Ще прикладом можуть бути положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» [2]. Відповідно до статті 48 цього Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно зі статтею 19 цього Закону; оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством.

У той самий час Законом України «Про захист економічної конкуренції» не встановлено будь-яких особливостей провадження щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в залежності від характеру застосовуваних заходів.

Як і в попередньому випадку в рамках однотипного адміністративного провадження здійснюється застосування різних за своєю правовою природою заходів, більшість із яких не є заходами юридичної відповідальності. Проте на відміну від банківського законодавства у законодавстві про захист економічної конкуренції не використовується будь-який узагальнюючий термін для всіх вищеперелічених заходів.

Висновки. Проаналізувавши зміст вищезазначених та пов'язаних із ними норм, можна сформулювати низку спільних ознак, властивих переліченим вище адміністративно-правовим заходам, які застосовуються за порушення банківського законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції.

Першою характерною ознакою зазначених адміністративно-правових заходів можна вважати те, що всі вони є проявом реакції уповноваженого суб'єкта на вчинення правопорушення певною особою. Без факту правопорушення не може відбуватись їх застосування. Можна сказати, що правопорушення є необхідною підставою застосування цих заходів.

Другою характерною ознакою є те, що всі зазначені заходи реалізуються через процедуру адміністративного правозастосування виключно уповноваженими на те суб'єктами. Тобто їх застосування є проявом реалізації уповноваженим суб'єктом наданих йому владно-виконавчих повноважень, що є підтвердженням адміністративно-правової природи таких заходів.

Третя ознака прямо випливає із другої і полягає в тому, що застосування згаданих вище заходів здійснюється в адміністративно-процесуальній формі. Принцип законності, викладений у частині другій статті 19 Конституції України, вимагає, що всі державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи мають діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Це положення є прямою вказівкою на необхідність процесуального регулювання правозастосовної діяльності суб'єктів владних повноважень, тобто надання таких діяльності процесуальної форми.

Четверта ознака полягає у наявності у згаданих заходів специфічної мети їх застосування, яка полягає в усуненні причин та наслідків протиправного діяння вчиненого суб'єктом - адресатом правової норми. Іншими словами, мета їх застосування полягає у відновленні порушеного протиправним діянням правопорядку.

П'ята ознака зазначених адміністративно-правових заходів відображає зміст діяльності щодо досягнення згаданої вище мети їх застосування, а саме, усунення наслідків протиправного діяння, його припинення або покарання правопорушника.

На підставі виділених ознак можна запропонувати ввести до наукового обігу визначення поняття «адміністративно-правова санкція».

Адміністративно-правова санкція - передбачена законом міра реакції уповноваженого суб'єкта, яка спрямована на усунення причин та наслідків протиправного діяння вчиненого суб'єктом - адресатом правової норми і полягає в усуненні наслідків протиправного діяння, його припиненні або покаранні правопорушника, і яка застосовується в адміністративному порядку.

Список використаних джерел

1. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ііі // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5/6. - Ст. 30.

2. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства : затв. постановою правління Нац. банку України від 17.08.2012 р. № 346 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 72. - Ст. 2906.

4. Лук'янець Д.М., Власова Т.М. Адміністративно-правова природа заходів впливу НБУ / Д.М. Лук'янець, Т.М. Власова // Запорізькі правові читання: Щорічна міжнар. наук.-практ. конф. 14-15 травня 2010 р.: тези допов. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2010. - С. 82-86.

5. Власова Т.М. Адміністративний примус у діяльності Національного банку України: автореф. дис. канд. юрид. наук :

12.0. 07 / Т.М. Власова. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2012. - 17 с.

Размещено на mego.info