Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Адміністративно-правовий статус Міністерства аграрної політики та продовольства в Україні - курсовая работа

Сторінки матеріалу:

Размещено на http:/mego.info

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет “Одеська юридична академія”

Курсова робота

На тему:

«АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА В УКРАЇНІ»

Одеса-2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

1.1 Державне регулювання та правова база сфери сільського господарства

1.2 Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА В УКРАЇНІ

2.1 Мінагрополітики України як центральний орган у системі органів виконавчої влади з питань аграрної політики

2.2 Основні завдання та функції Мінагрополітики України

2.3 Функції Міністерства аграрної політики та продовольства України, обласних та районних управлінь сільського господарства і продовольства

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується тим, що вирішального значення набуває фактор, пов'язаний з інтелектуальною складовою соціально-економічних процесів, а саме - інтелектуальні ресурси, які безпосередньо визначають параметри економічного зростання, створюють підвалини для інноваційного розвитку та формування постіндустріального суспільства.

Україна -- аграрно-промислова держава, а це зумовлює суспільну необхідність відповідного державно-правового регулювання сільського господарства, обсягового аграрного законодавства та сучасної системи органів державного управління цією першорядною галуззю народного господарства. Саме вона виробляє продукти харчування, сільськогосподарську сировину для легкої промисловості. Виходячи із діалектичного взаємозв'язку і взаємозалежності цілого ряду суспільних економічних виробничо-господарських і ринково-економічних і соціальних факторів, державно-правове регулювання спрямоване на визначення цілей, завдань і змісту аграрної політики держави та забезпечення її реалізації. Остання зумовлена суспільною потребою відповідного законотворчого і нормативно-правового закріплення та належного правозастосування в цих ланках державних владних і виконавчих структур, усій системі колективних, державних і приватних товаровиробників та підприємців.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне розроблення проблеми визначення адміністративно-правового статусу Міністерства аграрної політики та продовольства України , а також здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення в умовах переходу до ринкових відносин; визначення й обґрунтування пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності роботи державних контролюючих органів і державного контролю в сфері аграрної політики.

Для досягнення мети визначено такі завдання:

- проаналізувати стан сфери аграрної політики в Україні, проблему її збереження та раціонального використання на сучасному етапі розвитку суспільства;

- визначити систему й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства;

- визначити принципи й особливості державного контролю за використанням та охороною аграрного сектору в Україні;

- проаналізувати чинне законодавство України, яке регулює здійснення державного контролю в сфері аграрної політики та правове становище органів контролю у зазначеній сфері;

- розглянути та проаналізувати функції й компетенцію визначити та обґрунтувати напрями підвищення ефективності контрольної діяльності;

- визначити завдання та повноваження Міністерства аграрної політики та продовольства України, обласних та районних управлінь сільського господарства і продовольства;

- визначити та обґрунтувати напрями підвищення ефективності контрольної діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України в цілому.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при здійсненні державного контролю у сфері сільського господарства.

Предметом дослідження є адміністративно-правові норми, які регулюють правовий статус Міністерства аграрної політики та продовольства України в цілому.

Методологічною основою дослідження є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, статистичний, методи моделювання, прогнозування.

Структура курсової роботи складається зі вступу, двох взаємопов'язаних розділів, кожний з яких поділяється на відповідні підрозділи, висновків, списку використаної літератури з загальним обсягом курсової роботи 33 сторінки.

РОЗДІЛ 1. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

1.1 Державне регулювання та правова база сфери сільського господарства

Державно-правове регулювання сільського господарства становить собою сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління, які відають цією складовою народного господарства, прийняття і належного виконання аграрних законів і нормативно-правових актів про сільське господарство, закріплення кола повноважень (компетенції) цих органів. Державне регулювання сільського господарства охоплює систему державних інспекцій і контролю за діяльністю колективних, державних, приватних товаровиробників, а також визначення кола і правосуб'єктності сільськогосподарських державних і колективних підприємств, установ, організацій, діяльність яких здійснюється з участю державно-правового регулювання сільського господарства.

