Спадкування за правом представлення - це такий порядок спадку­вання, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини, якби заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки в спадковому майні, яку б отримав померлий спад­коємець, якщо він був би живий на момент відкриття спадщини.

Спадкування за правом представлення має місце за умови, коли:

•  спадкодавець не склав заповіт;

-         спадкоємець за законом помер до відкриття спадщини (до дня смер­ті спадкодавця або одночасно в один день із ним);

-         спадкоємець, якого представляють, за свого життя не втратив права на спадщину, як негідний.

Суб’єктами спадкування за правом представлення є:

•  внуки, правнуки спадкодавця - спадкуюгь ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини;
•  прабаба, прадід - спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;
•  племінники спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка нале­жала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодав­ця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;
•  двоюрідні брати та сестри спадкодавця - спадкують ту частку спад­щини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядько­ві спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо епатування за правом представлення здійснюється кількома особами, то частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну(сг. 1266 ЦК України).

1. Прийняття та відмова від спадщини

Прийняття спадщини - це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі правовідносини спадкодавця, які в сукупності складають спадщину.

Способами прийняття спадщини, згідно з ЦК України, є:

•  фактичне прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно прожи­вав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шести місяців не заявив про відмову від неї (спадщини);

-         подача заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини1 спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкрит­тя не проживав постійно з спадкодавцем;

•  малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спад­щину в силу прямого припису закону, крім випадків, коли опікуни з дозволу органу опіки та піклування відмовилися від прийняття спадщини.

Фактичне прийняття спадщини полягає у виконанні спадкоємцем дій, що свідчать про його вступ у володіння спадковим майном, а саме:

•  прийняття заходів, спрямованих на охорону спадкового майна;
•  захист майна від посягань інших осіб;

-         вчинення дій, спрямованих на підтримання майна в належному стані;

•  сплата податків, страхових внесків тощо.

Строки для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК України):

-         для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

•  якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від непри­йняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємця­ми, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття;

-         якщо строк, що залишився, меншій ніж три місяці, то він продо­вжується до трьох місяців;

•  за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадко­ємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відмова від спадщини - це односторонній правочин, який полягає в здійсненні юридичних дій, що свідчать про небажання спадкоємця отрима­ні майно спадкодавця.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
 

Відмова від спадщини полягає в наступних особливостях (ст. 1273 ЦК України):

•  спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від при­йняття спадщини протягом шести місяців;
•  фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмови­тися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опі­ки та піклування;
•  неповнолітня особа може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усішовлювачів), піклувальника і органу опіки та пі­клування;
•  батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, що належить малолітній, недієздатній особі, лише з до­зволу органу опіки та піклування;
•  відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною та може бути відкликана протягом шести місяців.

Право на відмову від прийняття спадщини може бути здійснено на ко­ристь іншої особи (ст. 1274 ЦК України). Так, спадкоємець має право від­мовитися від прийняття спадщини:

•  за заповітом - на користь іншого спадкоємця за заповітом;
•  за законом - на користь будь-кого з спадкоємців за законом незалеж­но від черги;
•  від частки в спадщині спадкоємця, я кіш відмовився від спадщини на його користь.

Суд визнає спадщину відумерлою (ст. 1277 ЦК України) за заявою відпо­відного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини в разі:

•  відсутності спадкоємців за заповітом і за законом;
•  усунення їх від права на спадкування;
•  неприйняття ними спадщини;
•  відмови від прийняття спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу од­ного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою. переходить у власність терито­ріальної громади за місцем відкриття спадщини.