Проблеми підвищення професіоналізму працівників правоохоронних органів однаково інтересують і в Україні і за кордоном. Незважаючи на різницю домінанти підходу до вирішення даних проблем і можливостей їх практичної реалізації позиції вчених і практиків збігаються в одному: кадровий потенціал правоохоронних органів є провідним компонентом ефективної правоохоронної діяльності. Фахівці єдині також у тому, що основним способом забезпечення якості та ефективності діяльності працівників правоохоронних органів є "сучасна система професійної освіти, що орієнтована на підготовку професіонала, здатного виконувати свої функції" [56, с.5]. Зміст професійної освіти "визначається, в першу чергу, двома аспектами: новими результатами наукового знання як в поліцейських науках, так і в інших наукових дисциплінах, що викладаються; специфічними рисами навчання, що обумовлені розвитком злочинності і необхідністю реагувати на цей факт в поліцейській практиці."[57, с.37]. Відповідно до Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період 2001-2005 р. і наказу МВС України №356 від 11.05.2001 р. основним завданням навчальних закладів МВС України є поліпшення якості підготовки фахівців. Такі ж завдання ставить Національна доктрина розвитку освіти [3] та Державна програма розвитку юридичної освіти в Україні [58].

Однак, яке місце займає криміналістика в системі професійної підготовки слідчих? Раніше відзначалося, що діяльність слідчого, це не просто виконання кримінально-процесуальних вимог закону, а творче пізнання конкретної події, що обумовлене індивідуальністю кожного злочину, у рамках законності. Творча і правова сторона діяльності взаємозалежні в зв'язку з необхідністю повного та різностороннього дослідження кожної конкретної обставини, адже за допомогою різноманітних слідчих дій перевіряється вірогідність версій, здобуваються докази по справі. Сукупність творчої і правової сторони діяльності й встановлює вимоги до підготовленості слідчого. "Озброєний аналітик" - так коротко можна дати характеристику-вимогу слідчому. Під "озброєністю" слідчого ми маємо на увазі не тільки і не стільки можливість носіння вогнепальної зброї, а його правову і загальну ерудованість, професіоналізм, бажання пізнати правдиву картину розслідуваної події,  творчий підхід до справи, нешаблонність мислення (наприклад, у висуванні і перевірці версій) та інше. "Відсутність аналітичних навичок у слідчого не дозволяє йому повною мірою використовувати можливості органів дізнання, фахівців, експертів, громадськості. Без навичок аналізу матеріали справи і використання наявної інформації слідчий нерідко виявляється в тупиковій ситуації, і на цьому ґрунтуються багато причин тих помилок, що зустрічаються на практиці"[59, с.50]. Крім аналітичних навичок, йому мають бути властиві і вольові якості, впевненість у своїх силах, тактико-психологічна готовність до різних ситуацій розслідування та ін. Прикладом можуть фігурувати задачі слідчого при проведенні такої слідчої дії, що широко використовується, - огляду місця події. Відомо, що при проведенні даної слідчої дії можуть бути знайдені найрізноманітніші предмети (наприклад, при виявленні трупу біля нього знаходили недокурки, обривки паперу, новорічну ялинку, валянки, набір столових приладів, свинячу тушу, уривки мотузки та багато іншого) та у великій їх кількості. Іноді ці предмети були безпосередньо взаємопов'язані з подією злочину, а часом їх перебування на місці злочину було результатом збігу обставин. В зв'язку з цим, складності набуває вирішення питання, щодо визначення доказової цінності знайдених предметів і що повинно бути вилучено, а що ні. Уміння слідчого встановити головне, відокремити його від стороннього, досягається кваліфікацією і досвідом слідчого, його умінням побудувати модель злочину, відтворити уявну картину його здійснення і приховання. Наявність певних особливостей властиво кожному зі слідчих дій і кожному розслідуванню. Як відзначає В. О. Коновалова: "Широкий діапазон розв'язуваних задач, різний їх рівень, складність і спрямованість нерідко дають підстави говорити про специфічне слідче мислення...(виділено нами. - О.О.)" [ 60, с. 50].

Про роль і місце криміналістики у збиранні доказової інформації, її співвідношенні з процедурними і нормативними елементами слідчої діяльності давно і вірно сказали В. Громов і М. Лаговієр: "Велика кількість слідчих дій, що є задовільними з точки зору дотримання процесуальних норм, у той же час зовсім незадовільні з урахуванням основної мети будь-якого розслідування - розкриття у справі матеріальної істини. Процесуальні норми зовнішньо дотримані, слідство у справі закінчено, а "слід" - той самий безнадійно загублений... Але що було зроблено для того, щоб "слід" знайти, щоб складний клубок розплутати? На перший погляд зроблено все: свідки допитані, довгий ланцюг протоколів у наявності. Але більш уважне ознайомлення зі справою доводить, що в дійсності слідчий брав у руки лише ті докази і факти, що... самі пливли йому в руки. По суті, замість справжнього розслідування і пошуку істини виконана лише обрядова реєстрація усіляких фактів, що вимальовувалися самі собою" [61, с.130-131]. Саме так співвідноситься криміналістична підготовка у загальній картині юридичної підготовки слідчого.

