Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

1.1 Поняття, ознаки, структура та функції агропромислового комплексу України

1.2 Загальні засади управління агропромисловим комплексом

1.3 Підприємства в сільському господарств

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

2.1 Система органів державної влади, які беруть участь в адміністративному управлінні агропромисловим комплексом та їх компетенція

2.2 Державний контроль в агропромисловому комплексі

2.3 Адміністративна відповідальність за правопорушення в агропромисловому комплексі

ВИСНОВКИ

адміністративний правовий агропромисловий влада

адміністративний правовий агропромисловий державний

ВСТУП

Актуальність дослідження. Україна - велика аграрно-промислова країна. Вона має сприятливі природо кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу 1. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

В Україні основними виробниками сільськогосподарської продукції є колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, акціонерні товариства і державні сільськогосподарські підприємства.

Україна - одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип - земля належить тим хто її обробляє.

Таким чином питання про адміністративно-правові основи управління агропромисловим комплексом є особливо актуальним в наш час коли нові економічні умови зумовлюють нові відносини власності на сільськогосподарську засоби виробництва насамперед на землю що породжує в свою чергу нові потреби у галузі адміністративного управління.

Об'єкт дослідження - виступає система правових відносин які виникають в сфері адміністративно-правового управління агропромисловим комплексом України.

Предмет дослідження - адміністративно-правові основи управління агропромисловим комплексом(АПК).

Мета дослідження - теоретичне дослідження проблеми адміністративного-правового регулювання сільського господарства.

Завданнями курсової роботи є:

Визначити поняття, ознаки, структуру та функції агропромислового комплексу України;

Проаналізувати загальні засади управління агропромисловим комплексом України;

Розглянути основні види підприємств в агропромисловому комплексі України;

Охарактеризувати систему органів державної влади, які беруть участь в адміністративному управлінні агропромисловим комплексом та розглянути їх компетенцію;

Дослідити методи і способи державного контролю в агропромисловому комплексі України;

Розглянути можливу адміністративну відповідальність за порушення в агропромисловому комплексі.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико - правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо адміністративно-правового регулювання агропромислового комплексу України. З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо. У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно - ретроспективний, формально - логічний, системного підходу, порівняльно - правовий та інші методи дослідження.

В процесі написання курсової роботи використовувалась нормативна базу, навчальна та спеціальна література, наукова періодика та інше.

Структуру курсової роботи складають: вступ; два розділи, кожен з яких складається з трьох і двох підрозділів відповідно; висновку і списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

1.1 Поняття, ознаки, структура та функції агропромислового комплексу України

Агропромисловий комплекс (АПК) України - це цілісна народногосподарська система взаємоповґязаних між собою галузей, обґєднаних в єдине ціле з метою виробництва продовольства, сільськогосподарської сировини для переробних галузей промисловості 2, с. 365.

АПК складається з трьох підрозділів:

Перший підрозділ охоплює галузі промисловості, які забезпечують АПК засобами виробництва: тракторами та сільськогосподарськими машинами, устаткуванням для легкої, харчової промисловості, меліоративних робіт, мінеральними добривами і хімічними засобами захисту рослин, комбікормами, будівельними спорудами. У загальному обсязі продукції комплексу частка цього підрозділу становить близько 21 % .

До другого підрозділу АПК належить безпосередньо сільськогосподарське виробництво, мисливське та лісове господарство. У цій сфері виготовляється понад 45 % загального обсягу продукції комплексу.

Третій підрозділ включає галузі, які забезпечують заготівлю, переробку сільськогосподарської продукції і доведення її до споживачів. Це харчова, мґясна, молочна, рибна, борошномельна, крупґяна, а також легка промисловість з переробки сільськогосподарської сировини, торгівля продовольчими товарами і громадське харчування. Ця сфера дає близько 36 % загального обсягу продукції комплексу.

АПК - величезний міжгалузевий комплекс України. В 2011 р. у ньому було вироблено близько 20 % валового національного продукту. Тут зосереджено 23 % працюючих у народному господарстві України. Частка експорту галузі у загальному експорті товарів складає 14,5 % 3, с. 85.

