Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводжен­ня» від 21 лютого 2006 р. під тваринами розуміє біологічні об´єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому чис­лі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові. По­няття фауни походить з давньоримської міфології від імені богині лі­сів, полів і звірів. У сучасному розумінні фауною є сформований істо­рично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин певної місцевості, країни або певного геологічного періоду розвитку нашої планети.

Сільськогосподарськими є тварини, що утримуються та розво­дяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного похо­дження. Тоді тваринництво можна визначити як галузь сільського господарства, пов´язану з діяльністю по утриманню і розведенню сіль­ськогосподарських тварин для одержання продуктів харчування і сиро­вини для промисловості. Харчові продукти тваринного походження — це продукти, що вживаються людиною в натуральному вигляді чи після відповідної обробки продовольчої сировини тваринного походження, — консерви м´ясні, м´ясо-рослинні та рибні, сири, молоко та молочні про­дукти, продукти дитячого харчування, маргарин, жири, ковбасні виро­би, м´ясні концентрати тощо.

За даними Держкомстату України на 1 січня 2009 р. у тваринницт­ві України нараховувалося сільськогосподарських тварин (тис. голів): великої рогатої худоби - 5079,0, у т. ч. корів - 2856,3; свиней - 6526,0; овець та кіз - 1726,9; птиці - 177555,9; бджіл - 3250,3. Порівняно з 1990 р. зазначене поголів´я за видами відповідно становило: великої рогатої худоби - 20,6%, в т. ч. корів - 34,1; свиней - 33,6; овець та кіз - 20,5; птиці — 72,1; бджіл — 92,5 %. Проте на загальному фоні зменшен­ня поголів´я тварин їхня продуктивність зросла. Так, у 2008 р. продук­тивність однієї голови сільськогосподарських тварин становила: удій молока — 3793 кг; приріст великої рогатої худоби — 449 г на добу; при­ріст свиней — 361 г на добу; яєць — 278 шт. за рік. Відповідно, порів­няно з 1990 р. продуктивність зросла: по молоку — на 32,5%; приросту великої рогатої худоби — на 4; приросту свиней — на 58; яєць — на 30%. Досягнуті показники дають змогу забезпечити потреби населення у віт­чизняній сільськогосподарській продукції тваринного походження.

Виробництво продукції тваринництва забезпечують закони України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 р., «Про бджіль­ництво» від 22 лютого 2000 р., «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р. Розведення тварин здій­снюється на основі законів України «Про племінну справу у тварин­ництві» (в редакції Закону від 21 грудня 1999 р. № 1328-ХІУ), «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження ліцен­зування певних видів господарської діяльності у племінній справі в тваринництві» від 20 лютого 2003 р. Заходи з розвитку селекції у тва­ринництві і адаптації законодавства України у сфері племінної справи у тваринництві до законодавства Європейського Союзу здійснюється на основі «Загальнодержавної програми селекції у тваринництві на пе­ріод до 2010 року», затвердженої Законом України від 19 лютого 2004 р. Крім зазначених законів, правовому врегулюванню аграрних відносин з виробництва продукції тваринництва присвячено значну кількість підзаконних актів.

Програмне значення має постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва» від 20 серпня 2008 р, № 729, у якій визначено цілу низку заходів спеціаль­них державних органів з розвитку тваринництва. Розвиток ринкових відносин у тваринництві передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження» від 25 грудня 2002 р. № 1964. Було утворено Міжвідомчу комісію з питань координації міжгалузевих від­носин на ринку продукції тваринного походження, за якою затвердже­но функції з моніторингу цін, нарахування та виплат переробними під­приємствами дотацій за реалізовані їм молоко та м´ясо в живій вазі, узгодження дій, спрямованих на створення взаємовигідних умов для функціонування всіх суб´єктів господарювання на ринку продукції тва­ринного походження виходячи з необхідності забезпечення прибут­кової діяльності сільськогосподарських виробників продукції тварин­ництва з урахуванням цінової ситуації, яка складається на цьому ринку, та у разі необхідності з питань, що потребують вирішення на держав­ному чи регіональному рівні.