, тільки нещодавно. Об'єктивними основами юридичної діяльності слід назвати, наприклад, природне право, екологічне, економічне тощо. Вони існують незалежно від позитивного права і мають надзвичайний вплив на формування і розвиток юридичної діяльності.

Суб'єктивний фактор являє собою пізнання в дії, певне злиття процесу мислення і практичного процесу [16, с. 99], та має двоякий зміст: з одного боку, юридична діяльність становить частину суб'єктивного фактора і здебільшого визначається його станом, а з іншого -- юридична діяльність безпосередньо залежить від стану суб'єктивного фактора. Без орієнтації на суб'єктивний фактор і його вплив на юридичний процес, важко розуміти та вирішувати питання даного процесу.

Зміст і форма -- також загальні ознаки юридичної діяльності, без з'ясування яких не можна правильно і всебічно розкрити усі її властивості. Поряд з тим в юридичній літературі вони, як зауважувалось раніше, не знайшли чіткого визначення. У даному контексті обмежимося лише принциповим окресленням проблеми, а саме:

-- для характеристики цих ознак юридичної діяльності слід керуватись положеннями філософії про те, що кожне явище має зміст та форму. Тому в ході розгляду юридичної діяльності необхідно враховувати це положення і намагатися досягати правильного, науково обґрунтованого розкриття змісту та форми юридичної діяльності;

-- ознаки юридичної та правозастосовної діяльності набувають під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно певної специфіки, яка дозволяє їй (реєстрації) посісти самостійне місце в системі правозастосовної діяльності і надає їй всі необхідні для цього властивості.

З врахуванням сказаного, поклавши в основу класифікації названих ознак ступінь їх значущості, віднесемо до ознак державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень наступне: об'єктивно-суб'єктивну обумовленість; юридичну природу; офіційність (публічність); спеціальне правове регулювання; динамізм; зв'язок з методами правового регулювання; зміст і форму; право застосовність.

1. Об'єктивно-суб'єктивна обумовленість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Розглянути всю кількість дій суб'єктивного і об'єктивного характеру в реєстраційній діяльності речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у даному випадку неможливо. Тому сформулюємо лише деякі висновки, що стосуються цієї фундаментальної проблеми в провадженнях реєстрації речового права.

У демократичній державі об'єктивний характер державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень означає, що вона провадиться незалежно від бажань осіб, за якими реєструється таке право. Об'єктивним джерелом цієї діяльності виступають відносини держави з суб'єктом речових прав, які становлять пріоритетний напрямок реалізації економічної політики держави. Будучи сформульованими в Конституції України та законах, вони об'єднують виробничу базу з особою і дозволяють їй бути власником різноманітного нерухомого майна, а також здійснювати з ним передбачені законом дії.

Суб'єктивний фактор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень відображає певне злиття свідомості учасників відносин, які виникають у ході державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, з практичним процесом здійснення цієї діяльності. Включення свідомості в діяльність -- його «матеріалізація» і сила свідомості [7, с. 100] .

Визначним фактором для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень служать протиріччя в свідомості та різноманітність в оцінці об'єкта пізнання. Індивідууми з різною свідомістю в одних і тих самих випадках діють у системі цієї діяльності по-різному, виходячи як з власного розуміння права власності та законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, так і з фактичної сторони реєстраційної справи. Крім цього, саме законодавство є істотно недосконалим, ряд правових приписів тимчасово не діють. Тому з метою врегулювання ситуації необхідно намагатись звузити розрив між мисленням та реєстраційною практикою.

