Право спадкоємців на певне майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спад­щині інших спадкоємців.

Отримання свідоцтва є правом, але не обов’язком спадкоємця. Спадкоє мець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на це майно.

Строк видачі свідоцтва про право на спадщину - після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1298 ЦК України).

Якщо спадкоємцем за заповітом чи за законом є дитина, зачата за лаггтя спадкодавця, але ще не народжена, то видача свідоцтва про право на спад­щину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.

У певних випадках до закінчення строку на прийняття спадщини нота­ріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спад­кодавця в банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення, а саме:

•  утриманням осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

-         доглядом за спадкодавцем під час його хвороби, що передувала смерті, а також його похованням;

•  втратами, пов’язаними з охороною спадкового майна.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину мають такі особли­вості (ст. 1300 ЦК України):

•  зміни вносяться за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину;
•  зміни вносить нотаріус за місцем відкриття спадщини;

-         зміни можуть бути внесені на вимогу одного із спадкоємців за рі­шенням суду;

-         у разі внесення змін до свідоцтва про право на спадщину нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 1301 ЦК України).