Размещено на http:/mego.info

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Розвиток сучасних суспільних відносин і практика державного будівництва обумовлюють зміну ролі, обсягу й співвідношення основних складових права - його інститутів, галузей, правових об'єднань. Даний процес характеризують у літературі як диференціацію правових спільностей, що тягне за собою виникнення («відбруньковування») нових галузей у рамках традиційно існуючих, так і їхню інтеграцію, формування нових правових утворень і інститутів.

Не залишаються незмінними й сукупності норм, що регулюють форми управління (управлінської діяльності), тобто такі, що встановлюють адміністративно-правові форми. Сучасний рівень розвитку управлінських відносин, завдання формування правової демократичної держави, відбиті в новій Конституції України 1996 року, обумовлюють подальший розвиток інституту адміністративно-правових форм управління (правових форм реалізації виконавчої влади), а отже, уточнення наукових уявлень про значення й зміст цього питання.

Особливий інтерес представляє сьогодні проблема адміністративного договору як одна з адміністративно-правових форм здійснення управлінських дій, тому що дотепер в Україні не прийнятий закон про адміністративні договори або адміністративно-процесуальний кодекс, у якому регламентувався б адміністративно-договірний процес.

Мета курсової роботи полягає у ґрунтовному дослідженні положень укладання і дії адміністративних договорів, питання адміністративно-договірних відносин як особливої форми регулювання управлінських відносин.

Об'єкт дослідження - адміністративні договори.

Предмет дослідження - адміністративне право.

Згідно з метою курсової роботи постають наступні завдання:

· короткий огляд історії розвитку і причин актуалізації проблеми адміністративно-договірних відносин;

· аналіз сучасного стану інституту адміністративного договору, враховуючи як закордонний досвід, так і український.

· визначення видів, ознак та особливих рис адміністративних договорів;

· обумовити основні напрямки розвитку інституту адміністративного розвитку.

Розділ І. Історія розвитку і причини актуалізації проблеми адміністративного договору

Договір є традиційним засобом регулювання відносин між суб'єктами в галузях права (наприклад, цивільно-правовий договір, адміністративний тощо). У сфері правовідносин, як правило, договори регламентуються нормами права, що надає учасникам договірних відносин рівні права при укладанні договору.

Актуалізація питання про адміністративний договір на фоні вже проведених і здійснюваних нині змін обумовлена підвищенням ролі адміністративного права в регулюванні суспільних відносин, посиленням договірних початків у адміністративно-правових відносинах. Сьогодні адміністративно-правові встановлення спрямовані не тільки на традиційне зміцнення дисципліни, посилення відповідальності в сфері виконавчої влади, але й на створення правових механізмів для вирішення управлінських завдань, виконуваних шляхом установлення договірних інструментів з боку державної адміністрації й на рівні функціонування органів місцевого самоврядування.

Договірний початок також використовує адміністративне право у якості самостійного особливого способу договірного регулювання, навіть незважаючи на те, що адміністративно-правове регулювання використовує переважно методи нормативної орієнтації й імперативних розпоряджень, що відрізняються за своїм характером від інших правових методів регулювання й чітко виражають у законодавчому й іншому нормативному актах владно-управлінський вплив на волю й поведінку фізичних і юридичних осіб. Цей вплив спонукує й примушує їх діяти для досягнення загальних цілей і задоволення суспільних інтересів.

Цю особливість відзначали ще вчені-юристи у ХIХ - на початку ХХ ст. Принципи й інститути адміністративного права, створені в буржуазній правовій державі ХIХ і початку ХХ сторіччя, стали становити серцевину політики добробуту в демократичних парламентських державах XX ст. У ряді країн виникло величезне число державних і муніципальних органів управління, спрямованих на вирішення колективних завдань і турботу про соціальний і економічний захист індивіда. Тому в промислово розвиненому суспільстві адміністративне й тісно пов'язане з ним соціальне право на практиці найчастіше мають більше значення для індивіда, ніж цивільне право.

У XIX - на початку XX ст. багато авторів вважали, що, незважаючи на величезне значення адміністративного акту як правової форми управлінських дій, в адміністративно-правовій сфері існують договори, які виконують функції управління (наприклад, координація, підпорядкування, організація, розподіл) з метою взаємного задоволення суспільних інтересів. Відомий німецький учений В. Єлінек вказував на існування договорів (угод), що встановлюють права та обов'язки сторін і визначальний їх правовий статус. Тим часом у той час адміністративно-правові договори характеризувалися наявністю волевиявлення декількох учасників і розглядалися в більшій мірі в якості одного з видів адміністративних актів, видаваних державними й муніципальними органами, і які встановлюють, змінюють й припиняють правові відносини.

На відмінну від адміністративного акту (правовому акту управління), що набув уже до кінця XIX ст. завдяки відомому німецькому вченому О. Майєру чіткий образ правової моделі й зайняв в адміністративно-правовій системі пануюче положення, адміністративний договір довгий час ігнорувався науковою громадськістю навіть як проблема. О. Майєр вважав договори між державою й громадянином в галузі адміністративного (публічного) права неможливими, тому що відносини держави й громадянина є субординаційними, а договір укладається між суб'єктами, які мають однаковий правовий статус і не підпорядковані один одному.

