Сформована практика розміщення кримінально-процесуальних норм не в одному, а в кількох джерелах знайшла своє підтвердження й в останньому варіанті проекту Кримінально-процесуального кодексу України. Так, у ст. 1 проекту КПК, яка називається "Законодавство, що регулює порядок провадження в кримінальних справах", зазначено, що "1. Порядок провадження у кримінальних справах на території України визначається цим Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Норми кримінально-процесуального права, що містяться в інших законах, повинні відповідати положенням цього Кодексу" [290, с. 1]. В статті проекту, яка називається "Законність", зазначається, що "1. Суб'єкти кримінального провадження зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, кримінально-процесуального законодавства та чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України" [290, с. 16]. У п. 2 цієї статті зазначено, що "Вироки, ухвали і постанови суду, постанови судді, прокурора, слідчого, органів дізнання повинні ґрунтуватися на законі і бути обґрунтованими та мотивованими". У п. З ст. 8 проекту вказується: "Суд, встановивши, що положення кримінально-процесуального закону суперечать Конституції України, цьому Кодексу чи міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не застосовує такий закон". Отже, проект КПК України називає джерела норм кримінально-процесуального права України такими словами, як "Конституція України", "Кримінально-процесуальний кодекс", "інші закони України", "інші закони, що містять норми кримінально-процесуального права", "кримінально-процесуальне законодавство", "закон", "кримінально-процесуальний закон", "міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України". Тим самим допускається розпорошеність норм кримінально-процесуального права у багатьох нормативно-правових актах, що може викликати труднощі при здійсненні "порядку провадження у кримінальних справах". За влучним зауваженням Грошевого Ю.М., "розтаскування" кримінально-процесуальної матерії по багатьох законодавчих актах, що зараз має місце, не сприятиме ефективності правозастосовчої практики" [80, с. 181]. Вважається, що кримінально-процесуальне законодавство України буде сконструйовано більш доцільно, коли замість "багатоджерельності" його джерелами будуть: 1) Конституція України; 2) Кримінально-процесуальний кодекс України; 3) закони, якими вносяться зміни і доповнення до КПК України; 4) міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Про це і слід зазначити у проекті КПК. 

Найважливішими, що мають фундаментальне, керівне, вихідне для всього кримінального процесу України, є кримінально-процесуальні норми, в яких закріплені принципи цього процесу.