1. Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

2.  До пред´явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред´явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред´явлену вимогу, кредитор може пред´явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

3.  Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

4. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність,  повинна до задоволення вимоги, пред´явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред´явлення позову, — подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність виникає у випадках, передбачених договором або законом. Суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника. Так, наприклад, відповідно до п. З ст. 39 Закону України «Про підприємства в Україні», казенне підприємство відповідає за своїми зобов´язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. При недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов´язаннями несе власник.

Субсидіарну відповідальність треба відрізняти від солідарного обов´язку боржників (див. ст. 543 ЦК і коментар до неї). Всі солідарні боржники є основними боржниками, у зв´язку з чим кредитор має право вимагати виконання обов´язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарну відповідальність треба також відрізняти від заміни кредитора шляхом переведення боргу (див. ст. 520 ЦК і коментар до неї). При переведенні боргу відбувається заміна первісного боржника іншою особою, яка займає його місце, і, отже, додатковий боржник при цьому не з´являється. Субсидіарна відповідальність відрізняється від покладення боржником виконання зобов´язання на третю особу (див. ст. 528 цього Кодексу і коментар до неї). При покладенні виконання зобов´язання на третю особу ця особа не стає боржником і, за загальним правилом, не несе відповідальності перед кредитором (див. ст. 618 ЦК і коментар до неї).

До пред´явлення вимоги додатковому (субсидіарному) боржнику кредитор повинен в обов´язковому порядку звернутися з цією вимогою до основного боржника, навіть у тому випадку, коли є очевидним, що основний боржник цю вимогу не виконає. Лише у випадку, коли основний боржник у розумний строк або взагалі не надав відповіді на пред´явлену вимогу, або відмовився задовольнити вимогу кредитора в цілому, або задовольнив її, але не у повному обсязі (наприклад, через недостатність коштів), кредитор має право пред´явити цю вимогу (відповідно, в цілому, або у частині, що залишилася не задоволеною) до додаткового (субсидіарного) боржника.

До додаткового боржника, який задовольнив вимогу кредитора, переходять права кредитора відносно основного боржника і він може звернутися до боржника з регресною вимогою.

Частина 3 статті, що коментується, встановлює заборону для кредитора звертатися до субсидіарного боржника з вимогою, яка може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника (див. ст. 601 ЦК і коментар до неї). Утім, якщо шляхом зарахування вимога кредитора задоволена не в повному обсязі, кредитор має право звернутися до додаткового боржника з вимогою в тієї частині, що залишилася незадоволеною.

Частина 4 статті, що коментується, покладає на додаткового боржника обов´язок до задоволення вимоги, пред´явленої йому кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред´явлення до нього позову, — подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. Суть цього правила полягає, по-перше, в тому, щоб не допустити подвійного виконання (і основним боржником і додатковим), і, отже, безпідставного збагачення кредитора, а, по-друге, — в тому, щоб надати можливість основному боржнику висунути проти вимоги кредитора можливі заперечення.

У випадку пред´явлення до додаткового боржника позову він має заявити клопотання про залучення основного боржника до участі у справі або в якості совідповідача, або в якості третьої особи на стороні відповідача. Але вирішення цього питання належить до компетенції суду. У випадку порушення додатковим боржником встановленого ч. 4 статті, що коментується, обов´язку, основний боржник отримує право висунути проти регресної вимоги додаткового боржника всі заперечення, які він мав проти кредитора.