Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи (заповідача) на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповіт, як цивільно-правовий правочин, повинен відповідати загальним умовам дійсності правочину.

Разом із тим, заповіт характеризується і певними особливими озна­ками:

•  це односторонній правочин, який вважається дійсним після того, як заповідач в установленному порядку та в належній формі виявить свою волю;
•  цей правочин тісно пов’язаний з особистістю заповідача, що виклю­чає вчинення заповіту через представника;
•  правові наслідки, які пов’язані з реалізацією волі заповідача, наста­ють лише після його смерті.

Право заповідача на призначення спадкоємців полягає в тому, що:

•  заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин;
•  заповідач може без зазначення причин позбавити права на епату­вання будь-яку особу з числа спадкоємців за законом;
•  заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.

Загальні вимоги до форми заповіту:

•  складається в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення;
•  має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службо­вими особами;
•  має бути особисто підписаний заповідачем;
•  якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати заповіт власноручно, то за її дорученням текст за­повіту в її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті заповіту засвідчується нотаріусом або по­садовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазна­ченням причин, з якій текст заповіту не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Якщо заповідач через фізичні ваті не може сам прочитати заповіт, то посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Закон України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» та ст. 1252 ЦК Укпа- їни покладає на певних посадових та службових осіб обов’язки по посвід­ченню заповітів, які в цих вішалках прирівнюються до нотаріально посвід­чених. До них прирівнюються заповіти:

•  осіб, які перебувають на лікуванні в лікарні, госпіталі, іншому стаці­онарному закладі охорони здоров’я, а також особи, які проживають у будинку для осіб похилого віку та інвалідів - посвідчені головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
•  осіб, які перебувають під час плавання на морському, річковому суд­ні, що ходить під прапором України - посвідчені капітаном цього судна;
•  осіб, які перебувають у пошуковій або іншій експедиції - посвідчені начальником цієї експедиції;
•  військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частіш, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріу­са чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіти робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім’ї військовослужбовця - по­свідчені командиром (начальником) цих частини, з’єднання, устано­ви або закладу;
•  осіб, які тримаються в установі виконання покарань - посвідчені начальником такої установи;
•  осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі - посвідчені начальником слідчого ізолятора.

Заповіти перерахованих осіб посвідчуються обов’язково в присутності не менше як двох свідків.

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свід­ках. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути:

•  нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
•  спадкоємці за заповітом;
•  члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
•  особи, які не молить прочитати або підписати заповіт (ст. 1253 ЦК України).

Право заповідача на скасування та зміну заповіту полягає в наступному:

•  заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт;
•  заповідач має право в будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним;
•  заповідач має право в будь-який час внести до заповіту зміни.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем

особисто.