Державно-правовому регулюванню підлягає розв'язання питань, пов'язаних з підготовкою спеціалістів сільського господарства І--IV рівнів акредитації, укомплектуванню ними як органів державного управління сільським господарством, так і підприємств, установ, організацій цього профілю. Воно поширюється на ветеринарну службу, врегулювання проблем зовнішніх аграрно-економічних та інших зв'язків. Цим регулюванням охоплюється діяльність науково-дослідних установ (Академії аграрних наук, науково-дослідних інститутів, науково-дослідних станцій) Галица И. Государственное регулирование в условиях рыночных отношений/Экономика Украины. - 2002. - №6. - С.52-58..

Суб'єктами державного управління сільського господарства є ті органи державного управління, що здійснюють державно-правове регулювання сільським господарством, забезпечують належне виконання положень аграрного законодавства, здійснення повсякденного управління підлеглими по вертикалі управлінськими структурами, виробничо-господарськими, виробничо-обслуговуючими сільське господарство службами (наприклад, ветеринарна служба), а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю сільськогосподарських підприємств і об'єднань. Об'єктами державно-правового регулювання сільського господарства є матеріальні засоби і форми ведення сільськогосподарського виробництва.

Першорядним об'єктом державно-правового регулювання у сільському господарстві є землі сільськогосподарського призначення, що становлять основу сільськогосподарського виробництва і матеріальну базу для розміщення виробничих та обслуговуючих підприємств, науково-дослідних і навчальних установ. Державне управління землями сільськогосподарського призначення здійснює Державний комітет України у справах земельних ресурсів Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коваленко Ю.С. Основи організації сільськогосподарського ринку. -К.: ІАЕ УААН. - 2004. - С.28..

Об'єктами державно-правового регулювання є також усі галузі та підгалузі сільськогосподарського виробництва. В рослинництві -- виробництво зернових і зернобобових культур, цукрових буряків, соняшника, ефіро-олійних культур, кукурудзи, хмілю, льону-насіння і льону-трести; в садівництві та огородництві -- вирощування овочів, плодів, ягід, винограду, баштанних культур та ін.; в тваринництві -- відгодівля м'ясо-молочної худоби, свиней, овець, кіз, птахів та виробництво продукції цих підгалузей (молока, м'яса, яєць, шерсті, хутра та ін.).

Державне регулювання сільського господарства -- це основана на законодавстві одна з форм державного впливу на агропромисловий комплекс України шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування економічної діяльності субґєктів аграрного господарювання з метою досягнення сільським господарством максимальної ефективності для задоволення потреби населення у продуктах харчування, а промисловості -- у сировині.

Функції державного регулювання сільського господарства здійснюють державні органи виконавчої влади, що визначають стратегічні цілі і завдання агропромислового виробництва, забезпечують матеріально-фінансову підтримку аграрного сектора, здійснюють контроль і нагляд за дотриманням аграрного законодавства.

Цілі, основні завдання і напрямки аграрної політики держави сформульовані в Національній програмі відродження села на 1995-2005 рр., схваленій Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. Програма передбачає проведення аграрної реформи, створення економічного механізму ринкового типу, формування багатогалузевої виробничої сфери села на сучасній технологічній основі, вдосконалення структури виробництва в агропромисловому комплексі, відновлення родючості землі, відпрацювання державної структури управління розвитком села Аграрне право України Підручних для студентів юридичних спеціальностей виших закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко та ін.; За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. - X.: Право, 2003. - С.72..

Державно-правове регулювання сільського господарства спрямоване на визначення правового режиму найважливіших засобів сільськогосподарського виробництва. Зокрема, 15 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про насіння". Цей Закон містить основне положення, що регулює виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських декоративних, лікарських та лісових рослин, на які затверджено державні стандарти і правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу, а також охороняє їх права. 21 квітня 1993 р. було прийнято Закон "Про охорону прав на сорти рослин", який має за мету регулювати відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права на сорти рослин в Україні. Безпосереднє відношення до рослинництва має Закон України "Про карантин рослин", що прийнятий Верховною Радою України ЗО червня 1993 р. Цей акт визначає загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, спрямовану на запобігання завезенню та поширенню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів.