Апеляційне провадження - стадія кримінального процесу, в якій за поданням прокурора або скаргою (апеляцією) інших учасників процесу суд переглядає кримінальну справу. Особливістю цієї стадії є те, що переглядаються рішення (вирок, постанова, ухвала), які ще не набрали законної сили. Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду є конституційною засадою судочинства в Україні.

В апеляційному порядку (ст. 392 КПК) можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1.  вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК;
2.  ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3.  інші ухвали у випадках, передбачених КПК.

Ухвали, постановлені під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК.

В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК. Основним критерієм для відмежування ухвал, які підлягають оскарженню, є пряма вказівка законодавця в нормах КПК на можливість їх самостійного оскарження (ч. 5 ст. ст. 190, 284, 288, 307, 309, 310, 314 та інші). Якщо посилання на таку можливість відсутнє, ухвала не може бути предметом самостійного оскарження до суду апеляційної інстанції (ухвала про проникнення до житла (ст. 233), ухвала про обшук (ст. 234), ухвала про надання дозволу на затримання (ст. 190),

заперечення щодо таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на саме судове рішення. На відміну від КПК 1960 р. (ст. 165,165-3) у новому

КПК не передбачено право на апеляційне оскарження ухвал судді про застосування запобіжних заходів у вигляді застави (ст. 182), зміну запобіжного заходу. Не передбачено також право апеляційного оскарження окремих ухвал.

Перевірка справи в апеляційному порядку ґрунтується на нормі Конституції. Апеляційне провадження має свої особливості. Вирок суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне провадження, а якщо вирок оскаржено, то після розгляду справи апеляційним судом.

Представники і законні представники потерпілого, цивільного позивача оскаржують судові рішення тільки в інтересах осіб, яких представляють. Вважається, що скарги законних представників мають розглядатись незалежно від позиції, яку займає у справі неповнолітній засуджений або потерпілий. Ця позиція ще має одержати підтвердження судовою практикою, але вона видається слушною.

Згідно зі ст. 393 КПК обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник можуть оскаржити вирок в частині, що стосується інтересів обвинуваченого; обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання. Навряд чи виправдана позиція щодо будь-яких обмежень права обвинуваченого або виправданого на оскарження вироку. Але закон з цього приводу вже визначився.

Предметом судового розгляду в апеляційному суді є перевірка законності, обґрунтованості та справедливості вироку. Саме ці обставини, повинен мати на увазі адвокат, готуючи апеляційну скаргу. За результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. З ст. 349 КПК.

Ці позиції КПК вимагають з боку адвокатів особливої пильності. Дуже легко відмовитись від дослідження певних обставин у порядку ст. 349 КПК, а потім буде неможливо виправити становище на подальших стадіях судового процесу.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що

у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідальною для захисту є норма ст. 349 КПК, яка передбачає, що обсяг доказів, які досліджуватимуться, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду й у разі потреби можуть бути змінені. Адвокат має добре продумати клопотання про коло доказів, які досліджуються, як тих, що подаються захистом, так і тих, що подаються обвинуваченням. За певних умов для обвинувачення може бути вигідною ситуація притримання частини доказів з тим, щоб використати їх в останній момент, коли захист не готовий до їх дослідження і спростування. Адвокат має це враховувати.

Документ, що подається до суду, в новому КПК називають апеляційною скаргою. Вважаю, що більш правильною була стара назва (апеляція). Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов'язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Апеляційна скарга, може бути подана:

1)           на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;

2)           на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;

3)           на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Отже, новий КПК значно збільшив строки для подання апеляційної скарги, що дозволяє захиснику у спокійній обстановці ґрунтовно викласти апеляційну скаргу. Ст. 396 КПК встановлює вимоги до апеляційної скарги. Вони аналогічні вимогам КПК 1960 р.

Приклад. Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції. Всі подальші матеріали, які надійшли до суду, направляються до апеляційного суду не пізніше наступного дня.

Суддя-доповідач після перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам ст. 396 КПК, постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження. В необхідних

випадках суддя залишає апеляційну скаргу без руху і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 15 днів з дня отримання ухвали.

Вимоги до апеляційної скарги викладені у ст. 396 КПК. У цілому новий КПК не встановлює принципових змін до форми апеляційної скарги, тому поради щодо її оформлення викладені в книзі, залишаються актуальними.

Слід мати на увазі, що апеляційні скарги на ухвали слідчого судді подаються безпосередньо до апеляційного суду, а скарги на рішення суду першої інстанції - через цей суд.

Адвокат й обвинувачений мають знати, що вироки, укладені на основі примирення, угоди у кримінальному провадженні, угоди про визнання винуватості, можуть оскаржуватись тільки в частині недотримання цих угод.

Ухвали про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку. Суддя-доповідач здійснює підготовку справи до апеляційного слухання, постановляючи з цих питань ухвали. Обвинувачений підлягає виклику в суд, якщо в апеляційному розгляді порушуються питання про погіршення його становища або якщо це визнає необхідним суд, або заявив клопотання обвинувачений.

Від апеляційної скарги можна відмовитись до закінчення апеляційного розгляду. До початку апеляційного розгляду особа, яка подала скаргу, може її змінити та/або доповнити. Перегляд судового рішення відбувається в межах апеляційної скарги. Однак якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення щодо осіб, в інтересах яких скарги не подавались, суд має прийняти відповідні рішення щодо цих осіб.

Ст. 404 КПК передбачає можливість виходу за межі апеляції, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Частина 3 ст. 404 КПК вказує на необхідність повторно дослідити обставини, встановлені судом першої інстанції, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції, або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Виходячи з вимог статей 367, 420 КПК, проведення судового розгляду для дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, має бути обов'язковим.

Ст. 406 КПК передбачає можливість проведення письмового апеляційного провадження, якщо учасники заявили клопотання про здійснення провадження у їх відсутності. Однак якщо суд дійде висновку про потребу проведення апеляційного розгляду, він призначає такий розгляд. У разі проведення письмового апеляційного провадження копія судового рішення надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів.

Отже, основними документами для адвоката в апеляційному провадженні є апеляційна скарга та заперечення на неї. Право на подання заперечень на апеляційну скаргу передбачено ст. 402 КПК. Новий КПК передбачає навіть форму такого заперечення. Цим підкреслено вагомість цього документа. Отже, суд дає оцінку вироку суду або ухвалі на підставі змагальних документів якими є апеляційна скарга та заперечення на неї. Викладаючи заперечення на скаргу прокурора, захисник має не тільки дати обґрунтування щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а й викласти мотивувальну частину свого заперечення (це ж стосується апеляційної скарги) так, якби захисник бажав щоб була викладена мотивувальна частина судового рішення. Тоді суддям буде легше сформулювати своє рішення.

Методика складання апеляційних скарг має насамперед враховувати вимоги КПК.

Перегляд справи здійснюється в межах апеляційної скарги. Апеляційна скарга є основним документом, який визначає програму для суду щодо перевірки справи. Частина 2 ст. 404 КПК передбачає, що суд вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо адвокат вважає за необхідне ще раз дослідити докази у суді, то він має належним чином обґрунтувати своє клопотання і, зокрема, чітко вказати, в чому полягає неповнота дослідження документа або іншого доказу або в чому полягає порушення встановленого порядку їх дослідження. І, звичайно, суд апеляційної інстанції не може розглядати обвинувачення, що не було висунуто у суді першої інстанції.