Ухвала суду касаційної інстанції складається з: ) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення;

• *

найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень;

узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких  суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і  положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухва  лі зазначається, якими нормами права спростовуються її до  води.

3.  У разі скасування або зміни судових рішень судів першої  та апеляційної інстанцій в ухвалі зазначається, у чому поляга  ла їхня незаконність.

1. Судові рішення є найважливішими актами правосуддя, покликаними забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Тому суди повинні неухильно додержувати вимоги про законність і обґрунтованість рішення у адміністративній справі.

Відповідно до ст. 230 КАС України до судових рішень касаційної інстанції належать ухвали та постанови.

Положеннями КАС України встановлюють наступні вимоги до судових рішень: вони мають бути законними та обґрун-

тованими(ст. 159), постановленими у передбаченому порядку, викладеними у письмовій формі, проголошеними публічно (ст. 160), та, нарешті, за встановленим змістом (ст. 231).

Зміст судового рішення (ухвали) - це його структура у взаємозв'язку, взаємообумовленості й послідовності визначених частин та їх складових елементів.

Ухвала суду касаційної інстанції має відповідати загальним вимогам, які ставляться до такого виду процесуальних документів та складатися з чотирьох частин - вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. На практиці жодна з частин ухвали не формалізована назвою, але змістовно чітко виокремленні одна від одної.

Описова, мотивувальна та резолютивна частини ухвали повинні викладатися послідовно, та не суперечливо відносно одна іншої.

Вступна частина ухвали містить дані про час, місце її поста-новлення, найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання, імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі. Думається, що вимога, щодо імен осіб, які беруть участь у справі дещо неповна. Напевно, все ж таки під "іменем особи", розуміється прізвище ім'я та по батькові людини.

Крім того, ця частина ухвали розпочинається з найменування документа та вказівкою на ім'я України, від якої воно постановляється.

2. Описову частину ухвали інколи називають історичною її частиною, оскільки вона повинна містити дані виникнення матеріального правовідношення та зародження спору у зв'язку з ним. У цій частині ухвали мають бути чітко викладеними вимоги позивача, заперечення відповідача і пояснення інших осіб, які беруть участь у справі, відображатися обставини і характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. Тобто, в цій частині ухвали визначається розвиток спору, опис обставин та заперечень сторін та ті висновки, до яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій.

Мотивувальна частина ухвали - це її аналітична частина. Вона містить фактичне та правове обґрунтування кінцевих висновків суду по даній справі. В ній аналізуються правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставин

448

у справі. Треба підкреслити та нагадати, що при цьому суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Ця обставина робить зміст судових рішень касаційної інстанції якісно відмінними, з аналітичної точки зору, від судових рішень першої та апеляційної інстанції.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Якщо суд не прийняв відмови від позову, визнання позову або вважав необхідним вийти за межі заявлених позивачем вимог, він зобов'язаний це мотивувати.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

У цій частині ухвали суду касаційної інстанції аргументується перегляд положень судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому слід нагадати, що суд касаційної інстанції може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні норми процесуального права, якими керувався суд, а в необхідних випадках - також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні відповідних справ.

Мотивувальна частина ухвали має бути і в тому разі, коли відповідач визнав позов.

Резолютивна частина ухвали повинна містити сформульовані в імперативній формі завершальні висновки суду щодо справи.

Відповіді суду на всі правові питання повинні бути вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з фактичних обставин.

Вичерпними будуть ухвали, в яких судом дається повна відповідь на всі передані на його вирішення правові питання.

*J "Кодекс адміністративного судочинства України"                                                                                                                   449

І':..

Вимога визначеності полягає в тому, що рішення суду повинно дати чітку і конкретну відповідь на всі поставлені перед ним питання.

Безумовність полягає в тому, що висновки зроблені в ухвалі, не повинні включати умови, які б поставили його виконання від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов'язок виконати певні дії за умови виконання зустрічних дій з боку позивача, або настання певних подій.

В ухвалі, зокрема, має бути зазначено:

• чи залишається касаційна скарга без задоволення, а судо  ве рішення - без змін;
• чи скасовується судове рішення суду першої та апеляцій  ної інстанцій з направленням справи для продовження розгля  ду або на новий розгляд;
• чи встановлюються зміни ухвали суду першої або апеля  ційної інстанції;
• чи скасовуються судове рішення суду першої та апеляцій  ної інстанцій і чи залишається позовна заява без розгляду або  закривається провадження;
• чи визнається судове рішення суду першої та апеляційної  інстанцій такими, що втратили законну силу, або закриття про  вадження;
• чи скасовується судове рішення та постановлення нової  ухвали.

Також повинно бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні ухвали присудженого майна у наявності не буде; які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити або яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право; в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або вправі його допустити.

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні у резолютивній частині ухвали зазначається точне і повне найменування організації і прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

,:.ш 450