Потенціал сільського господарства України потужний: понад 37,1 млн. га сільськогосподарських угідь, 16 млн. сільських жителів, у тому числі 9,7 млн. - у працездатному віці. Однак за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, сільськогосподарські підприємства АПК мають істотні втрати ресурсів основних виробничих фондів. В Україні йде процес формування інституційної бази аграрного сектора 3, с. 87.

Основна мета державного регулювання діяльності АПК полягає в тому, щоб: забезпечити населення продуктами харчування, переробні галузі промисловості - сировиною; збільшити експортні можливості галузей АПК; розвґязати соціальні, культурно-побутові проблеми, що мають місце в АПК в умовах становлення ринкових відносин і економіки.

Державне регулювання АПК знайшло своє відображення в аграрній політиці держави. Її суть в умовах становлення ринкових відносин полягає в здійсненні земельної реформи, сприянні розвиткові різ них форм власності на землю, лібералізації управління у сільському господарстві, сприяння розвиткові конкуренції, поступовій відмові від державних замовлень (контрактів), розробці і реалізації цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктур, фінансовій підтримці галузей АПК.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» однією з ключових стратегічних цілей аграрної політики є перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки держави 4.

Основою АПК є галузі сільського господарства - рослинництво, тваринництво, мисливське, лісове та водне господарства. Їх розвиток характеризується певними соціально-економічними та природно-кліматичними особливостями:

наявністю декількох форм власності, що зумовлює існування різних типів господарств (підприємств): фермерських, індивідуальних, селянських;

сезонністю в рослинництві, яка зумовлює неповну зайнятість працюючих у цій галузі;

універсальністю основного засобу виробництва - землі, яка не підлягає заміні;

необхідністю використання частини виробленої продукції як засобів виробництва;

значною тривалістю виробничого циклу;

значними відмінностями в родючості земельних угідь 2, с. 367.

Усе це зумовлює особливості становлення ринкових відносин в АПК та особливості його державного регулювання.

1.2 Загальні засади управління агропромисловим комплексом

Агропромисловий комплекс (АПК) - це сукупність галузей економіки, яке включає сільськогосподарські ті інші специфічні утворення і функціонує на основі широко розвинених і урегульованих нормами права інтеграційних та коопераційних зв'язків 5, с. 293.

Агропромисловий комплекс покликаний забезпечувати суспільство продовольством та сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції її заготівлю та переробку. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для господарства вона віднесена до пріоритетних.

Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом організаційно-економічних і правових заходів 6, с. 327.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом здійснення таких організаційно-економічних і правових заходів:

Надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм власності і напрямів трудової та господарської діяльності, повної власності на результати своєї праці;

Створення необхідної ресурсної бази для всебічного задоволення виробничих потреб і розвитку соціальної інфраструктури;

Зміна державної інвестиційної політики зокрема спрямування інвестицій на першочергове створення матеріально-технічної бази по виробництву засобів механізації хімізації переробної промисловості будівельної індустрії для агропромислового комплексу з метою поліпшення цього соціально-економічного становища і наукового забезпечення та соціальних умов життєдіяльності трудових колективів;

Повного ресурсного забезпечення капітальних вкладень для соціально-економічного розвитку села та агропромислового комплексу;

Еквівалентного товарообміну між промисловістю та сільським господарством на основі паритетного ціноутворення на їх продукцію; регулювання відносин агропромислових товаровиробників і держави за допомогою системи бюджетного фінансування кредитування оподаткування страхування і з широким застосуванням комплексу пільг;

Формування належної соціальної інфраструктури села;

Спрямування демографічної політики на зміну міграційних процесів на користь села створення соціально-економічних умов для природного приросту сільського населення;

Підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів та кадрів масових професій для всіх господарств і напрямів виробничої діяльності;

Створення рівних можливостей для всіх громадян які постійно проживають і працюють у сільській місцевості;

Створення систем аграрного законодавства 7.

1.3 Підприємства в сільському господарстві

Безпосередню діяльність у сфері виробництва, заготівлі і переробки сільськогосподарської продукції та сировини здійснюють різні державні, колективні, приватні підприємства та організації, кооперативи, товариства та громадяни.

Особливості створення і діяльності суб'єктів у сфері сільського господарства визначають закони України від 14 лютого 1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство», від 20 грудня 1991 р. «Про фермерське господарство», від 15.05.2003 р. «Про особисте селянське господарство»

Розрізняють 3 основні види суб'єктів у сфері сільського господарства: