Відповідальність організації за дії її працівників випливає із суті організації як колективного соціального утворення. Працівник при здійсненні своїх трудових обов'язків не виступає як окремий суб'єкт права -   із сумованих дій працівників при здійсненні їх трудових (службових) обов'язків складається діяльність організації як єдиного цілого[53] [80].

Однією з головних підстав (умов) відповідальності за ст. 441 ЦК УРСР є те, що безпосередній заподіювач шкоди мав повноваження виконувати дану роботу, а не діяв взагалі. Таке повноваження може випливати з наказу про прийняття на роботу (службу). Наказ про перевід на тимчасову роботу, акт, що підтверджує законність зайняття виборної посади в організації. Видача довіреності "не сторонній" для даної організації особі і виникнення у неї в зв'язку  з цим повноважень, не дає можливості вважати його представником організації.

Крім спеціальних умов відповідальності, необхідна наявність і загальних: шкоди, протиправності поведінки, причинного зв'язку і вини.

Протиправною вважається діяльність працівника, яка порушує умови і порядок здійснення ним своїх трудових обовязків. Бездіяльність - це невиконання працівником обсягу роботи, обумовленої трудовим договором, певними правилами, інструкціями тощо[54] [80].

Якщо протиправна поведінка працівника знаходилася у причинному зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, то тоді відповідальність за завдану ним шкоду слід покласти на організацію.

Ст.442 ЦК УРСР передбачає настання відповідальності в залежності від того, кому завдана шкода.

У разі завдання шкоди громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі адміністративного управління, то згідно із ст.442 ЦК УРСР така шкода відшкодовується на загальних підставах (ст.440 і 441 цього Кодесу), якщо інше не передбачено законом. За шкоду, завдану такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом. Як видно, незалежно від спеціальних підстав відповідальності, передбачених ст. 442 ЦК УРСР, завдання шкоди незаконними діями в галузі адміністративного управління, завдання шкоди діями службової особи шкода, завдана громадянинові, повинна відшкодовуватися на загальних підставах (ст.440, 441 ЦК УРСР)[55] [167].

Відповідальність за шкоду, завдану організаціям незаконними діями у галузі адміністративного управління, стаття 442 ЦК УРСР пов'язує з спеціальним порядком, під яким розуміє наявність спеціального закону, яким би була передбачена така відповідальність. У даний час у нас відсутній загальний закон про відповідальність за шкоду, завдану організаціям незаконними діями в галузі адміністративного управління. Відповідальність перед організаціями за статтею 442 ЦК УРСР настає лише у випадках, коли спеціальний закон передбачає таку відповідальність[56] [194].

У загальній теорії права спеціальна норма визначається як загальнообов'язковий державний припис (розпорядження), що є результатом правової спеціалізації, конкретизації, обліку своєрідності й особливостей якого-небудь виду (підвиду) суспільних відносин, рід якої регулюється загальною нормою[57] [203]. Видання спеціальних норм, як правило, пов'язане із внутрішньою особливістю самих регульованих відносин. Особливість видових відносин даного роду вимагає необхідності видання спеціального закону, у якому була б врахована специфіка цих відносин.

 Має специфіку і відповідальність, передбачена ст. 443 ЦК УРСР: незаконне засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування взяття під варту як запобіжного заходу, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Вони торкаються одного з основних благ, що охороняється Конституцією України, - недоторканості особи.

Ця особливість і визначила необхідність спеціального врегулювання розглянутих деліктних зобов'язань. Результатом такої регламентації стало нормативне закріплення:

а) нового об'єкта правового захисту в рамках деліктних зобов'язань - особистої свободи громадян;

б) особливих умов відповідальності, до числа яких не входить вина;

в) особливого суб'єкта відповідальності - держави, в особі її органів;

г) спеціального порядку відшкодування завданої шкоди.

Отже, ст.443 ЦК УРСР з повною підставою можна віднести до розряду спеціальних норм.

У ст. 443 ЦК УРСР передбачено конкретний вид зобов'язання внаслідок завдання шкоди. Ця стаття чітко визначила перелік незаконних дій: 1) незаконне засудження; 2) незаконне притягнення до кримінальної відповідальності; 3) незаконне застосування взяття під варту як запобіжного заходу; 4) незаконний адміністративний арешт; 5) незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.