Заповідальний відказ (легат) - це покладання спадкодавцем на одно­го чи декількох спадкоємців виконати певні дії на користь третьої особи, яка зазначена в заповіті, за рахунок спадкового майна .

Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодер- жувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини (ст. 1238 ЦК України).

При заповідальному відказі вимагається наявність трьох суб ’єктів: за­повідача, спадкоємця, обтяженого відказом, та відказоодержувача.

Відказоодержувачами (третіми особами) можуть бути особи, які вхо­дять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом. Відказоо- держувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов’язаний виконати його лише в межах реальної вартості майна, яке пе­рейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припада­ють на це майно.

Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача що сталася до відкриття спадщини.

Заповідальне покладання - заповідач може зобов’язати спадкоєм­ця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корис­ної мети. Ці дії повині бути немайнового характеру, наприклад, визначен­ня місця і форми здійснення ритуалу поховання. Покладання не створює цивільно-правового зобов’язання між спадкоємцем та конкретною особою, а лише зобов’язує спадкоємця виконати певні дії.

Відмінність заповідального відказу від покладання полягає в тому, що:

•  за заповідальним відказом доручення виконати певні до робиться на користь конкретної особи, а при покладанні конкретна особа, яка має право вимого відсутня. Виконання покладання може вимагати прокурор, зацікавлені організації, виконавець заповіту;
•  заповідальний відказ завжди являє собою майнову вигоду для пев­ної особи - відказоодержувача, а покладання може носити і немай- новий характер.

Підпрнзначення спадкоємця - це призначення заповідачем додатко­вого (іншого) спадкоємця на випадок, якщо основний спадкоємець (спад­коємець, зазначений у заповіті) помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування (ст. 1244 ЦК України).

Для закликання підпризначеного спадкоємця до спадкування необхідно наявність таких умов:

-         підпризначений спадкоємець повинен пережити момент відкриття спадщини;

-         підпризначений спадкоємець повинен пережити момент відпадання призначеного за заповітом основного спадкоємця.

Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, яка призна­чається ним за заповітом, а саме:

•  фізична особа, яка є живою на час відкриття спадщини;

-         особа, яка була зачата за життя спадкодавця і народжена жигою піс­ля відкриття спадщини;

•  юридична особа;

-         інші учасники цивільних відносин (держава Україна, Автономна Республіка Крім, територіальні громади, іноземні держави).

Підпрнзначення спадкоємця потрібно відрізняти від спадкової транс­місії. Спадкова трансмісія має місце, коли спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встій її прийнята, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить вже до його спадкоємців (ч. 1 ст. 1276 ЦК України).