Під джерелами права науковці розуміють систему зовнішніх форм, в яких містяться норми права, тобто джерелами банківського права виступають законодавчі та нормативно-правові акти, що містять в собі правові норми, які регулюють відносини, що виникають в процесі утворення, функціонування та розвитку банківської системи України.

Основним джерелом банківського права є Конституція України. Багато з її норм мають пряму банківсько-правову спрямованість, зокрема ст. 99 , визначає, що грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави ‑ Національного банку України. Або ж, за ст. 100, Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Важливе значення у врегулюванні банківських правовідносин відіграють норми, що складають зміст законів, що мають загальне значення, беручи до уваги, що банківська діяльність є різновидом підприємницької діяльності, а відтак врегульовується нормами цивільного, господарського, адміністративного, податкового та іншого законодавства. До загальних законів належать Цивільний, Господарський, Кримінальний кодекси України, кодекс України про адміністративні правопорушення, закони “Про власність, “Про цінні папери та фондову біржу”. Норми вказаних законів закріплюють основні вимоги до організаційно-правових форм, у яких можуть утворюватися фінансово-кредитні установи; правові засади використання фінансових інструментів, що виступають об’єктами банківських відносин; загальні правила укладання цивільно-правових договорів та угод та ін.

Особлива роль у регулюванні банківських правовідносин належить нормам, що складають зміст спеціального банківського законодавства. Його систему складають Закони України “Про Національний банк України, “Про банки і банківську діяльність”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронний цифровий підпис”, “Про іпотеку” та ін.

Як зазначає вітчизняний дослідник банківського права О.П. Орлюк вказані нормативно-правові акти (і в першу чергу Закон України “Про банки і банківську діяльність”) запровадили розширений системний підхід до побудови банківської системи; конкретизували поняття банківської діяльності, банківських операцій та угод і встановили їх правовий режим; визначили поняття універсальної та спеціалізованої банківських установ; встановили загальні вимоги до створення та організаційного забезпечення діяльності кредитно-фінансових установ; закріпили на рівні закону порядок державної реєстрації та ліцензування банків. На рівні відповідних законів нині закріплено порядок здійснення банківського регулювання та банківського нагляду з боку центрального банку держави, визначено процедури санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації кредитно-фінансових установ тощо[8].

Важлива роль у регулюванні банківських відносин належить підзаконним актам, що містять норми банківського права, які варто поділити на окремі групи:

• акти Президента та Кабінету Міністрів України. До них належать зокрема, укази Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14 липня 2000 р., “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16 березня 1995 р., постанови КМ України “Про затвердження Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла” від 4 червня 2003 р. Варто зауважити, що у разі прийняття урядом акта, який суперечитиме виконанню НБУ своїх завдань у сфері забезпечення стабільності національної валюти, останній може не виконувати розпорядження уряду, що свідчить про його незалежність;
• акти міністерств та відомств, що стосуються банківської сфери, а також правові акти НБУ. Такими зокрема є: Наказ Міністерства фінансів та Міністерства економіки України “Про затвердження Порядку виписування та погашення простих векселів, що видаються вітчизняними нафтопереробними заводами у разі постачання на ці заводи нафти суб’єктами підприємницької діяльності – резидентами” від 25 лютого 1997 р., спільна постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта Національного банку України” від 14 квітня 2004 р. Відповідно до ст. 56 Закону України “Про Національний банк України” НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Розвиток міжнародного банківського співробітництва, інтернаціоналізація банківського бізнесу, необхідність формування механізму боротьби з відмиванням грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом зумовлюють важливу роль міжнародних договорів (Угода про Міжнародний валютний фонд 1945 р., Угода про Міжнародний банк реконструкції та розвитку 1945 р., Конвенція ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви 1995 р. та ін.) та звичаїв у правовому регулюванні.

