Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Адміністративно-територіальний устрій України та причини для його зміни - реферат

Сторінки матеріалу:

  • Адміністративно-територіальний устрій України та причини для його зміни - реферат
  • Сторінка 2

Размещено на http:/mego.info

Адміністративно-територіальний устрій України та причини для його зміни

1. Поняття адміністративно-територіального устрою України

Територіальний устрій України, відповідно до статті 132 Конституції, ґрунтується на засадах цілісності та єдності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, із врахуванням їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій.

До форм територіального устрою можна віднести, зокрема, адміністративно-територіальний устрій, виділення спеціальних та вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, зон надзвичайних екологічних ситуацій, поділ земель на категорії з чітким визначенням правового режиму кожної з таких категорій, економічне та інші види районування та планування території держави.

Адміністративно-територіальний устрій, як відомо, може бути визначено як поділ держави на систему адміністративних одиниць. Він є однією з форм, очевидно найважливішою, територіального устрою держави. Адже саме у відповідності з ним утворюються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, вирішуються численні управлінські та інші питання. Однак повністю це поняття не охоплює зміст територіального устрою.

Поняття «територіальний устрій» є значно ширшим від поняття «адміністративно-територіальний устрій», і тому усі питання територіального устрою не можуть бути зведені лише до адміністративно-територіального устрою, не виокремлюючи при цьому питання організації місцевого самоврядування, реалізації прав власності, виконання вимог земельного законодавства та деякі інші питання, які хоча і пов'язані з адміністративно-територіальним устроєм, однак мають цілком самостійну і досить довершену сферу та засоби регулювання.

В юридичній енциклопедії адміністративно-територіальний устрій визначено як поділ території держави на систему адміністративних одиниць (край, область, провінція, департамент, округ, губернія, земля (земство), воєводство, кантон, волость, повіт, район, громада, місто, село та iн.) відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади і управління, а також здійснюються спрямовані процеси централізації та децентралізації.

Необхідність такого поділу постає з потреби представництва вищої державної влади на окремих територіях, певна географічна віддаленість яких від політичного центру держави унеможливлює як безпосередню реалізацію функцій та завдань вищої державної влади, так і забезпечення широкого зворотного зв'язку у відносинах між державною владою і громадянами цих територій.

Отже, «територіальний устрій України» - категорія більш широка, а «адміністративно-територіальний устрій» - його невід'ємна складова частина. Адміністративно-територіальний устрій притаманний практиці переважної більшості держав. Виняток складають лише ті, територія яких за геофізичними параметрами є незначною. В Європі це деякі так звані держави-карлики (Ватикан, Монако, Сан-Марино).

Призначенням відповідного поділу території держави є насамперед здійснення виконавчої влади і функціонування місцевого самоврядування. Звичайно адміністративно-територіальному устрою тією чи іншою мірою відповідає й побудова судової влади. Тим самим він слугує створенню територіальної основи для побудови систем органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування. Органи, локалізовані адміністративно-територіальним устроєм, в юридичній літературі узагальнено визначають як місцеві.

Адміністративно-територіальний устрій забезпечує потреби голосування на виборах і референдумах. Його характеристики, як правило, враховуються при встановленні відповідних округів та в деяких інших випадках. Засобом адміністративно-територіального устрою відбувається наближення влади до населення, створюються можливості для реальної участі громадян в її здійсненні, для реалізації принципу народного суверенітету. З адміністративно-територіальним устроєм пов'язана організація політичної системи суспільства в цілому, зокрема таких її елементів, як політичні партії [1].

Отже, спробуємо дати визначення поняттю адміністративно-територіальний устрій. Адміністративно-територіальний устрій - зумовлена соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці. Такий поділ є неодмінною умовою функціонування відповідних державних, громадських структур та органів місцевого самоврядування.

Елементами адміністративно-територіального устрою є його одиниці. Адміністративно-територіальна одиниця - це відокремлена в межах держави або суб'єкта федерації частина території з метою здійснення владних функцій [2]. Таке визначення адміністративно-територіальної одиниці зумовлене тим, що у федеративних державах питання адміністративно-територіального устрою зазвичай віднесені до відання суб'єктів федерацій.

Адміністративно-територіальна одиниця може бути визначена і як простір для організації та діяльності місцевих органів публічної влади. Водночас вона є об'єктом управління з боку цих органів. Правова регламентація адміністративно-територіального устрою охоплює не тільки визначення відповідних одиниць, а й порядок їх утворення, зміни меж тощо. За загальним правилом вирішення цих питань віднесене до повноважень парламенту.

2. Аналіз і оцінка устрою

На сьогодні в Україні досить помітним став процес нерівномірності в розвитку адміністративно-територіальних одиниць [3]. Це пов'язано з різного роду причинами. Основними слід назвати неоднакові стартові умови такого розвитку для різних регіонів: різне ресурсне забезпечення, географічне положення, значні відмінності у розвитку господарського комплексу з часів існування Радянського Союзу тощо. У моделях адміністративно-територіального устрою держав враховуються різні складові у оцінці забезпечення територіальних утворень: економічна, природно-ресурсна, соціальна, інституціональна [4, c. 67]. Територіальна структура представляє собою роздроблення усього народногосподарського комплексу держави за територіальним компонентом [4]. З моменту незалежності в Україні змінилися правила господарювання, однак адміністративно-територіальний устрій залишився незмінним. Регіони, які до цього забезпечували функціонування строго централізованої системи управління в державі, повинні були стати відносно самостійними відокремленими соціально-економічними системами. Проте різні вихідні умови такого перетворення не сприяли розвитку більшості адміністративно-територіальних одиниць. Усе це є підставою для зміни границь поділу регіонів, адже адміністративно-територіальний устрій України та його законодавче забезпечення є таким, що виключає здатність більшої кількості територіальних одиниць до саморозвитку, а в ст. 132 Основного Закону стверджується, що територіальний устрій держави повинен ґрунтуватися крім іншого на засадах збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів.

Значною причиною до перегляду територіально-адміністративних меж є фінансове забезпечення різних регіонів. На сьогодні фінансово-бюджетна система держави є такою, що більшість адміністративно-територіальних одиниць базового рівня є дотаційними, а фінансування на одного жителя значно відрізняється для великих міст і сільських районів. Бюджети більшості сільських, селищних, районних рад не мають на сьогодні ресурсів для здійснення програм розвитку територій. Вони підпадають під ознаки депресивних і навіть кризових територій. Адже на сьогодні видатки навіть у міських радах лише на освіту складають близько 40% всієї видаткової частини бюджету [5]. Тому питання фінансово-економічних причин у проведенні адміністративно-територіальної реформи є стержневим.