1. техніко-криміналістичні уміння і навички - освоєні способи володіння засобами виявлення, збору, дослідження матеріальних джерел інформації з метою розкриття і розслідування злочинів, адаптовані за можливостями їхнього застосування до специфіки слідчої діяльності.
2. тактико-психологічні уміння і навички - освоєні способи (прийоми) слідчого, що мають тактичне значення в проведенні слідчих дій і розслідування в цілому:

• уміння і навички досліджувати фактори, що визначають вибір і застосування тактичних прийомів: особу, що становить слідчий інтерес, розслідувану подію, показання свідків, слідчу ситуацію та ін.;
• уміння і навички створювати сприятливі психологічні умови для здійснення слідчих дій: вибирати і створювати сприятливі ситуативні умови; встановлювати психологічний контакт; попереджати, приборкувати та використовувати конфлікти; підготовлювати і здійснювати професійне спілкування та ін.;
• уміння і навички забезпечувати рішення професійних задач тактичними прийомами: правдоподібно здійснювати рольову поведінку; ефективно використовувати тактичні прийоми; розробляти тактичну лінію проведення слідчих дій; розробляти сценарій (тактичну ситуацію, тактичну комбінацію) рішення слідчо-оперативних задач; опановувати та утримувати ініціативу в ситуаціях протидії розслідуванню та ін.

1. аналітико-криміналістичні уміння і навички - способи виділення значущої криміналістичної інформації в процесі розслідування, вірної оцінки її ролі та впливу на розслідувану подію (ситуацію), синтезу виділених фактів у логічно побудовані слідчі версії.
2. організаційно-методичні криміналістичні уміння і навички - освоєні способи (прийоми) поводження слідчого, що мають організаційно-методичне значення в проведенні слідчих дій і розслідування в цілому.

Професія слідчого вимагає від особи декотрих якостей, які на відмінність від знань, навичок та умінь, не завжди піддаються розвитку у стінах вузу і на початку криміналістичної підготовки вже повинні знаходитись на певному рівні, що визначається під час відбору на навчання. Достатній рівень їх розвитку вже дозволяє удосконалювати дані якості в процесі криміналістичної підготовки. У зв'язку з цим Р.С. Белкін відзначає: "Особливе місце в практичній частині курсу варто приділити розвитку тих інтелектуальних і психологічних якостей слухачів, які необхідні для роботи з обраного профілю" [62, с.421]. Тому їх обов'язково потрібно розглянути в системі компонентів криміналістичної підготовки слідчих і, на нашу думку, до них відносяться:

Професійно-необхідні психологічні якості слідчого. Цей компонент включає психологічні якості, що мають спеціальне значення для слідчої діяльності і можуть отримати професійний розвиток в процесі криміналістичної підготовки. До числа найважливіших з них відносяться:

1. професійна спостережливість, професійна пам'ять: підвищена здатність спостерігати, виділяти, запам'ятовувати факти, деталі ситуації, дані кримінальних справ, слова, свідчення, дані про різних осіб, словесні та інші портрети осіб і ін.;
2. професійне уявлення: розвинута здатність думкою програвати майбутню або минулу слідчу дію, поведінку особи, яка цікавить слідство, відтворювати картину злочину на підставі наявних фактів і ін.;
3. професійне мислення слідчого: розвинуте інтуїтивне і наочно-образне мислення;
4. професійний артистизм: здатність до перевтілення, рольової поведінки;
5. професійна пильність: готовність до несподіваного та ін.

Професійно-психологічна стійкість. Цей компонент включає стійкість до специфічних, характерних для професійної діяльності слідчого, психогенних факторів, витривалість до яких можна здобути і розвинути в процесі криміналістичної підготовки. Компонент включає такі основні елементи:

1. знайомство (зорове, звукове та інше) із усіма типовими для слідчої діяльності психогенними факторами, що робить їх очікуваними і менш вражаючими;
2. розвиток самовладання, уміння керувати своїм психічним станом і поведінкою у типових ситуаціях розслідування (допит, огляд, обшук і ін.);
3. придбання досвіду рішення професійних задач при наявності психогенних факторів (допит в умовах протидії слідству та ін.).

Вищевказані групи компонентів в практичній діяльності слідчого спостерігаються комплексно, однак, їхнє прищеплювання і розвиток в ході криміналістичної підготовки слідчого, в зв'язку з особливостями процесу навчання, повинно бути впроваджене з урахуванням відомих психолого-педагогічних закономірностей. Найбільш істотні з них наступні:

По-перше, самої діяльності не навчають, тому що її неможливо відтворити в навчальному процесі, а структурно розподіляють блоками (предметами, темами, питанням і т.п.).  Таким чином, закономірність, що історично склалася в європейській системі навчання, це побудова навчання від загального до часткового. Така побудова навчання дозволяє підготовленому професіоналу застосувати загальні закономірності в окремих, іноді і нестандартних, ситуаціях.