На думку російського дослідника банківського права у сфері банківської діяльності визначають три групи міжнародних актів:

• правила здійснення окремих видів банківських операцій (уніфіковані правила щодо інкасо, Уніфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів, про електронне переведення коштів). Їхня дія поширюється на всіх учасників автоматично, без спеціальних посилань. Якщо сторони не хочуть їх застосовувати, це має бути відповідно відображено в договорі;
• дво- або багатосторонні конвенції, що діють на території країн, які їх підписали (Женевська конвенція про переказний і простий вексель, Конвенція про чеки);
• міжнародні банківські стандарти, які розробляє Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), до якої на правах комітет-членів входять аналогічні національні організації. Стандарти становлять собою сукупність технічних вимог до оформлення банківських документів, додержання яких має правове значення, оскільки їх використовують у міжнародній банківській практиці (щодо підписів офіційних осіб, уповноважених підписувати банківські документи, переказ коштів за банківськими чеками)[9].

Неабияка роль у регулюванні банківських правовідносин належать нормам, що складають зміст локальних актів банківських установ. Дана група джерел банківського права є досить широкою, тому їх слід виокремити в окремі групи:

• статути банківських установ, оскільки останні згідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Господарського кодексу України є статутними установами, а відтак діють на підставі затверджених і зареєстрованих згідно законодавства статутів, що визначають мету та предмет діяльності конкретного банку;
• банківські ліцензії та акти, що встановлюють правила обслуговування клієнтів, як то положення про кредитування, правила відкриття та ведення рахунків;
• положення про структурні підрозділи (служби) конкретного банку, як то про ревізійну комісію, про службу безпеки, юридичну службу, про відділ кредитування та ін.;
• правові акти, що визначають правове становище філій та представництв банку;
• правові акти Асоціації комерційних банків України та ін.

Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття банківського права.
2. Назвіть особливості предмету банківського права.
3. Назвіть та охарактеризуйте види банківських правовідносин.
4. Назвіть учасників банківських правовідносин.
5. У чому полягають особливості методу правового регулювання банківського права.
6. Назвіть принципи банківського права.
7. Охарактеризуйте відповідність банківської системи держави і системи банківського права.
8. Яка сфера правового регулювання правових інститутів і норм Загальної та Особливої частин банківського права?
9. Охарактеризуйте галузеве банківське законодавство.
10. Яка роль правових актів Національного банку України в системі джерел банківського права?

Підсумковий тест навчального модуля 1

1. Банківське право є:

а) публічною галуззю права;

б) приватною галуззю права;

в) муніципальною галуззю права;

г) комплексним правовим інститутом.

2. Відносини, що становлять предмет банківського права, характеризуються такими особливостями:

а) їх учасниками є громадяни;

б) їх учасником завжди є Національний банк України;

в) вони виникають тільки у сфері банківської діяльності;

г) їх учасниками є фінансові менеджери.

3. Підберіть до наступного речення пропущені слова – “Під методом правового регулювання слід розуміти ..., за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах.

а) форми державного управління;

б) види діяльності органів виконавчої влади;

в) правове забезпечення державного управління;

г) сукупність прийомів (способів та засобів) впливу.

4. Що є об’єктом банківських правовідносин?

а) кошти, цінні папери, майно;

б) прибуток;

в) права та обов’язки клієнта банку;

г) банківська таємниця.

5. Якої складової системи банківського права не існує ?

а) загальної;

б) спеціальної;

в) особливої;

г) такої не вказано.

6. Удосконалення банківської діяльності притаманне:

а) країнам колишнього СРСР ;

б) Україні та країнам СНД;

в) країнам розвинутої ринкової економіки;

г) будь яким державам.

7. Які з перелічених правових актів мають найвищу (ієрархічну) силу?

а) укази та розпорядження Президента України;

б) розпорядження Кабінету Міністрів України;

в) постанови Кабінету Міністрів України;

г) постанови Правління Національного банку України.

8. Які з названих нормативно-правових актів, що містять норми банківського права належать до галузевих?

а) Закон України “Про комерційні банки”;

б) Закон України “Про Національний банк України”;

в) Закон України “Про Конституційний Суд України”;

г) Закон України “Про власність”.

9. Реалізація норм банківського права є умовою виконання їх:

а) призначення;

б) змісту;

в) приписів;

г) функцій.

10. Який метод правового регулювання притаманний банківському праву?

а) імперативний і диспозитивний;