• державою визначено коло правопорушень, за здійснення яких несуть відповідальність лише військовослужбовці;
• військовослужбовці несуть юридичну відповідальність за більш широке коло складу правопорушень, що обумовлене специфікою військової служби;
• за здійснення деяких аналогічних правопорушень військовослужбовці несуть більш сувору відповідальність, у порівнянні з цивільними особами;
•  командири (начальники) мають повноваження, які закріплені за ними законодавством, притягати військовослужбовців до юридичної відповідальності, маючи при цьому спеціальні умови для реалізації цих повноважень та застосування заходів юридичної відповідальності;
• законодавством визначено ряд особливих заходів відповідальності, що застосовуються лише до військовослужбовців;
• передбачена можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення військовослужбовцем злочину, тобто згідно  зі  статтею  44  Кримінального кодексу України[125], він може бути звільнений від  кримінальної  відповідальності із  застосуванням  до нього заходів,  передбачених  пунктом 4 статті 401 Дисциплінарного   статуту   Збройних   Сил України, а також за адміністративне правопорушення згідно зі статтею 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення [105].

Військовослужбовці можуть бути суб'єктами злочинів, адміністративних та дисциплінарних правопорушень, за які вони притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, матеріальної та дисциплінарної відповідальності. Насамперед розглянемо правопорушення, які можуть бути допущені військовослужбовцями при виконанні ними своїх службових обов'язків.

Юридичним критерієм різниці між цими правопорушеннями є наступні норми: розділу XIX Кримінального кодексу України; глави 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розділу III Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; розділу I Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Усі військові правопорушення М. І. Хавронюк поділяє на три групи:

а) правопорушення, які не передбачені у кримінальному законодавстві і які можуть бути визначені лише дисциплінарним правопорушенням (порушення форми одягу тощо);

б) правопорушення, віднесені законом до військових злочинів;

в) правопорушення, які хоча й віднесені законом до військових злочинів, але при пом'якшуючих обставинах тягнуть за собою застосування правил Дисциплінарного статуту, тобто дисциплінарної відповідальності (погроза начальникові, порушення статутних правил караульної служби та інші при пом'якшуючих обставинах) [299,с.46]. В.О. Шамрай вважає за доцільне військові правопорушення, поділені М.І. Хавронюком на три групи, доповнити четвертою: "правопорушення, за вчинення  яких на військовослужбовця накладається адміністративне стягнення" [308,с.171].

Військовослужбовці у випадку скоєння злочину несуть кримінальну відповідальність на загальних підставах. В той же час кримінальне законодавство містить норми, які застосовуються за скоєні злочини лише до військовослужбовців. Вони охороняють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з проходженням громадянами військової служби, від злочинних посягань, відображають особливості встановленого порядку проходження ними військової служби.

Об'єктом військових злочинів є встановлений чинними законами та іншими нормативними актами України порядок несення або проходження військової служби. Об'єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Суб'єктивна сторона більшості військових злочинів характеризується наявністю вини у формі умислу. Ряд військових злочинів може вчинятися як із необережності, так і умисно[125].

Військовослужбовці, які вчинили злочин, як правило мають вік у 18 років. Суб'єктами військових злочинів можуть бути і курсанти вищих військово-навчальних закладів або вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, і які ще не досягли 18-річного віку [218].

Адміністративна відповідальність для військовослужбовців, як окремий вид юридичної відповідальності, настає за адміністративні правопорушення[138] і, як правило, у відповідності до дисциплінарного статуту[215]. За певні види адміністративних правопорушень військовослужбовці можуть нести адміністративну відповідальність  на  загальних  підставах. Проте до них не можуть бути застосовані такі стягнення, як виправні роботи й адміністративний арешт. Особливості у відповідальності військовослужбовців за адміністративні правопорушення обумовлені тим, що Збройні Сили України та інші військові формування - це специфічні організації держави, в яких відношення військовослужбовців регулюються, насамперед, військовими статутами, а найважливішим принципом військового управління є єдиноначальність.

Органи (посадові особи), яким надано право накладати  адміністративні стягнення, можуть замість накладення стягнень на військовослужбовців передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення  питання  про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. Командир (начальник) вирішує це питання на підставі протоколу, складеного уповноваженою на це посадовою особою, з урахуванням особи винного, характеру скоєного ним правопорушення і міри його вини, обставин, що пом'якшують чи збільшують провину. На військовослужбовців, у разі вчинення корупційних діянь та інших  правопорушень, пов'язаних  з корупцією, поширюються положення  Закону України "Про боротьбу з корупцією" [198].

