1. Особа, яка порушила зобов´язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов´язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов´язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов´язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Порушення зобов´язання за відсутності вини називається випадком (див. ст. 614 ЦК і коментар до неї). Для того, щоб довести наявність випадку, особа має довести відсутність своєї вини. Але, як зазначалося (див. коментар до ст. 614 ЦК), вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов´язань і, отже, договором або законом може бути встановлена відповідальність порушника і за відсутності його вини, тобто за випадок. У абзаці 2 статті, що коментується, окремо підкреслюється, що не вважаються випадком такі найбільш поширені в практиці справдовування боржника як, зокрема, недодержання своїх обов´язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов´язання або відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Непереборною силою називається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (див. ст. 263 ЦК і коментар до неї). У комерційному обороті непереборна сила часто називається форс-мажором. У випадку, якщо порушення зобов´язання сталося внаслідок непереборної сили, відсутня не лише вина порушника, але й, як правило, причинний зв´язок між його поведінкою і порушенням зобов´язання. Отже, непереборна сила звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов´язання у всіх випадках, крім випадків, прямо передбачених законом.