Дедалі більшої ринкової привабливості і поширення з кож­ним роком набуває продукція утримання хутрових тварин. Норматив­ні вимоги до утримання таких тварин визначають Методичні рекомен­дації з утримання хутрових тварин, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2008 р. № 379. Зазначені реко­мендації містять, насамперед, загальні біологічні характеристики хут­рових тварин різних видів, оскільки хутрові тварини, що утримують­ся на фермі, зберігають характеристики диких тварин. До таких тварин належать: норка, тхір чорний, руда лисиця, песець, єнотовидний соба­ка, нутрія та шиншила.

За хутровими тваринами повинна доглядати достатня кількість персоналу з відповідними знаннями видів хутрових тварин, що утри­муються, технології розведення та забою, які використовуються. Зокре­ма доглядач повинен уміти: розпізнавати стан здоров´я тварин, розумі­ти значні зміни у поведінці, оцінювати придатність загального середо­вища для здоров´я та благополуччя хутрових тварин.

При побудові нових огорож, житла та обладнання або при модифі­кації існуючих необхідно дотримуватися норм щодо здоров´я та благо­получчя тварин при їх клітковому утриманні. Необхідний простір для хутрових тварин розраховується відповідно до потреб конкретного ви­ду щодо навколишнього середовища, віку, статі, живої маси та біоло­гічних потреб тварин, враховуючи розмір групи. Слід уникати нестачі простору (перевантаження), які призводять до поведінкових або інших порушень. Технологічні вимоги до розміщення кожного виду хутрових тварин містяться у додатках 1—6 Методичних рекомендацій з утриман­ня хутрових тварин. З метою дотримання вимог Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено методи забою хутрових тварин (додаток 7 Методичних рекомендацій), які диферен­ційовані залежно від виду тварин.

Вимоги до хутрової і шкіряної продукції містить Інструкція з по­рядку ветеринарного клеймування шкіряної та хутрової сировини, за­тверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної ме­дицини України від 3 липня 2001 р. № 52, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2001 р. за № 855/6046. Загальною вимогою є те, що суб´єкт господарювання реалізовує лише ту шкіряну та хутро­ву сировину, яка пройшла ветеринарно-санітарну оцінку, заклеймова- на спеціалістами державної служби ветеринарної медицини з оформ­ленням відповідних документів (ветеринарні свідоцтва, довідки тощо), які передбачені Правилами видачі ветеринарних документів на ванта­жі, що підлягають обов´язковому ветеринарному контролю, затвердже­ними наказом Головного державного інспектора ветеринарної медици­ни України від 7 серпня 1997 р. № 27, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 20 серпня 1997 р. за № 326/2130.

Ветеринарно-санітарні вимоги при виробництві, заготівлі, прий­манні, зберіганні, транспортуванні й реалізації яєць свійської пти­ці, ветеринарно-санітарні норми якості і безпеки яєць, порядок прове­дення ветеринарно-санітарної експертизи, лабораторних досліджень, а також використання продукції, яка підлягає промисловій переробці та знезараженню встановлюють Правила ветеринарно-санітарної екс­пертизи яєць свійської птиці, затверджені наказом Головного держав­ного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 р. за № 850/6041.

Безпека яєць свійської птиці — відсутність токсичної, канцероген­ної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму люди­ни дії харчових яєць при їх споживанні у загальноприйнятих кількос­тях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров´я Укра­їни. Партія харчових яєць — це будь-яка кількість яєць одного суб´єкта господарювання, одної категорії (не більше одного вагона), упакова­них в однорідну тару, що одночасно доставляється одним видом транс­порту і супроводжується одним ветеринарним документом. В одному вагоні допускається наявність яєць одної категорії, але не більше 5 дат сортування. Яйцепродукти — продукти переробки яєць (меланж, бі­лок, жовток, порошок тощо).

Для харчових цілей використовують доброякісні яйця курей, цеса­рок, перепілок, індиків, качок та гусей. Реалізація яєць свійської птиці на ринках, за прямими зв´язками та у вільному продажі, а також заго­тівля і використання качиних та гусячих яєць дозволяються після про­ведення ветеринарно-санітарної експертизи. Ветеринарно-санітарній експертизі підлягає вся кількість відібраних яєць. Проводиться зовніш­ній огляд, визначення маси та овоскопія (визначення якості яєць шля­хом просвічування їх овоскопом). При сумнівних результатах яйця розбивають і досліджують їх вміст.