Військовослужбовці, винні в завданні майнових збитків при виконанні ними своїх службових обов'язків, несуть матеріальну відповідальність [223]. Вона виконує правопоновлювану функцію і виникає внаслідок невиконання передбачених військовими статутами, наказами та іншими нормативно-правовими актами конкретних правил використання військового майна, грошових коштів, поводження зі зброєю, бойовою технікою та іншим військовим майном. Цими діями завдається не лише майнова шкода, а й порушуються відповідні норми військового порядку. Визначений обов'язок відшкодування вчиненої майнової шкоди, крім поновлення майна, позитивно впливає на поведінку військовослужбовців, сприяє бережливому їх ставленню до матеріальних та грошових коштів, до всього військового майна.

Матеріальна відповідальність військовослужбовців настає за таких обов'язкових умов: порушення службових (посадових) обов'язків, тобто невиконання чи неналежне виконання службових (посадових) обов'язків; наявність дійсних прямих збитків, тобто реальних майнових чи фінансових втрат військової частини (військового органу); протиправність дій (бездіяльності), що причинили збитки; причинний зв'язок між протиправними діями і завданими матеріальними збитками; вина військовослужбовця, що причинив збитки, тобто навмисне або необережне невиконання своїх службових (посадових) обов'язків.

Особливістю цієї відповідальності є те, що притягнення до неї не звільняє військовослужбовців і військовозобов'язаних від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Зазначене дає змогу дійти висновку, що матеріальна відповідальність настає внаслідок здійснення або злочину або адміністративного чи дисциплінарного правопорушення.

Матеріальна відповідальність має особливі юридичні ознаки, що дозволяє відрізнити її від відповідальності, яка здійснюється за нормами цивільного законодавства. Її суб'єктами можуть бути лише військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням,  пошкодженням,  втратою  чи незаконним використанням військового  майна,  погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові  витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для  відновлення, придбання  майна  чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Питання матеріальної відповідальності військовослужбовців вирішуються, в основному, в службовому порядку, тобто владою командира (начальника) або в судовому порядку.

До  військовослужбовців застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність. Особливістю її є те, що відшкодування  прямої дійсної шкоди,  заподіяної  державі, може здійснюватися у кратному співвідношенні до вартості майна [223]. Командир (начальник), у разі виявлення збитків повинен призначити службове розслідування в порядку, визначеному військовими статутами, з метою встановлення причин збитків, його розміру та винних осіб. Розслідування може не проводитися, якщо причина збитків, його розмір та винні особи встановлені судом або в процесі проведення ревізії, перевірки чи слідства. Військовослужбовець може оскаржити результати службового розслідування у порядку, визначеному військовими статутами, або в суді.

На підставі висновків службового розслідування або за результатами перевірки, ревізії тощо командир (начальник) видає наказ про стягнення необхідної суми із грошового утримання військовослужбовця. Розмір грошового стягнення не повинен перевищувати 50% грошового утримання військовослужбовця. Притягнення до матеріальної відповідальності винних - це не право, а обов'язок командира (начальника).

Кожен військовослужбовець повинен дотримуватися вимог військової дисципліни, оскільки вона є одним із важливих факторів підтримки організованості та боєготовності військ. У якості активного юридичного засобу зміцнення військової дисципліни виступає дисциплінарна відповідальність військовослужбовців[296]. Юридичні норми, які визначають конкретні вимоги військової дисципліни і відповідальності за їх порушення, містяться у військових статутах, насамперед в Дисциплінарному статуті Збройних Сил України.

У разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, тобто за наявності в діяннях правопорушника складу військового дисциплінарного проступку, який є протиправною, винною (з умислом чи з необережності)  дією чи бездіяльністю, за що передбачена відповідальність за нормами, передбаченими Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, він несе дисциплінарну відповідальність, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Цим же Статутом визначені правила та умови притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, що визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу  дисциплінарне стягнення [215].

Дисциплінарне стягнення є засобом примусу при притягненні військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Під ним розуміються заходи впливу, передбачені Дисциплінарним статутом. Але дисциплінарне стягнення є не лише заходом примусу, воно також є спонукою до свідомого виконання військового обов'язку, а також заходом попереджувального впливу на порушника та інших військовослужбовців. Тому з метою  громадського  впливу  на  порушників  військової дисципліни   та   громадського  порядку  до  накладення  стягнення, правопорушення військовослужбовців  за  рішенням  командира  можна обговорювати на зборах відповідних категорій військовослужбовців. Збори уповноважені ухвалити щодо порушників рекомендаційні рішення для командирів.