Колективне сільськогосподарське підприємство

Фермерське господарство

Особисте селянське господарство

Діяльність колективних сільськогосподарських підприємств визначається Законом України від 14 лютого 1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство»

Колективне сільськогосподарське підприємство - є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку зі своїм найменуванням 8.

Підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства 8.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Основними завданнями підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і всього населення України.

Основні принципи діяльності фермерських господарств закріплені в Законі України від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господарство»

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону 9.

Суть та значення фермерства полягають у тому, що воно є рушійною силою аграрного сектора економіки; становить основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику валового продукту АПК; здійснює структурну перебудову економіки, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку продовольчими товарами, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє розвитку конкуренції 10.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства Закон України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство»

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму 11.

Особисте селянське господарство займає провідні позиції, залишається одним з основних виробників сільськогосподарської продукції й основним джерелом виживання сільського населення України. Їх особливість полягає в тому, що в основному це господарство сімейного типу; при чому об'єкт господарювання знаходиться в індивідуальному володінні, особистому користуванні, де власник підприємець та робітник поєднані в одній особі 12.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

2.1 Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

Верховна Рада України визначає державну політику в сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми економічного науково-технічного соціального і культурного розвитку села встановлює обсяги бюджетного фінансування напрямки та обсяги інвестиційної політики 6, с. 327-328.

Державно-правове регулювання АПК здійснюється відповідними нормативно-правовими актами: Конституція України, Господарський кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України : «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р., «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2003 р., «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р., «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р., «Про карантин рослин» від 30 червня 1992 р., «Про пестициди і агрохімікати» від 02 березня 1995 р., «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р., «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р., «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р., «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р., Земельний Кодекс та інші нормативно-правові акти.

Президент України і Кабінет Міністрів України визначають потребу держави у сільськогосподарській продукції та сировині здійснюють політику підтримки вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції захисту внутрішнього ринку та ін.. Президент України і Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створюють реорганізовують та ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом 5, с. 294.

Так, Указом Президента України від 23 квітня 2011 р. Міністерство аграрної політики України реорганізоване в Міністерство аграрної політики і продовольства України 13.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. з метою оптимізації роботи контрольно-інспекційних органів в агропромисловому комплексі створена Державна інспекція сільського господарства України.

Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільського господарства, затверджують і реалізують програми з питань соціально-економічного та культурного розвитку агропромислового комплексу і села АРК.

Відповідні функції у сфері управління агропромисловим комплексом виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації органи місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передачі земельних ділянок у власність; надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди; реєструють права власності, права користування землею і договори на оренду землі, вилучення (викуп) земель, стягнення плати на землю, ведення земельно-кадастрової документації; погоджують будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках. Вони також організують та здійснюють державний контроль за додержанням земельного і природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення, відтворенням лісів, вирішують земельні спори 6, с. 329-330.

Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики і продовольства України. Міністерство в своїй діяльності керується Указом Президента України «Про Міністерство аграрної політики і продовольства» від 23 квітня 2011 року яким затверджується Положення про Міністерство аграрної політики і продовольства України. Згідно зі ст. 1 Положення Міністерство аграрної політики та продовольства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України 13.

Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації:

державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави;

державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Основними завданнями Мінагрополітики України є формування та забезпечення реалізації:

державної аграрної політики, спрямованої на розвиток агропромислового комплексу та забезпечення продовольчої безпеки держави;

державної політики у сферах сільського господарства, тваринництва, садівництва, насінництва, розсадництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості (далі - галузі агропромислового виробництва), сільськогосподарської дорадчої діяльності;

державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства; ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів та кормів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин;

державної політики з питань земельних відносин, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, якості та безпеки сільськогосподарської продукції, насіння і садивного матеріалу, біологічної і генетичної безпеки сільськогосподарських рослин і тварин, родючості грунтів 13.

Згідно зі ст. 4 «Положення про Міністерство аграрної політики і продовольства України» Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань:

1) визначає пріоритетні напрями стратегію та механізм розвитку у відповідних сферах та галузях;

2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Мінагрополітики України, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд

3) здійснює аналіз діяльності та прогнозує розвиток галузей агропромислового виробництва з урахуванням їх зонального розміщення, кон'юнктури аграрного та продовольчого ринку, а також необхідності насичення продовольчого ринку продуктами вітчизняного виробництва;

4) вживає заходів, спрямованих на техніко-технологічне переоснащення галузей агропромислового виробництва, енергозбереження, координацію інноваційних проектів;

5) забезпечує підтримку підприємств галузей агропромислового виробництва, особистих селянських і фермерських господарств, сільськогосподарської кооперації;