Кожна наука в своєму історичному розвитку має циклічні періоди: період накопичення, акумуляції фактів і період переосмислення, структуризації. На сучасному етапі, на нашу думку, відбувається переосмислення і оцінка накопиченої інформації та структуризація криміналістики, що є найбільш доцільним через призму процесу та кінцевого результату криміналістичної підготовки фахівців. Серед вчених-криміналістів активно відбувається переосмислення структури науки, висловлюються пропозиції, що обумовлені назрілою необхідністю і розширенням обсягу знань науки. Зокрема, розглядаючи традиційну систему побудови курсу криміналістики, О.Ф.Волобуєв вказує, "що в такій структурі курсу є протиріччя, що знижують сприйняття і засвоєння матеріалу слухачами". Він також відзначає, що вказані протиріччя викликані "превалюванням теоретичних факторів (часто суб'єктивних) над потребами практичного навчання" [92, с.12]. О.Ф.Волинський зауважує, що заняття "не дають слухачам системного уявлення (не кажучи вже про навички та уміння) в цілому про надзвичайно складну, багатоаспектну діяльність суб'єктів розкриття і розслідування злочинів. При цьому за рамками навчального процесу залишаються такі найважливіші аспекти навчання, як формування навичок аналізу та оцінки пошукової та  доказової інформації, розробки на цій основі версій, винайдення і прийняття тактичних рішень, організації їхнього виконання і т.д."[93, с.16]. Таким чином, деякі з авторів вказують на необхідність перегляду структури криміналістики саме з позиції навчання.

Можливо в подальшому процес наукового аналізу приведе до обґрунтованого переосмислення і трансформації традиційної системи науки криміналістики, але в даний момент, незважаючи на наявність раціонального серед багатьох пропозицій, цей процес негативно відбивається на якості криміналістичної підготовки і, як правило, через те, що, не дійшовши єдиної думки, пропозиції вносяться як еталон у новітні підручники криміналістики, рекомендовані для вивчення у вузах. Відповідно, слухачам, націленим на практичне застосування криміналістичних знань, складно (а може і не потрібно) розібратися в наукових баталіях. Так, М.В.Салтевський пропонує систему криміналістики із шести розділів, що включає: методологічні основи криміналістики; механізм здійснення злочину і виникнення криміналістичної інформації; джерела криміналістичної інформації; засоби і методи збирання і представлення криміналістичної інформації при розслідуванні злочинів; криміналістична тактика; криміналістична методика розслідування окремих видів злочинів [94, с.21]. А.Г.Філіппов - з п'яти розділів і пропонує додати до традиційної системи розділ "Організація розкриття і розслідування злочинів"[95, с.5]. В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко - з п'яти розділів і пропонують добавити розділ "Криміналістична експертиза"[96, с.6]. О.Ф.Волобуєв пропонує розділити криміналістику на дві частини "Загальну" і "Особливу"[92, с.12-13]. Такої ж думки, з прагненням побудувати криміналістику за системою наук кримінального та кримінально-процесуального права, дотримуються В.Е. Корноухов, В.О. Гамза [97, с.204-207, 229-235]. В деяких випадках, дослідники суперечать самі собі, так, наприклад, В.Е. Корноухов, який ратує за поділ криміналістики на "Загальну" і "Особливу" частину, стверджує, що "традиційно в підручниках з криміналістики структура методик повторює структуру особливої частини кримінального кодексу, хоча в основі класифікації повинні бути закономірності процесу розслідування"[98, с.44]. На нашу думку традиційна система криміналістики має чітку логічну будову і на даний час кращої пропозиції поки що не винайдено, тому в подальшому дослідження криміналістичної підготовки буде базуватися саме на традиційній системі.

Формування системи курсу криміналістики повинне базуватися на основній ідеї і відповідним принципам. Ми вважаємо, що основна ідея формування системи курсу криміналістики у якісній, відповідній сучасним потребам практики, криміналістичній підготовці конкретних фахівців [99]. Принципи, що спираються на цій ідеї, повинні бути спрямовані на прагнення забезпечити інтереси слухачів з приводу їх криміналістичної підготовленості. З цієї позиції досить цікавим є пропозиція М.К. Камінського, який стверджує, що система курсу криміналістики повинна мати блокову будову і базуватися на наступних концептуальних положеннях:

• системи вихідних філолофсько-методологічних ідей, методологічних положень і одиниць аналізу, що використовуються для обґрунтування і реалізації криміналістичного освіти;
• системи основних криміналістичних положень, на основі яких будується криміналістичне мислення і навчання;
• системи педагогічних положень, що обґрунтовують проектування і реалізацію курсу криміналістики, як переходу від сущого до належного [100, с.114-117].

