Варто зауважити, що таке розмежування договорів на правовстановлювальні та правореалізуючі можливе не в усіх галузях публічного права. Так, усі договори, укладені в рамках міжнародного публічного права, будуть нормативними, проте такими не є всі договори в галузі права адміністративного (хоча обидві галузі права, без сумніву, належать до публічно-правових). Наприклад, до групи індивідуальних адміністративних договорів належить договір про розстрочення податкового зобов'язання. Такого типу індивідуальний договір не може бути зарахований до цивільно-правових у силу його особливостей: учасником цього договору є суб'єкт владних повноважень, який діє в межах наданої йому законом компетенції; під час укладення такого договору реалізується публічний інтерес; сторони цього договору перебувають у відносинах підпорядкування (а, як відомо, цивільно-правовий договір передбачає рівноправність сторін).

Незважаючи на те що вітчизняний законодавець нічого не зазначає про відносини підпорядкування між суб'єктами під час укладення адміністративних договорів, таку ознаку робить визначальною Верховний Суд України. В одному зі своїх інформаційних листів він зазначає: «Якщо суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм ЦК України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного» [10].

Установивши особливості адміністративно-правового договору, розглянемо вимоги до юридичної техніки його творення.

До змістових вимог до техніки творення адміністративних нормативно-правових договорів належить передусім вимога адміністративної правосуб'єктності. Вона означає, що хоча б одна сторона договору повинна бути такою правосуб'єктністю наділена. Поняття правосуб'єктності, як відомо із загальної теорії права, передбачає наявність двох елементів: правоздатності й дієздатності. На думку В. Авер'янова, адміністративна правосуб'єктність органів публічної служби передбачає наявність у них компетенції, яка передбачена законодавством, тобто юридично-владних повноважень, що реалізуються з метою виконання завдань і функцій держави [11, с. 193]. Іншими словами, адміністративний договір може укладатись лише суб'єктом, який володіє такою правосуб'єктністю, у межах наданих законом повноважень (на укладення адміністративного нормативно-правового договору посадова особа повинна бути уповноважена законом чи актом органу, який є стороною цього договору).

Нормативною основою укладення адміністративних нормативно-правових договорів є норми адміністративного права, що насамперед визначають істотні умови таких договорів.

У межах змістових вимог до техніки творення адміністративних нормативно-правових договорів варто виділити вимогу до мети такого договору. Він повинен укладатись для реалізації публічного інтересу.

Виконання вимоги обґрунтованості під час творення адміністративного нормативно-правового договору означає, що застосування такого засобу правового регулювання є домірним до обраних правовідносин і буде ефективнішим, ніж видання одностороннього адміністративного акта.

Адміністративний нормативно-правовий договір, як й індивідуальний цивільно-правовий, може бути визнаний недійсним у встановлену законом порядку (він визнається недійсним у тому самому порядку, що й адміністративний нормативно-правовий акт). На відміну від індивідуальних договорів, адміністративний нормативно-правовий договір має особливі наслідки його недійсності. Так, у разі визнання його недійсним скасуванню підлягають усі акти й договори, видані чи укладені на підставі недійсного адміністративного нормативно-правового договору. Тобто чинність актів (договорів), які видаються (укладаються) на основі адміністративного нормативного договору, прямо залежить від належного дотримання формальних вимог до техніки творення останнього (зокрема дотримання організаційно-технічних вимог у тому числі щодо наявності всіх необхідних реквізитів) і, як наслідок, від його дійсності.

Стадії укладення адміністративного договору у вітчизняній юридичній літературі визначала, зокрема, В. Біла. На її думку, є п'ять таких стадій, а саме: організаційна; попередні переговори; узгодження умов договору; підписання; реєстрація адміністративного договору [12]. Процедура укладення адміністративних нормативно-правових договорів і її особливості порівняно з процедурою укладення інших договорів ґрунтовно досліджувались Ж. Завальною. Вона пропонує виділити шість стадій укладення адміністративного договору: організаційна стадія; визначення правосуб'єктності учасників договору; проведення попередніх переговорів; узгодження умов договору; прийняття й укладення договору. Укладення договору, на думку Ж. Завальної, відрізняється від прийняття тим, що на останній стадії договору надається письмова форма і проводиться його державна реєстрація [13, с. 166-169].