Харчові яйця (промислового виробництва) сортують не пізніше 1 доби після знесення. Яйця, які заготовляються суб´єктами господа­рювання, доставляються до пункту сортування протягом 1 доби і сор­туються не пізніше ніж через 2 доби як столові. До реалізації допуска­ються яйця птиці без механічних пошкоджень, з висотою повітряної камери не більше 9 мм (для курячих яєць), з щільним, що просвітлю­ється, білком і щільним малопомітним, який займає центральне поло­ження, або трохи рухомим жовтком та з незакінченим терміном збері­гання.

Найпоширенішим продуктом у роздрібній торгівлі є яйця курей. Курячі харчові яйця залежно від термінів зберігання та якості поділя­ють на дієтичні та столові. До дієтичних відносять яйця, термін збері­гання яких не перевищує 7 діб, не враховуючи дня знесення, при темпе­ратурі не вище +20 °С і не нижче 0 °С. До столових відносять яйця, тер­мін зберігання яких не перевищує 25 діб, не враховуючи дня знесення, при температурі не вище +20 °С, а також яйця, які зберігались у холо­дильниках не більше 120 діб при температурі від 0 до -2 °С і віднос­ній вологості 85—88%. Дієтичні яйця маркуються червоною, а столо­ві — синьою фарбою, яка дозволена Міністерством охорони здоров´я України. Яйця маркують штампом круглої форми діаметром 12 мм або овальної форми розміром 15x10 мм. На штампі для дієтичних яєць по­значають категорію і дату сортування (число та місяць), а для столо­вих — тільки категорію. Висота цифр на штампі дати сортування 3 мм, а цифр категорії — 5 мм. Категорії дієтичних та столових яєць познача­ють: добірна — «Д», перша — «1», друга — «2».

Однією з підгалузей тваринництва є шовківництво, яке включає виробництво коконів тутового шовкопряду для повнішого забезпечен­ня переробної промисловості шовкосировиною. З метою «реанімуван- ня» виробництва цієї тваринницької продукції було прийнято поста­нову Кабінету Міністрів України «Про збільшення виробництва ко­конів тутового шовкопряду в 1992—1995 роках» від 2 березня 1992 р. № 105. Було передбачено здійснити цілий ряд заходів для підвищення ефективності шовківництва: вжити заходів до зміцнення кормової ба­зи шовківництва, відновлення малопродуктивних плантацій шовкови­ці та поліпшення догляду за ними; організувати у спеціалізованих шов­ківницьких господарствах вирощування необхідної кількості садивного матеріалу шовковиці; установити контроль за списанням насаджень шовковиці та не допускати їх самовільного викорчовування. До кожної з областей було доведено план поставки у державні ресурси коконів тутового шовкопряду.

З метою підвищення матеріальної заінтересованості шовківниць­ких підприємств було прийнято Порядок використання коштів держав­ного бюджету України, що спрямовуються для фінансової підтримки виробництва продукції шовківництва, затверджений наказом Міністер­ства аграрної політики України від 22 липня 2005 р. № 334. Відповід­но до цього Порядку бюджетні асигнування передбачено спрямову­вати шовкопідприємствам для часткового відшкодування витрат на проведення всього комплексу технологічних робіт з виробництва та заготівлі коконів, грени тутового шовкопряду та придбання технічних засобів. Часткове відшкодування витрат відповідно до плану викорис­тання бюджетних коштів, затвердженого шовкопідприємствами та пого­дженого Мінагрополітики України, передбачено здійснювати у межах: 1) до 50 гривень за 1 кг на виробництво та заготівлю коконів тутового шовкопряду; 2) до 1800 гривень за 1 кг на виробництво грени тутового шовкопряду.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.  Дайте визначення галузі тваринництва.

2.  Якими нормативно-правовими актами врегульовується виробниц­тво продукції тваринництва?

3.  Розкрийте роль правового регулювання племінної справи у тва­ринництві.

4.  Наведіть коло об´єктів племінної справи у тваринництві.

5.  Хто належить до суб´єктів племінної справи у тваринництві?

6.  Яким чином встановлюється статус суб´єктів племінної справи у тваринництві?

7.  Розкрийте роль племінного обліку і правові засади його здійснення.

8.     З якою метою встановлено процедуру ідентифікації тварин?

9.     Дайте визначення державної реєстрації племінних тварин і племін­них стад.

10.  Які документи посвідчують процедуру ідентифікації та державної реєстрації племінних тварин?

11.  Дайте визначення і розкрийте роль правового регулювання боні­тування тварин.

12.  На яких нормативно-правових актах ґрунтуються правові засади виробництва молока і м´яса?

13.  Розкрийте особливості правового регулювання виробництва риб­ної продукції.

14.  За допомогою яких нормативно-правових актів здійснюється пра­вове регулювання бджільництва?

15.  У чому полягають особливості правового регулювання виробниц­тва інших видів продукції тваринництва?

24 - 473