2. Юридична природа державної реєстрації речових прав на нерухоме майно залежить головним чином від її результатів. Вона направлена на визнання і підтвердження реєстраційним органом виникнення, обмеження (обтяження), переходу чи припинення права на нерухоме майно відповідно до ЦК України та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці питання. Власне в досягненні цього матеріально-правового результату і полягає головний зміст проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. На виконання цього завдання і повинні працювати приписи, сформульовані в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та в тимчасово застосовуваному нормативному документі, яким є Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

3. Будучи юридичною діяльністю, провадження у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно потребує спеціального правового регулювання. Це регулювання з різною мірою деталізації охоплює різні сторони організації і діяльності усіх реєстраційних органів за допомогою реєстраційних норм, що є моделлю утворюваних відносин між усіма сторонами під час провадження: як тих, що його здійснюють, так і тих, що заінтересовані у його результаті. За таких відносин при дії цих норм встановлюється правовий статус усіх суб'єктів реєстраційного провадження: заявників, органів, посадові особи яких здійснюють провадження; самих посадових осіб, органів, які здійснюють сприяння в державній реєстрації тощо.

4. Владність (публічність) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень полягає в наступному:

-- по-перше, вона здійснюється спеціально уповноваженими на це державою реєстраційними органами -- міськими, міжміськими чи міжрайонними бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (у частині реєстрації речових прав на споруди та незавершене будівництво) та органами земельних ресурсів (у частині речових прав на земельні ділянки);

-- по-друге, в наданні реєстраційному органу відповідних владних повноважень приймати рішення про реєстрацію речового права;

-- по-третє, в наданні реєстраційному органу відповідних владних повноважень приймати рішення про призупинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, відмовляти у її проведенні;

-- по-четверте, в практичному застосуванні тих владних повноважень, якими наділені реєстраційні органи.

5. Динаміка дій, які в сукупності утворюють, власне, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, відображає її послідовний рух. Логічний рух реєстраційної діяльності проявляється в операціях мислення, які проводить посадова особа, яка здійснює реєстраційне провадження, наприклад, у встановленні фактичних обставин реєстраційної справи. Функціональна динаміка реєстраційної справи пов'язана з підготовкою право встановлювальних документів (при обмеженні прав, з підготовкою документа на обмеження права) та наданням їх реєстраційному органу; прийняттям право встановлювальних документів (чи документів на обмеження права) уповноваженим органом, їх розгляд, оскарження рішень, дій та бездіяльності реєстраційних органів та їхніх посадових осіб, котрі здійснюють провадження.

6. Зміст і форма провадження у справі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень має надзвичайно важливе значення в пізнанні її закономірностей. Зміст -- це не тільки основні ознаки цієї діяльності, але й реєстраційні відносини, які утворюють другий, важливий змістовний рівень реєстраційного провадження як юридичної діяльності.

Форма займає підпорядковане місце у відносинах із державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень і поділяється, як і форма будь-якого іншого явища, на внутрішню і зовнішню. Внутрішня форма -- це предметне групування юридичних норм, що регулюють поведінку учасників реєстраційного провадження. Зовнішня форма представлена групою правових норм (законодавством та підзаконними актами), в яких таке групування відображене.

7. Право застосовність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень полягає в тому, що це особлива комплексна форма реалізації права на нерухоме майно. Тут немислима бездіяльність, пасивна поведінка, як при дотриманні цих прав. Право на здійснення провадження у реєстраційних справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень збігається з обов'язком реєстраційного органу здійснювати таку діяльність. Застосування права на реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, носить похідний характер, оскільки забезпечує їхню реалізацію третіми особами -- реєстраційними органами: органами міськими, міжміськими чи міжрайонними бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (у частині реєстрації речових прав на споруди та незавершене будівництво) та органами земельних ресурсів (у частині речових прав на земельні ділянки).

Застосування одних юридичних норм одночасно вимагає від реєстраційного органу дотримання, виконання та використання інших, а відтак, як було зазначено вище, провадження в адміністративній справі з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є комплексною діяльністю.

Провадження у реєстраційній справі порушується виключно за наявності активної поведінки заінтересованих осіб, які зобов'язані подати в реєстраційний орган наступні документи, які в сукупності з іншими, що виготовляються посадовими особами реєстраційного органу, утворюють реєстраційну справу:

1) заяву фізичної чи юридичної особи при реєстрації набутого чи припиненого речового права на нерухоме майно (при обмеженні права -- постанову уповноваженого органу та супровідний лист, зміст якого тотожний змісту заяви);