До першої групи підстав можна віднести випадки, коли припинення членства відбувається внаслідок добровільного виходу з кооперативу. Член кооперативу має право у будь-який час звернутись із заявою про вихід з кооперативу. Закон не передбачає спеціального переліку підстав, за яких він має право звертатися до правління із такою заявою. Це, навіть не потрібно. Вихід з кооперативу - це особиста справа громадянина і його причини особа не повинна пояснювати. Необхідно відмітити, що ні правління, ні загальні збори не мають право відмовити члену кооперативу у виході з нього. Бо таке рішення не тільки порушує принцип добровільного вступу і безперешкодного виходу з кооперативу, а й трудове законодавство. Відповідна заява подається, як уже зазначалось, правлінню, але складається на ім'я найвищого органу управління кооперативу - загальних зборів (п. 2 ст. 15 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Член кооперативу має право також у будь-який час її забрати. Термін розгляду заяви правлінням кооперативу  законом не встановлено. Тому в своїх статутах кооперативи мають змогу встановлювати його самостійно. На практиці зазвичай вказується тримісячний строк, який відраховується з дня подання заяви правлінню. Але, необхідно зазначити, що в цьому випадку особа має право припинити трудові відносини з кооперативом у порядку, передбаченому ст. 38 КЗпПУ, попередивши про це правління письмово за два тижні. Зважаючи на те, що процедура добровільного виходу з кооперативу також не врегульована на законодавчому рівні, вона повинна бути детально визначена у статуті кожного кооперативу, зокрема, це стосується встановлення строку попередження про вихід, порядку проведення розрахунків тощо.

У законодавстві передбачено ще одну можливість припинення членства з ініціативи особи. Це - вихід особи шляхом передання паю чи його частини іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом (п. 3 ст. 166 ЦКУ). Передання паю (його частини) особі, яка не є членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини), тобто за членами кооперативу закріплюється право переважної купівлі частки, що дає можливість не розширювати коло членів за рахунок небажаних осіб. Таким чином, виробничий кооператив поступово набуває певних рис, які притаманні господарським товариствам. Так, учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства (ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства"). На наш погляд, введення такого порядку буде сприяти посиленню майнового елемента в членських правовідносинах, що не можна припустити, адже головним принципом виробничої кооперації повинна залишатись, насамперед, обов'язкова трудова участь в діяльності кооперативу. Крім того, слід зазначити, що з передачею паю (його частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали члену кооперативу, який відступив цей пай. Але в цьому випадку не зрозуміло, як  буде визначатися  трудова функція цієї особи і як поступати з земельною ділянкою, що може складати частину паю. Також слід звернути увагу, що Цивільним кодексом України не можуть вводитись додаткові підстави для припинення членства, вичерпний перелік яких встановлено в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" (ст. 10). На відміну від сільськогосподарських кооперативів, вихід з числа засновників акціонерного товариства відбувається шляхом відчуження належних особі акцій. Оскільки особа набуває статус акціонера за умови і на підставі права власності на акцію цього товариства, то припинення членства в акціонерному товаристві можливе лише шляхом припинення права власності акціонера на емітовану товариством акцію. Як слушно зазначається у літературі, "акціонер не може вийти із складу товариства шляхом вилучення свого внеску (повернення внесених на оплату акцій коштів або майна) ні добровільно, ні шляхом виключення його загальними зборами (правлінням). Виключення шляхом судового рішення законодавством України також не передбачено, тому зазначені корпоративні відносини не можуть бути предметом судового розгляду [186, c. 44].

Розглянемо випадки, коли припинення членських відносин відбувається з ініціативи кооперативу.  По-перше, це - виключення з членів. У законодавстві не міститься переліку підстав, за якими воно може бути здійснено. Так, Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено лише, що виключення може застосовуватись у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу (п. 1 ст. 10). Але Закон України "Про кооперацію" встановлює випадок, на підставі якого особа повинна бути обов'язково виключена з членів кооперативу. Це - несплата внесків у порядку, передбаченому статутом кооперативу (ст. 13). Як уже зазначалось вище, особа не може вважатись повноправним членом кооперативу, поки вона не здійснила відповідні внески. Таким чином, не можливо виключити особу, яка ще не є членом кооперативу. А от акціонер може бути позбавлений свого статусу у разі не сплати повної вартості акцій у визначений в статуті термін. Акціонерне товариство отримує право на реалізацію несплачених вчасно акцій у порядку, передбаченому статутом товариства. Власне, цим і обмежуються передбачені законом випадки виключення акціонера з товариства [17, c. 126], хоч законодавець і передбачає для акціонера певне коло обов'язків (ст.ст.11, 33 Закону України "Про господарські товариства").