Узагальнення наукових джерел з даної проблематики свідчить, що однією із спеціальних задач криміналістики є оптимізація криміналістичної підготовки різних категорій працівників правоохоронних органів, що адекватна сучасному стану боротьби зі злочинністю. Дану думку припустимо аргументувати таким чином:

По-перше, раніше в роботі відзначалося, що будь-які найнадійніші і найсучасніші засоби не принесуть належного результату, якщо потраплять до рук професійно непідготовленої людини, тому сьогодні на перше місце у справі забезпечення ефективності роботи правоохоронної системи виходить підвищення професіоналізму кадрового складу [1, с.36-37]. Відносно слідчої діяльності, цей аргумент ще вагоміший, тому що "процес збирання доказової інформації носить насамперед інформаційно-психологічний характер, пов'язаний з можливістю виявлення і пояснення (розумової інтерпретації) інформації, що позначилася в конкретних слідах злочину, і здібностями особи, що збирає дану інформацію (характер, знання, уміння, навички) (виділено нами. - О.О.)" [91, с.18].

По-друге, "криміналістика… є каналом надходження досягнень науки і техніки у сферу кримінального судочинства..."[91, с.10], що забезпечує розвиток самої науки і більш якісне виконання її цілей на кожному новому етапі розвитку. "Курс криміналістики за рядом показників, що обумовлені його соціальним призначенням, відрізняється від змісту науки криміналістики, хоча за рівнем охоплення його предмета максимально наближається до неї"[88, с.3]. Таким чином, криміналістика як наука і як навчальна дисципліна нероздільно взаємозалежні і було б невірним не розглянути зміст науки через призму криміналістичної підготовки кадрів, а також адаптувати закономірності, виявлені  сучасною психологією і педагогікою, з метою задоволення потреб криміналістики і слідчої практики.

У 1987 році Р.С. Белкін відзначив: "Для того щоб система науки задовольняла вимогам, що пропоновані до наукового знання, вона повинна адекватно відбивати структуру предмета даної науки і його соціальну функцію"[101, с.131]. У зв'язку цим необхідно розглянути розбіжності змісту криміналістики як науки і як навчальної дисципліни:

1. Зміст дисципліни повинен складатися зі сформованих і апробованих наукою криміналістичних знань, що мають практичне значення для його безпосереднього застосування або ж для формування криміналістичних знань, умінь, навичок у дисципліну, що викладається. Наука має тяжіти до дослідження і виявлення закономірностей неопрацьованого раніше матеріалу.
2. Систематизація курсу криміналістики може відрізнятися від системи науки в зв'язку зі здійсненням задач навчання, його адаптацією до психології ефективного сприйняття навчального матеріалу для конкретних категорій слухачів.

Існуюча сьогодні традиційна система криміналістики, на нашу думку, не суперечить вказаним принципам. Вона повинна бути переосмислена для потреб підготовки конкретних фахівців, відповідно розвиватися і доповнюватися, паралельно відтинаючи все зайве, другорядне, не підтверджене практичною значимістю.

Цікавим для побудови системи криміналістичної підготовки є думка В.О. Коновалової: "Пізнавальний характер діяльності, що здійснюється слідчим, у психологічному відношенні є надзвичайно складним. Це пояснюється головним чином тим, що дана діяльність вимагає не тільки різноманітного вирішення розумових задач різного плану і труднощів, але також і організації практичного їх застосування. … Тому у професійній підготовці слідчих необхідно враховувати цей фактор і будувати програму таким чином, щоб вона містила в собі елементи повної імітації схеми, моделі реальної слідчої діяльності (виділено нами. - О.О.)"[102, с.6-7]. Таким чином, враховуючи дані думки та орієнтуючись на традиційну систему криміналістики і зміст слідчої діяльності, ми вважаємо за можливе виділити компоненти криміналістичної підготовки слідчого, найбільш важливими з яких є:

Криміналістичні знання. Вони являють собою необхідну поінформованість слідчого про закономірності слідовідображення і засоби виявлення, збору, дослідження і використання інформації з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів. Це переважно фундаментальні, тобто науково апробовані, підтверджені практикою, довгострокові закономірності, адаптовані за можливостями їхнього застосування до специфіки слідчої діяльності. Криміналістичні знання поділяються за розділами науки криміналістики.

Криміналістичні уміння і навички. Являють собою освоєні слідчим способи практичного застосування криміналістичних знань у слідчій діяльності. Дані способи можуть бути виражені уміннями та навичками. Уміння - "освоєний суб'єктом спосіб виконання дії, що забезпечується сукупністю набутих знань та навичок. У. формується за допомогою вправ і створює можливість виконання дії не тільки у звичних умовах, але й  в тих, що змінилися" [103, с. 414]. Навичка - "дія, сформована шляхом повторення, що характеризується високою ступінню освоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції та контроля" [103, с. 227]. Дослідники виділяють також професійні уміння [104, с. 188] та професійні навички [104, с.187], маючи на увазі особливу мету та специфічні умови їх використання та отримання в "окремому роді трудової діяльності" - професії [105, с. 77]. Згідно з наказом Державного комітету  України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27 липня 1995 року № 257 "Про затвердження Державного класифікатора України" визначено, що діяльність слідчого є професією, тому зазначені в даному переліку уміння, навички та якості також потрібно вважати професійними.

Криміналістичні уміння і навички, які мають бути освоєні в процесі підготовки слідчого, можливо класифікувати та виділити чотири найважливіші групи: