Провадження у суді касаційної інстанції
Сторінки матеріалу:
- Провадження у суді касаційної інстанції
- Сторінка 2
Судом касаційної інстанції є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Обговорюючи питання касаційного оскарження, адвокат має ретельно дослідити обставини справи, проаналізувати доводи судів, викладені в судових рішеннях, встановити наявність або відсутність підстав для касації, ознайомитись із судовою практикою. Для забезпечення права на касаційне оскарження та права на захист, гарантовані ст. 59 Конституції України та п. Ь частини 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особам надається право ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, в порядку, передбаченому розділом 23 Інструкції з діловодства. Скаргу (ст. 426) необхідно подати в тримісячний строк з дня проголошення судового рішення. Скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ст. 424 КПК визначає, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки й ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Ст. 428 КПК передбачає, що суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам ст. 427 цього Кодексу. Складаючи касаційну скаргу, адвокат має викласти суть рішення та його короткий зміст. Важливо подати формулювання змісту мотивувальної його частини, що заперечується, тобто у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. У скарзі також формулюються вимоги особи, яка подає скаргу (у межах, що вправі прийняти касаційний суд, ст. 436 КПК) та підстав для скасування або зміни судових рішень (ст. 438 КПК).
Суд касаційної інстанції не вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 цієї статті, якщо оскаржується судове рішення, яким згідно з положеннями ст. 437 цього Кодексу судом апеляційної інстанції було погіршено становище підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого. Ця норма дає можливість довільного трактування кожної скарги та відмовляти у відкритті провадження без належного обґрунтування такого висновку171.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
- засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4-7 ст. 474 КПК, в тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;
- потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 6 чи 7 ст. 474 КПК; нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК угода не може бути укладена.
КПК не допускає можливості звернення до касаційного суду скарг на ухвали слідчого судді, а також на ухвали апеляційного суду з приводу рішень слідчого судді. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом. Для засудженого, якого тримають під вартою, тримісячний строк обраховують з дня вручення йому копії судового рішення.
Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання до касаційного суду письмової скарги. Письмова форма скарги означає, що скаргу можна подати написану від руки або в машинописному вигляді чи видрукувану за допомогою принтера. Якщо касаційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження. До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
До касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою. Касаційна скарга має містити стандартні вимоги:
- найменування суду касаційної інстанції;
- прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
- судове рішення, що оскаржується;
- обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
- вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
- перелік матеріалів, які додаються.
Якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді вона зазначає це в касаційній скарзі.
У скарзі, хоч цього і не вимагається, доцільно коротко викласти суть справи, щоб особа, яка починає вивчати справу, одразу мала і певне уявлення про правову проблему, яка виникла.
Скарга має бути максимально лаконічною та містити посилання на конкретні матеріали справи. Ключові для справи покази свідків можна викласти дослівно, що забезпечить наочність і полегшить сприйняття вимог, які ставляться у скарзі. Обов'язковою є вимога про надання копій рішень, які оскаржуються. Скарга починається з невеликого вступу, в якому викладено фактичні та процесуальні особливості справи, вказано на конкретні порушення закону. Мова юридично і лексично точна, лаконічна, прозора у викладі й позбавлена штампів, вельми характерних для скарг окремих адвокатів ("обвинувачення бездоказове", "суд бере докази", "суд бездоказово вказує" тощо).
В основі скарги доцільно викласти скрупульозний аналіз навіть найменших деталей справи, де іноді тільки одне, нібито не побачене судом слово, може бути подано рельєфно, відкриваючи зовсім новий, нерідко несподіваний поворот у всій справі.
Вивчення касаційних скарг, написаних у 1990-ті роки, дає підстави для висновку, що як на стиль викладу, так і на зміст скарг впливають процеси в суспільстві. Є окремі спроби звернути увагу судів на "політизацію" тієї чи іншої справи. Проте чи виправдані такі спроби? Адже допуск на телебачення працівників прокуратури для "розкрутки" резонансних справ і формування відповідної громадської думки ще не є достатньою підставою для висновку про "політизацію" справи. Звичайно, випадки тиску на суди е. За певних умов тиском на суд можна вважати і висловлювання політиків та вищого керівництва країни стосовно тієї чи іншої справи. Щодо окремих свідомо неправильних рішень, у суддів склалися певні стереотипи: мовляв, у справі прийнято "політичне" рішення. В такий спосіб судді подекуди заспокоюють свою совість і намагаються обґрунтувати неможливість вчинити інакше. Однак зосередження уваги на цьому недоречне навіть у судовій промові. Ще менш прийнятним воно є у касаційній скарзі.
