1. Особа, яка порушила зобов´язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов´язання.

2.  Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов´язання.

3. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов´язання, є нікчемним.

Вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов´язання: договором або законом може встановлюватися відповідальність боржника незалежно від його вини. Але, якщо інше не передбачене договором або законом, відповідальність за порушення зобов´язання настає за наявності вини порушника.

Цивільний кодекс не містить визначення вини, а надає визначення невиновності: особа вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов´язання. Таке визначення є недостатньо конкретним, оскільки не містить критерію достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов´язання заходів. Відповідно до ст. 509 ЦК, зобов´язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виходячи з цих засад має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов´язання при тому ступені турботливості й обачності, що вимагалася від неї за характером зобов´язання й умовами обороту.

Порушення зобов´язання визнається таким, що сталося внаслідок випадку, якщо особа доводить відсутність своєї вини. В цьому випадку, якщо інше не передбачене договором або законом, відповідальність боржника не настає. Однак треба враховувати, що залежно від вини застосовуються лише ті наслідки порушення зобов´язання, які є мірами відповідальності, а застосування інших наслідків не залежить від вини (див. ст. 611 ЦК і коментар до неї).

На відміну від кримінального права, у цивільному праві діє презумпція вини: особа, яка порушила зобов´язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до принципів розумності та справедливості, не допускаєтся повне усунення попередньою угодою відповідальності за порушення зобов´язання. Отже, правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов´язання, є нікчемним. Однак слід враховувати, що на практиці буває досить складно, а у деяких випадках неможливо відрізнити умисне порушення зобов´язання від грубо-необережного його порушення.