1.  При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з та­кого їх співвідношення:

1.  одному дню позбавлення волі відповідають:

а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;

б) два дні обмеження волі;

в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні ви­правних робіт;

г) вісім годин громадських робіт;

1.  одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні ви­правних робіт;

1.  одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
2.  одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громад­ських робіт.

1.  При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді ви­правних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засу­дженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком само­стійно.
2.  Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю зло­чинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підляга­ють і виконуються самостійно.
3.  Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
4.  Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засу­дження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у час­тині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
5.  Встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

(Стаття 72 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

1. У частині 1 ст. 72 КК встановлено низку правил, якими повинен керуватися суд у разі призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків.
2.  Слід ураховувати, що ці правила застосовуються: а) лише у випадках, коли за декілька злочинів (ст. 70 КК) чи за кількома вироками (ст. 71 КК) призначені основ­ні покарання, які належать до різних їх видів; б) лише в ситуаціях, коли остаточне покарання за сукупністю злочинів або вироків визначається за принципом повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини (за окремими вироками); в) лише для забезпечення складання покарань на підставі встановлено­го законом співвідношення різних видів покарань, шляхом використання якого суд може перевести (перерахувати) менш суворий вид покарання в більш суворий, спи­раючись на певну шкалу їх еквівалентів, встановлену в ч. 1 ст. 72 КК (див. коментар до статей 70 та 71 КК).
3.  Установлюючи в статтях 70 та 71 КК можливість (а іноді обов’язковість) за­стосування принципів повного чи часткового складання покарань для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та вироків, закон допускає таке скла­дання щодо покарань, які належать: а) до одного виду чи б) лише до таких різних їх видів, які вичерпно перелічені в ч. 1 ст. 72 КК (див. коментар до статей 70 і 71 КК).
4.  Стосовно інших видів покарань, тобто таких, які не підлягають складанню, у ч. 3 ст. 72 КК встановлений особливий порядок призначення їх за сукупністю зло­чинів та вироків. Це стосується таких основних (статті 53 і 55 КК) і додаткових (ч. 4 ст. 72 КК) видів покарань, які за характером вміщених у них правообмежень, пере­рахуванню і складанню між собою та з іншими видами покарань не підлягають (СПВССУ. - С. 127-132). Тому в усіх випадках штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також різновидні додаткові пока­рання, призначені за окремі злочини (ст. 70 КК) чи за окремими вироками (ст. 71 КК), тобто за сукупністю як злочинів, так і вироків, застосовуються одночасно без скла­дання і виконуються самостійно (див. коментар до статей 70 та 71 КК).
5.  У частині 2 ст. 72 КК зазначені особливі правила, якими має керуватися суд при призначенні за сукупністю злочинів та вироків таких видів покарань, як виправні роботи (ст. 57 КК) та службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК). Згід­но з цими правилами за сукупністю як злочинів, так і вироків складанню підлягають лише строки зазначених видів покарань, а розміри відрахувань із заробітку засудже­ного не складаються і обчислюються за кожним вироком самостійно.
6.  Особливість зазначених правил полягає в тому, що вони: а) стосуються лише тих двох видів покарань, які передбачені статтями 57 та 58 КК; б) застосовуються лише тоді, коли виправні роботи чи службові обмеження призначаються за всі або, в усякому разі, не менш ніж за два злочини або за двома вироками, які становлять їх сукупність (статті 70 і 71 КК); в) використовуються лише у разі визначення за сукуп­ністю остаточного строку цих видів покарань за принципом повного чи часткового їх складання. У цих випадках для кожної частини строку остаточного покарання, визна­ченого за сукупністю злочинів або вироків, зберігаються ті відсотки відрахувань із заробітку засудженого, які були встановлені судом при засудженні особи за кожен окремий злочин чи за кожним окремим вироком.
7.  У частині 5 ст. 72 КК встановлені правила, за якими попереднє ув’язнення зараховується в строк покарання, призначеного вироком суду. Умови такого зараху­вання залежать від виду покарання, призначеного судом, а саме: а) якщо це позбав­лення волі, то зарахування провадиться день за день; б) якщо це покарання, не пов’язане з позбавленням волі і належить до тих видів покарань, які перелічені у ч. 1 ст. 72 КК, то для зарахування використовується встановлена тут шкала еквіва­лентів різних видів покарань; в) якщо покарання, не зазначене у переліку ч. 1 ст. 72 КК, то, враховуючи строк попереднього ув’язнення, суд може або пом’якшити при­значене покарання, або повністю звільнити засудженого від його відбування (СПВССУ. - С. 124-126).
8.  Пом’якшення покарання за ч. 5 ст. 72 КК провадиться судом або у межах міні­муму санкції статті, за якою засуджується винний, або у межах мінімального строку, встановленого в Загальній частині КК для призначеного судом виду покарання. Що ж стосується звільнення від покарання, то воно може бути тільки повним, бо ні част­кове звільнення від покарання, ні заміна його іншим, більш м’яким, у ч. 5 ст. 72 КК не передбачені.
9.  Частина 6 ст. 72 КК передбачає, що встановлене в ч. 1 ст. 72 КК співвідношен­ня різних видів покарань за ступенем їх суворості має універсальний характер і тому повинно використовуватися судом не тільки при складанні різновидних покарань за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та вироків (ст. 71 КК), а й в інших випадках, перед­бачених Загальною частиною КК (наприклад, при застосуванні ч. 5 ст. 72, ст. 73, ч. 3 ст. 74 КК).