Для касаційної скарги потрібні конкретні факти тиску на суд, і лише коли вони мають місце, можна звернути на них увагу. Цей штрих тільки підкреслює причини, з яких суд припустився судової помилки, проте ці факти не є і не можуть бути достатньою підставою для скасування вироку.
Найголовніше-це професійний аналіз доказів у справі й ті висновки, які можуть підвести суд до усвідомлення, що у справі допущено помилку, яку потрібно виправити, яка відповідно до процесуального закону дає підстави для скасування вироку.
Складаючи касаційну скаргу, адвокат здебільшого формує її за усталеною практикою: вона містить вступну частину, де викладається суть вироку, з яким не згоден захисник, тобто резолютивну частину вироку, а також у скороченому вигляді описову частину, в якій вказується фабула справи. Якщо порушується питання про послаблення покарання і не оспорюється кваліфікація вчиненого, то описову частину вироку викладають у кількох фразах. Якщо ж оспорюється об'єктивний бік складу злочину, описову частину доцільно викласти більш повно.
Затим викладають основну (мотивувальну) частину скарги - критику вироку. І тут існує певна проблема. Коротка скарга має більше шансів бути сприйнятою суддею, який вивчає справу, проте в ній важко навести переконливі аргументи у повному обсязі та зробити всебічний аналіз.
Судді ж, які перевіряють скаргу, іноді прямо визнають, що до великих за обсягом скарг у них "не лежить душа". Мовляв, адвокати мають навчитися писати лаконічно.
Однак якщо у справі допущено помилки юридичного і фактичного характеру, обійтися без глибокого аналізу та викладу у скарзі всіх цих обставин неможливо. За таких умов скарга не буде короткою. Окремі адвокати практикують написання коротких скарг, у яких викладено й обґрунтовано найпринциповіші та найважливіші порушення, яких, на думку адвоката, припустився суд, а потім подає розгорнуті та глибоко обґрунтовані доповнення до касаційної скарги.
Такий досвід заслуговує на увагу. Оскаржуючи висновки суду, які містяться у вироку, адвокат вступає у спір, і цей спір має бути конкретним172. Складаючи скарги, адвокат виходить із загальних вказівок закону про підстави для скасування або зміни вироку.
Міцним підґрунтям для розв'язання численних питань методичного характеру в суді касаційної інстанції володіє тільки той адвокат, який з'ясував для себе правову суть організації і діяльності суду з перегляду справ у касаційному порядку.
Спробуймо зробити кілька практичних висновків для роботи адвоката в касаційній інстанції.
Адвокат має усвідомлювати відмінність між функціями судів першої інстанції та апеляційного суду, з одного боку, і судом касаційної інстанції - з другого. Об'єктом перегляду справи у касаційному порядку е законність і обґрунтованість ухваленого вироку, тобто повнота встановленого фактичного складу, переконливість зібраних доказів, правильність обрання, тлумачення і застосування відповідної норми права.
Суд касаційної інстанції не з'ясовує фактичних обставин. Тому адвокат будує свої висновки на наявних у справі доказах. Якщо нові матеріали мають істотний характер, то вони є лише підставою для твердження про неповноту дослідження суттєвих матеріалів справи.
У скарзі адвокат може використати аргументи, які наводив у захисній промові, проте слід пам'ятати, що стиль викладу цих доводів може, а іноді й має бути іншим.
Доводи, якими оперує адвокат, стосуються як фактичних, так і юридичних питань. Перші належать до проблем неповноти попереднього і судового слідства, недостатності доказів, другі пов'язані з процесуальними порушеннями і неправильним застосуванням закону.
Аналіз судового вироку (постанови, ухвали). У касаційній скарзі адвокат здійснює повний аналіз вироку. Якщо у справі допущено кілька порушень, вони викладаються окремо у певній, визначеній захисником послідовності, при цьому у скарзі мають бути відображені всі захисні лінії, розкриті всі помилки, допущені судом і досудовим слідством.