Як і в товариствах з обмеженою відповідальністю, у виробничих кооперативах законодавством передбачена можливість звернення стягнення на пай члена за його власними зобов'язаннями, що допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна, у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом (п. 5 ст. 166 Цивільного кодексу України). Порядок такого звернення та його правові наслідки в чинному законодавстві не врегульовано, але можна припустити, що цей процес повинен супроводжуватись виходом або виключенням з членів кооперативу.

Для того, щоб найбільшою мірою гарантувати права членів, доцільно на законодавчому рівні встановити вичерпний перелік випадків, на підставі яких особа може бути виключена з кооперативу. Необхідно зазначити, що виключення повинно допускатись лише як крайній захід. Законом Російської Федерації "Про сільськогосподарську кооперацію", наприклад, передбачено наступні підстави для виключення з кооперативу: член кооперативу не виконує обов'язки, передбачені статутом кооперативу, незважаючи на попередження у письмовій формі; особа не мала права на вступ до кооперативу чи втратила право бути членом кооперативу; кооперативу заподіяно шкоду невиконанням членом кооперативу обов'язків, які передбачено статутом кооперативу (ст. 17 вищезазначеного Закону) та інші. На наш погляд такими підставами можуть бути: несплата внесків у порядку та в терміни, передбачені статутом кооперативу; систематичне невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, рішень правління і загальних зборів; недотримання статуту кооперативу; випадки, коли особа не мала права на вступ до кооперативу чи втратила право бути його членом.

Порядок виключення з членів кооперативу необхідно також врегулювати на законодавчому рівні. Це дасть можливість забезпечити належним чином права членів кооперативу та захистити їх від безпідставного виключення. Такий порядок має включати: 1) попередній розгляд питання про виключення з членів кооперативу правлінням; 2) затвердження рішення правління 2/3 голосів членів, присутніх на загальних зборах кооперативу; 3) обов'язкове завчасне повідомлення правлінням члена кооперативу про причини винесення питання на загальні збори; 4)запрошення такого члена для участі у засіданні загальних зборів; 5) пред'явлення у обов'язковому порядку документального підтвердження (письмове попередження тощо) вини члена кооперативу у порушеннях, які передбачені законом; 6) доведення правлінням рішення про виключення з членів кооперативу до відома особи у письмовій формі. Виключення із членів кооперативу може бути оскаржене на підставі статті 55 Конституції України у судовому порядку.

По-друге, сюди ж можна віднести таку підставу, як припинення трудової участі в діяльності кооперативу. Це положення стосується насамперед пенсіонерів та непрацездатних осіб, а також тих категорій громадян, які не можуть особистою працею брати участь у діяльності виробничого кооперативу (проходження дійсної строкової військової служби, обрання на виборні посади тощо). Крім того, воно стосується і осіб, до яких було застосовано звільнення як дисциплінарне стягнення (ст. 40, 41 Кодексу законів про працю України). Учасника ж товариства з обмеженою відповідальністю може бути виключено з товариства лише у випадках, коли він систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства. За це рішення повинні проголосувати учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів (ст. 64 Закону "Про господарські товариства"). Невиконання обов'язків або грубе їх порушення  (наприклад, розголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації) може бути підставою для притягнення такого акціонера до відповідальності (насамперед майнової), але не виключення з акціонерного товариства, оскільки воно є об'єднанням капіталів і не вимагає особистої участі акціонера у веденні справ товариства [17, c. 126].

По-третє - це несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу. В даному випадку, як вже зазначалось раніше, не можна говорити про те, що особа є членом кооперативу, адже рішення про її прийняття ще не затверджено загальними зборами. Відповідно така особа не може припинити членства, не набувши його.

У процесі реорганізації (яка може здійснюватись шляхом злиття, перетворення, приєднання, поділу, виділення) має бути створено як юридичні особи, правовий статус яких не передбачає існування інституту членства, так і збережено організаційно-правову форму сільськогосподарського виробничого кооперативу. У першому випадку - відносини членства припиняються, а на їх основі виникають виключно трудові правовідносини з колишніми членами (ст. 36 Кодексу законів про працю України), а в другому - вони відповідно зберігаються. Тобто, реорганізація не завжди виступає підставою для припинення членських відносин. У випадку ліквідації (банкрутства) кооператив як юридична особа припиняє своє існування, а це звичайно, тягне за собою припинення також і членських правовідносин. Члени кооперативу підлягають звільненню на підставі п. 1 ст. 40 вищезазначеного кодексу.

Таким чином, питання членства в сільськогосподарських виробничих кооперативах є недостатньо врегульованими в чинному законодавстві, що призводить до чисельних порушень прав осіб, які власною працею та коштами приймають участь в їх діяльності. Для запобігання такому становищу, необхідно на законодавчому рівні встановити найбільш сприятливі умови членства у таких кооперативах.

Підсумовуючи наведене у цьому розділі, можна сформулювати наступні висновки: