Кафедра криміналістики Київської вищої школи МОГП УРСР була створена в 1964 році. З виникненням незалежної України і зміною навчально-виховних і наукових орієнтирів, що були обумовлені перехідним періодом політичної, економічної і соціальної ситуації в країні, розвитком злочинності в нових ринкових умовах, був потрібен істотний перегляд змісту, структури і системи правової, у тому числі криміналістичної освіти, формування її нової концепції щодо норм діючої Конституції України, щодо діючих нормативних актів. В цей складний період криміналістика ще раз підтвердила свою практичну значущість, наукову спроможність, необхідність і доцільність. Колективи кафедр криміналістики вузів системи МВС України поступово адаптували зміст науки до сучасних умов діяльності і дана робота продовжується. Крім того виникла потреба у розробці принципово нового підходу в навчанні фахівців, що виступило одним з напрямків науково-дослідної роботи кафедр. В цьому напрямку проводяться міжвузівські дослідження, розробляються збірники програмованих завдань, що призначені для контролю і самоконтролю слухачами базових криміналістичних знань, впроваджують у навчальний процес ділові криміналістичні ігри з використанням комп'ютерної техніки, створюються спеціалізовані класи, криміналістичні лабораторії, криміналістичні полігони і т.д. [83, с. 172-173]. Однак соціальні та економічні складності, відповідно - кадровий і фінансовий дефіцит у сфері підготовки працівників правоохоронних органів, не у всьому позитивно відзначився на розвитку криміналістики як науки і як навчальної дисципліни. Наприклад, у період з 1991 по 2000 роки в Україні було опубліковано усього лише три підручники з криміналістики [84, 85, 86]. Дані складності і тепер позначаються на якості криміналістичної підготовки і не завжди дозволяють планомірно підвищувати її ефективність. Існує також потреба в ґрунтовних наукових дослідженнях щодо розвитку криміналістичної підготовки.

Сучасний етап розвитку криміналістики як науки і як навчальної дисципліни "проходить під знаком значного росту теоретичних і емпіричних даних, різкого збільшення обсягу та ускладнення міжнаукових зв'язків криміналістики, більш масштабного і плідного залучення в сферу криміналістичної науки досягнень науково-технічного прогресу" [87, с.249]. "В умовах бурхливого науково-технічного прогресу, - відзначає В.П. Бахін, - синтетичний характер криміналістики вимагає для народження нових ідей і розробок (засобів, прийомів) об'єднання глибоких знань з різних областей (наприклад, економічних, кібернетичних, криміналістичних і ін. - для розробки методики розслідування злочинів у сфері економіки; філологічних, фізичних, криміналістичних і ін. - для розробки методики ідентифікації особи за голосом і т.д.)." [7, с.184]. Подібного об'єднання вимагає система криміналістичної підготовки слідчих, а саме - об'єднання криміналістичних, педагогічних, психологічних, сучасних інформаційно-технологічних та інших знань з метою розробки досконалої системи і підвищення якості підготовки фахівців.

В.Г. Коломацький визначив предмет навчальної дисципліни "Криміналістика" як "систему криміналістичних знань, умінь і навичок, засвоєння яких необхідне для успішного розкриття, розслідування і попередження злочинів"[88, с.23]. Т.В. Аверьянова і Р.С. Белкін дали визначення криміналістичної освіти як "інтегровану відповідно соціальним функціям і структуровану адекватно кваліфікаційним моделям фахівців, яких необхідно підготувати, систему навчання використанню методів і засобів криміналістики в практичній діяльності з прищеплюванням необхідних для такого використання умінь і навичок"[89, с.66]. Дані визначення досить точно відбивають предмет криміналістичної освіти і дозволяють сформулювати її функції.

Криміналістична освіта, як і будь-яка інша, - це формування особистості професіонала, і в зв'язку з чим має дві групи функцій: по-перше, розвитку особистості; по-друге, професійної підготовки, що забезпечує можливості вирішення криміналістичних задач в практиці виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, а також в проблемних ситуаціях.

З цих позицій вбачається обґрунтованим стверджувати, що головна мета криміналістичної освіти, у т.ч. слідчих, полягає у формуванні криміналістичного стилю мислення фахівця, тобто своєрідного розумового підходу до вирішення життєвих ситуацій процесу виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів. Зазначена мета є центральною, оволодіння методиками і засобами вирішення задач, навіть враховуючи їхнє значення,  - підлеглими задачами.

Дане твердження і пильна увага вчених різних спеціалізацій до цієї проблеми говорить про необхідність вивчення більш широкого спектра взаємозалежних із криміналістичною підготовкою знань, ніж безпосереднє викладання дисципліни і зміст самої науки. Ф.Янушкевич підкреслює, що "визначення цілей навчання (чому і для чого?) повинно сприяти добору і побудові змісту (що?), організації навчального процесу (як?), методів і засобів навчання (за допомогою чого?)"  [90, с.27]. Тому змістовна сторона (чому саме учити?) і методичні прийоми (як саме учити?) криміналістичного навчання повинні розроблятися і реалізовуватися юристами на основі загальних принципів і методів педагогіки, тому що "проблеми юридичної освіти ні яким чином не можуть бути вирішені винятково педагогікою, оскільки зміст навчання завжди істотно впливає на її процес" [48, с. 23].