По-друге, підготовка має проводитьсь від простого до складного (знання, уміння, навички), що обумовлено особливостями будь-якого навчання.  Послідовне формування з простих знань, навичок і умінь більш складних дозволяє синтезувати максимально наближену модель діяльності фахівця. Щодо криміналістичної підготовки можна привести наступний приклад: при вивченні розділу "Криміналістична техніка", зокрема - теми "Трасологія"  слухачі одержують навички фіксації слідів транспортних засобів. Однак, в процесі цих занять інформація не конкретизується для окремих випадків, що цілком виправдано на цьому етапі. Надалі, під час вивчення тем "Слідчий огляд" у розділі "Криміналістична тактика" або "Розслідування ДТП" у розділі "Криміналістична методика" це завдання можна ускладнити. Слід гальмування транспортного засобу на "місці події" буде розпочинатися на асфальті, продовжиться на гравії, закінчиться на ґрунті. Як слухач буде діяти в нестандартній ситуації? Яким чином він зафіксує, опише слід гальмування?  Якщо він вимірить загальну довжину сліду, - він не засвоїв попередній матеріал, не зрозумів закономірності між довжиною сліду, обумовленою силою тертя-ковзання, яка залежить від конкретних умов (дорожнього покриття, погодних умов і ін.), і швидкості руху автомобіля (що має велике значення для розслідування ДТП). У даному випадку і це не погано. По-перше, слухач отримає досвід (навіть нехай негативний) застосування раніше отриманих знань і навичок в реальній ситуації, що змусить його творчо підходити до вирішення нестандартних проблем. По-друге, він побачить практичну реальність застосування вивчених закономірностей.

О.М. Столяренко відзначає: "Під час навчання студентів юридичних освітніх закладів і удосконалення їх майстерності практикою, ..., завжди варто визначити точний перелік знань, навичок і умінь, що мають бути засвоєними та удосконаленими під час навчання, ..., з урахуванням їх властивостей та особливостей" [104, с.189]. Підтримуючи дану думку, варто додати, що необхідно чітко визначити: на якому етапі навчання які знання, навички, уміння, якості фахівця ми будемо прищеплювати і розвивати (приклад вказано вище). Це положення відповідає міркуванням дослідників в області педагогіки. О.О. Лігоцький відзначає, що "структуру освітньо-професійної програми підготовки доцільно будувати за модульним принципом, що дозволить не тільки оперативно вносити нові знання в навчальну програму, але й модулювати останні з урахуванням контингенту курсантів і слухачів, їхньої професійної спеціалізації."[106, с.96]. Дана потреба збігається і з вимогами Болонської декларації 1999 року, що визначає передумови входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору [107]. О.О. Лігоцький, також, стверджує, що "при формуванні модулів навчання необхідно враховувати такі вимоги: за своїм змістом вони повинні мати чітко виражені ознаки об'єктів і методів професійної діяльності і розмежовуватися між собою; вони повинні бути придатними для використання в програмах підвищення кваліфікації відповідно до конкретних потреб у поглибленні знань і розвитку службової кар'єри." [106, с.96].  

З урахуванням вказаних думок пропонується система пізнавальних етапів криміналістичного навчання слідчих, що може послужити базовою для подальшої детальної розробки модулів криміналістичної підготовки слідчих. В даній системі зазначений доцільний початок розвитку кожного із вищевказаних компонентів криміналістичної підготовки:

Перший пізнавальний етап.

Криміналістичні знання: методологія і загальна теорія криміналістики.

Другий пізнавальний етап.

Криміналістичні знання: криміналістична техніка

Криміналістичні уміння і навички: техніко-криміналістичні уміння і навички.

Професійно-необхідні психологічні якості слідчого: професійна спостережливість, професійна пам'ять, професійна пильність.

Професійно-психологічна стійкість: знайомство (зорове, звукове та інше) з типовими для слідчої діяльності психогенними факторами.

Третій пізнавальний етап.

Криміналістичні знання: криміналістична тактика.

Криміналістичні уміння і навички: тактико-психологічні, аналітико-криміналістичні, організаторсько-криміналістичні уміння і навички.

Професійно-необхідні психологічні якості слідчого: професійна уява (рефлексія),  професійний артистизм.

Професійно-психологічна стійкість: розвитку самовладання, уміння керувати своїм психічним станом і поведінкою у типових ситуаціях розслідування (допит, огляд, обшук і ін.).

Четвертий пізнавальний етап.

Криміналістичні знання: криміналістична методика.

Криміналістичні уміння і навички: закріплення і розвиток усіх раніше придбаних навичок

Професійно-необхідні психологічні якості слідчого: професійне мислення слідчого (інтуїтивне і наочно-образне)

Професійно-психологічна стійкість: придбання досвіду рішення професійних задач при наявності психогенних факторів (допит в умовах протидії слідству, складна, нестандартна ситуація розслідування, недостатність часу на прийняття рішень і ін.).

Дана система пізнавальних етапів криміналістичного навчання слідчих переслідує наступні завдання:

• виділити для визначеного пізнавального етапу необхідний набір знань, умінь, навичок і якостей і в подальшому не повторювати їх на наступних етапах, а удосконалювати вже придбані;
• формувати знання, уміння, навички і якості від простого до складного, що відповідає принципам навчання;
• цілеспрямовано, на науковій основі підходити до формуванню програм криміналістичної підготовки конкретних категорій слухачів;
• бути гнучкою у сприйнятті нових криміналістичних знань, практичних рекомендацій.

Ми вважаємо, що дана послідовність дозволить розвивати всі необхідні компоненти криміналістичної підготовки слідчого.

Дане завдання може бути реалізовано тільки на основі високоякісного наповнення змісту дисципліни криміналістичними знаннями.  Знання, що входять в зміст предмету криміналістики, в свою чергу формуються в результаті взаємодії двох основних сил: першої - потреби практики, другої - пропозиції науки криміналістики. Однак тут існують певні проблеми.