Беручи до уваги загальний порядок укладення нормативно-правових договорів, запропонований нами вище, вважаємо, що порядок укладення адміністративних нормативно-правових договорів загалом варто поділити на такі стадії:

1) стадія переговорів (у межах якої здійснюється оферта укладення договору чи ініціювання договірних переговорів; у разі оферти ця стадія закінчується на акцепті оферти іншою стороною);

2) розробка та попереднє обговорення проекту адміністративного договору (у межах цієї стадії сторони узгоджують майбутні умови договору, розробляється його проект; за необхідності може бути створена спеціальна група для розробки цього проекту);

3) укладення адміністративного договору та набрання ним чинності (ця стадія передбачає підписання договору сторонами й за необхідності його реєстрацію; для набрання чинності може передбачатися затвердження договору, тобто отримання його схвалення вищим державним органом).

Висновки

Отже, техніку творення адміністративно-правового договору можна визначити як методику укладання й тексту проекту такого договору (включає систему засобів, прийомів, методів, правил і вимог, які застосовуються компетентним суб'єктом з метою творення його внутрішнього змісту та вияву оптимальної правової форми договору), і процедури його укладення й набрання ним чинності.

Змістовими вимогами до техніки творення адміністративного нормативного договору є такі: вимога адміністративної правосуб'єктності (суб'єктом творення такого договору завжди є орган публічної влади); текст договору не повинен обмежувати права та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб; умови, передбачені законодавством, визнаються для такого договору істотними; наявність специфічної мети, котра полягає в реалізації публічного інтересу; творення адміністративного нормативного договору як засобу державного управління має бути домірним потребі в договірному регулюванні певних правовідносин, тобто становити ефективний інструмент правового регулювання. Формальні вимоги до техніки творення адміністративних нормативних договорів виражаються в особливостях його структури й реквізитів.

Література:

1. Новоселов В.И. К вопросу об административных договорах / В.И. Новоселов // Правоведение. - 1969. - №3. - С.42-44.

2. Курчевская С.В. Административный договор: формирование современной теории и основные проблемы: дисс. ... канд. юрид. наук / С.В. Курчевская. - Воронеж, 2002. - 230 с.

3. Горшенева Ю.А. Нормативный договор как источник права: дисс. ... канд. юрид. наук / Ю.А. Горшенева. - М., 2005. - 174 с.

4. Елистратов А.И. Основные начала административного права / А.И. Елистратов. - М.: Изд. Г.А. Лемана, 1914. - 332 с.

5. Скворцов С.С. Адміністративний договір як засіб управлінської діяльності: дис. ... канд. юрид. наук / С.С. Скворцов. - Х., 2005. - 218 с.

6. Кодекс адміністративного судочинства України від №2747-IV в редакції від11.08.2013 // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]

7. Бахрах Д.Н. Административное право: [учебник для вузов] / Д.Н. Бахрах. - М.: Бек, 1996. - 368 с.

8. Синдеева И.Ю. Административный договор как институт административного права: дисс. ... канд. юрид. наук / И.Ю. Синдеева. - М., 2009. - 184 с.

9. Ромашов РА. Договор как формальный источник публичного и частного права / Р.А. Ромашов, Е.Г Шукшина // Истоки и источники права: [очерки] / под ред. Р.А. Ромашова, Н.С. Нижник. - СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2006. - С. 140-185.

10. Інформаційний лист Верховного Суду України від №3.2.-2005 // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] Цивільний кодекс (абр.).

11. Адміністративне право України. Академічний курс: [підручник]: у 2 т. / ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2004. - Том 1: Загальна частина. - 2004.- 584 с

12. Біла В.Р. Порядок укладання адміністративних договорів органами державної податкової служби / В.Р. Біла [Електронний ресурс]

13. Завальна Ж.В. Концептуальні засади договірного регулювання адміністративно-правових відносин: [монографія] / Ж.В. Завальна. - Суми: ВВП «Мрія» ТОВ, 2010. - 360 с.

Размещено на mego.info