Зокрема, в педагогіці проблема необхідних слідчому знань, умінь і навичок не розглядається, оскільки вони тісно пов'язані зі змістом криміналістики, а саме з криміналістичною технікою, тактикою і методикою. Оскільки в криміналістиці також не досліджується конкретні навички та уміння, якими повинен володіти слідчий, та шлях досягнення цього результату, то утворюється розрив між змістом криміналістичних рекомендацій і практикою його застосування.

Дослідження взаємозв'язків і факторів, що впливають на безпосередній продукт криміналістичної підготовки - людини, яка повинна опанувати криміналістичними знаннями, уміннями і навичками, дають можливість для оптимізації системи даної підготовки. Термін "оптимальний" (від лат. optimus - найкращий) означає: найбільш відповідний визначеним умовам і задачам варіант діяльності [75, с.4]. Отже, як зазначає Концепція оптимізації підготовки кадрів та організації надання освітніх послуг у навчальних закладах Міноборони, інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями і правоохоронними органами, що затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №436-р: "метою оптимізації існуючої системи підготовки фахівців є підвищення їх професійного рівня, раціональне використання коштів державного бюджету, що виділяються для такої підготовки та приведення її кількісних і якісних показників у відповідність із завданням, структурою і чисельністю… правоохоронних органів" [5]. Така постановка питання відповідає сучасному соціальному замовленню українського суспільства, потребам практики правоохоронної діяльності.

Критеріями оптимізації криміналістичної підготовки можуть бути:

1. Рівень формування знань, умінь, навичок, необхідних для професійної діяльності.
2. Терміни досягнення намічених результатів.
3. Рентабельність (тобто співвідношення витрачених сил, засобів і цінності отриманих результатів).
4. Наукова обґрунтованість застосування різних методів і форм криміналістичної підготовки.

Дані критерії дозволяють оцінювати кінцевий результат і, як правило, застосовуються комплексно.

З точки зору важелів ймовірного впливу, якість криміналістичної підготовки і процес її удосконалення залежить від якості чотирьох головних складових: змісту навчання, умов процесу навчання, слухачів і викладачів. Оптимізація цього процесу можлива лише при забезпеченні відповідних змін усіх цих складових у їхньому взаємозв'язку та взаємодії. Рішення проблем однієї зі складових не може гарантувати поліпшення підготовки в цілому. Так, наприклад, підвищення взаємозв'язку викладачів із практикою, розширення їхньої поінформованості про сучасний стан практичної діяльності і її потреб без сумніву буде сприяти більш глибокому і повному висвітленню цих питань при спілкуванні викладача зі слухачем, підвищенню інтересу слухачів до вивчення дисципліни. Однак це ще не гарантує оволодіння слухачами всіма необхідними знаннями в повному обсязі. У цьому випадку залишаються такі проблеми: якісний рівень викладання (прийоми і методи доведення наявних знань слухачам), бажання слухачів одержувати і розвивати свої знання (їхня зацікавленість у результаті навчання) і забезпечення процесу навчання (наявність необхідних даних, матеріалів і засобів для реалізації знань, опанування вміннями та навичками в процесі аудиторної, самостійної та інших форм роботи слухачів).

Для комплексного вивчення особливостей криміналістичної підготовки слідчих необхідний розгляд наступних питань:

1. Чому учити (зміст навчання).
2. Як учити (форми, методи, організація підготовки).
3. Кого необхідно учити.
4. Хто буде здійснювати навчання.

Зміст криміналістичної підготовки в найбільш стислому вигляді може бути розглянутий через призму предмета криміналістики. Криміналістика, як і багато інших наук юридичного циклу, вивчає злочинну діяльність, але у своєму особливому аспекті - у руслі того, що визначає закономірності виникнення слідів при здійсненні злочину і закономірностей роботи по їх виявленню і подальшому використанню для розкриття, розслідування та попередження злочинів [91, с.4]. Таким чином, криміналістика повинна навчити фахівця теорії слідовідображення (закономірностям виникнення, існування і зникнення слідів), а потім на базі цього - яким чином і за допомогою чого найдоцільніше виявляти, збирати, досліджувати і використовувати докази. Це може бути виконане на основі якісної теорії і практики.

Для того щоб визначити зміст навчання, тобто які криміналістичні знання, уміння, навички і якості потрібні фахівцям слідчого профілю, необхідно, насамперед, розібратися у співвідношенні понять система науки криміналістики і система навчального курсу криміналістики. Це різні, і в той самий час - близькі поняття.

Система науки криміналістики складається із сукупності складових частин, що простягнуті внутрішньою єдністю, обумовленою об'єктами пізнання, і які знаходяться в органічно нерозривних взаємозв'язках, що відбивають побудову даної науки. Як відомо, зазначена система традиційно складається з чотирьох частин: основні положення криміналістики, криміналістична техніка, криміналістична тактика, криміналістична методика.

При цьому слід зазначити, що система будь-якої науки, і криміналістики також, не може відразу створюватися і докорінно змінюватися. Система науки криміналістики є результатом тривалого розвитку науки і володіє значною за часом стабільністю. Однак дана обставина не означає, що вона не може удосконалюватися.