У проведеному нами анкетуванні ставилася задача встановлення думки респондентів щодо найбільш необхідних навчальних дисциплін для практичної діяльності слідчого (див. додаток А). Опитані слідчі, слухачі, студенти юридичних вузів, викладачі кафедр криміналістики системи МВС України і Росії відзначили 21 предмет. У трійку предметів, що були найчастіше зазначені опитаними, увійшли: криміналістика, кримінальний процес, кримінальне право, як це показано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Найнеобхідніші навчальні дисципліни

для практичної діяльності слідчого

(перша трійка із зазначених опитаними, дані приведені в %):

слідчі

слухачі

студенти

викладачі

загалом

Криміналістика

96,6

91,8

98,2

100

96,7

Кримінальний процес

99,3

97,5

88,4

99,1

96,1

Кримінальне право

98,1

95,7

94,6

95,3

95,9

Інші дисципліни за значенням в слідчій діяльності вказані зі значним відривом від вищезгаданих дисциплін. Наприклад, наступна трійка лідерів серед названих респондентами дисциплін: юридична психологія (23,3%), цивільне право (22,2%), ОРД (19,2%).

Рівень достатності часу та уваги, що приділяється вивченню криміналістики в юридичних навчальних закладах слухачі та студенти  визначили в 57,6%, а слідчі оцінили усього в 32%, що підкреслює актуальність для практиків криміналістичної підготовки та її недостатність  у вузівській підготовці (див. додаток А).

У зв'язку з вищевказаним, ми наполягаємо на провідній ролі криміналістики для підготовки таких фахівців як слідчий. Р.С. Белкін відзначає, що "криміналістика відноситься до тих навчальних дисциплін, від яких залежить рівень і зміст професійної підготовки майбутніх оперативних працівників, слідчих, прокурорів, суддів, керівників правоохоронних органів усіх рівнів. Роль криміналістики в системі професійної підготовки цих категорій постійно зростає, і цей процес характерний для усіх форм навчання" [62, с. 446]. "У вмісті знань - відзначає О.І. Бастрикін, - які на базі загальної гуманітарної і юридичної освіти повинні одержати молоді фахівці-слідчі, ..., необхідно чітко визначити пріоритетні напрямки, до яких у першу чергу варто віднести кримінальне право, процес і криміналістику, а в них виділити актуальні питання"[63, с.13].

За останні роки проблеми підвищення професіоналізму слідчих стали предметом значного числа досліджень широкого спектра проблем, що відносяться до аналізу змісту і специфіки підбору і підготовки кадрів, у тому числі і у відношенні криміналістичної підготовки. Дослідження проблем криміналістичної підготовки знайшло відображення в роботах як вітчизняних [64, 65, 66, 67], так і закордонних дослідників [68, 69, 70, 71]. У роботах Р. Уордена визначені теоретичні підходи щодо тлумачення поведінки поліцейських у різних ситуаціях професійної діяльності, в тому числі, що пов'язані з особливостями їхньої підготовки. Д. Вілсон, В. Муір та Р. Браун дослідили та класифікували напрямки поліцейської діяльності і створили основи удосконалення підготовки професіоналів. Однак, комплексно, з урахуванням усіх взаємозалежних аспектів та специфіки слідчої діяльності в нашій державі, проблема оптимізації криміналістичної підготовки слідчих органів внутрішніх справ України досліджується вперше.

Як основну умову (напрямок) оптимізації боротьби із сучасною злочинністю відзначають потребу в удосконаленні засобів і методів боротьби з нею, забезпеченні адекватності цих засобів і методів характеру організованої і професійної злочинності [72, с.29; 73, с.59-62]. Даний напрямок, безсумнівно, вірний, однак не менш важливим є удосконалення рівня і якості підготовки правоохоронних кадрів у відповідності з сучасними умовами боротьби зі злочинністю [74, с.240-244]. Абсолютно справедливо підкреслюється, що будь-які найнадійніші і найсучасніші засоби не принесуть належного результату, якщо з'являться в руках професійно непідготовленої людини, тому сьогодні на перше місце у справі забезпечення ефективності роботи правоохоронної системи виходить підвищення професіоналізму кадрового складу [1, с.36-37]. Вважаємо за необхідне і можливе сьогодні говорити не просто про потребу забезпечення ефективності підготовки, а про потребу її оптимізації, тобто обґрунтованого вибору найкращої серед методик її проведення з урахуванням реально існуючих умов діяльності [75, с.12].

У зв'язку з цим піднімається питання про те, хто і яким саме чином повинен вирішувати цю проблему. Висловлюються думки, що розв'язанням дидактичних проблем в криміналістичній підготовці має займатися педагогіка як наука про виховання і навчання [48, с.23]. Дане розуміння виражається, зокрема, в тому, що при спробі дослідження юристами питань криміналістичної дидактики, заявляють, що це проблематика педагогічної науки.