Наприкінці 50-х років у Німеччині почалася широка дискусія про проблему адміністративного договору. У 1958 р. там було видано відразу кілька основних робіт, у яких розглядалися питання правової допустимості укладання адміністративних договорів. Дослідження, проведені сьогодні в Німеччині й інших країнах, не торкають питання про принципову допустимість використання в управлінській практиці адміністративних договорів. Мова йде в основному про передумови, умови укладання й оформлення адміністративних договорів і про помилкові наслідки їхньої реалізації. Таким чином, можна відзначити, що формування інституту адміністративного договору в закордонній законотворчій і управлінській практиці пройшло довгий шлях.

На практиці досить важливим адміністративно-правовим інститутом, в останні десятиліття, і особливо в цей час, адміністративний договір у багатьох країнах стрімко здобуває широке поширення в сфері дії адміністративного права. У Франції ж соціальне страхування вивчається в університетах традиційно в рамках приватного права, хоча соціальне страхування усе більше підпадає під адміністративне регулювання; доказом цьому служить те, що деякі види угод між касами соціального страхування й медичних установ є угодами, заснованими на нормах адміністративного (публічного) права.

З усіх західноєвропейських країн, де створена теорія адміністративного договору й прийняті відповідні законодавчі акти про адміністративні договори, особливо виділяються Франція і Німеччина. Наприклад, теорія й законодавче регулювання адміністративного договору в Німеччині, мають високий рівень розробки й розвитку, хоча головною й значно частіше застосовуваною на практиці правовою формою управлінських дій, як і в багатьох інших державах, є правовий акт управління. Проте правозастосовна практика буяє прикладами укладання й виконання адміністративних договорів. У деяких випадках без укладання адміністративних договорів навряд чи можливо забезпечити нормальне функціонування громадського життя й адміністративної діяльності. Сфера застосування адміністративного договору чітко обкреслена й відділена від правового акту управління, а також від інших правових форм управління. Навіть при поверхневому аналізі щоденної німецької управлінської практики можна помітити, що значення адміністративного договору зростає.

Адміністративний договір установлюється у ФРН федеральним Адміністративно-процесуальним законом від 25 травня 1976 р. (§ 54-61), а також аналогічними законами земель Німеччини, наприклад, §54-62 Адміністративно-процесуального закону Землі Північний Рейн-Вестфалія від 21 грудня 1976 р. На думку німецьких вчених-юристів, адміністративно-правова угода використовується на практиці усе більш активно.

У Німеччині під адміністративним (публічно-правовим) договором розуміється договір, що утворює правове відношення в галузі дії адміністративного права, установлюючи, змінюючи й припиняючи обов'язок. Легальне визначення поняття публічно-правового договору міститься в § 54 Адміністративно-процесуального закону ФРН: публічно-правовий договір - це така угода сторін, за допомогою якої виникає, змінюється або припиняється правове відношення в галузі публічного права. Таким чином, виходячи із загального вчення про договори, адміністративним договором по законодавству Німеччини визнається:

а) об'єднання двох або декількох суб'єктів права з метою досягнення певного правового результату, настання якого можливо при конкретному волевиявленні сторін. Для договору характерно також наявність конкретної пропозиції про укладання договору, з одного боку, і прийняття цих умов - з іншого. Якщо відсутнє таке взаємне волевиявлення (угода) учасників договірного процесу, то адміністративний договір навряд чи може бути укладений;

б) публічно-правовий (адміністративний) договір відрізняється від інших договорів по своєму предмету. Адміністративно-процесуальний закон використовує поняття «публічно-правовий договір», а в його легальному визначенні мова йде про встановлення «правовідносин в галузі публічного права». Ці категорії обумовлюють сутність адміністративного договору, тобто законодавець наголошує на регулюванні відносин публічно-правового характеру, використовуючи договірні механізми. Таким чином, тільки дві ознаки споконвічно характеризують публічно-правовий договір, що належить до галузі адміністративного права: 1) здійснення в рамках публічно-правової діяльності адміністративних органів (§1 Адміністративно-процесуального закону); 2) тісний зв'язок з поняттям адміністративного процесу (§ 9 Адміністративно-процесуального закону).

Особлива важливість і значимість у процесі здійснення управлінських дій адміністративних актів і публічно-правових договорів підкреслюються також стрімким поширенням відповідних нормативних актів у колишній НДР. Наприклад, у липні 1990 р. (ще до офіційного дня возз'єднання Німеччини) для цієї території був розроблений проект рамкового закону про адміністративний процес у НДР.

В Україні адміністративний договір став здобувати особливу актуальність лише в останні роки. У нашій країні протягом багатьох десятиліть проблема адміністративного договору не привертала особливої уваги ні законодавців, ні практиків, ні вчених-юристів. За роки радянської влади в науковій літературі дуже рідко з'являлися публікації про можливості використання, хоча б в обмежених границях адміністративних договорів. Ці цікаві теоретичні дослідження будили інтерес до проблеми адміністративного договору.

Дана проблема, як правило, зв'язувалася в юридичній літературі із двома питаннями:

1) адміністративно-правова форма управління;

2) правовий акт управління.