Проведення аграрної реформи в Україні безпосередньо пов'язано з утворенням на базі колективних сільськогосподарських підприємств нових суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм. Особливо актуальною є проблема створення великих суб'єктів господарювання, які б володіли сучасною матеріально-технічною базою, значними обсягами виробництва, а також були орієнтовані на створення найбільш сприятливих умов для свої працівників. Вирішення цих задач можливо шляхом відродження та розвитку виробничої кооперації на селі, яка є невід'ємною складовою кооперативної системи взагалі. Значення таких кооперативів підвищується завдяки їх соціальній спрямованості, а також історичному досвіду українського селянства, для якого ця форма господарювання є найбільш зрозумілою і традиційною.

Об'єднання у Господарському кодексі України виробничих кооперативів та господарських товариств в одну групу корпоративних підприємств не є виправданим. Зазначені суб'єкти господарювання утворюються та діють на різних засадах і не можуть ототожнюватись. Так, для господарських товариств метою створення є отримання прибутку і відповідно усі внутрішні відносини в ньому будуються на майнових засадах. Створення виробничого кооперативу переслідує, насамперед, вирішення певних соціальних проблем: працевлаштування членів, створення умов для підвищення кваліфікації, навчання тощо. Зважаючи на ряд особливостей їх правового становища, слід розрізняти підприємства корпоративного та кооперативного типу. До перших слід віднести господарські товариства, до других - артілі, колгоспи, колективні сільськогосподарські підприємства, виробничі кооперативи.

Ознаками, що відрізняють сільськогосподарські виробничі кооперативи від обслуговуючих можна вважати: 1) те, що вони утворюються з метою отримання прибутку; 2) основний вид діяльності - виробництво продукції сільського, рибного і лісового господарства; 3) є персональними об'єднаннями, членство в яких передбачено для фізичних осіб (юридичні - можуть бути лише асоційованими членами); 4) засновники (члени) таких кооперативів повинні бути сільськогосподарськими товаровиробниками; 5) члени таких кооперативів зобов'язані приймати в них трудову участь.

Право членства у суб'єктивному значенні - це урегульована нормами права можливість осіб вступати до кооперативу, набувати відповідні членські права і нести членські обов'язки та припиняти юридичний зв'язок з ним. Воно характеризується такими основними рисами: 1) є загальним правом, охоплює всіх без винятку громадян України, а також, у випадках, передбачених статутами окремих кооперативів, може бути надано і іншим категоріям населення 2) є рівним правом; 3) є особистим правом; 4) є добровільним; 5) носить економічний (майновий) характер; 6) повинно носити безперервний характер, тобто на законодавчому рівні мають бути передбачені випадки збереження членства в кооперативах.

У сільськогосподарському виробничому кооперативі розрізняють як дійсне (повне) так і асоційоване членство. Для того, щоб стати дійсним (повним) членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, особа має відповідати наступним вимогам: досягти встановленого законом віку (16 років); належати до громадянства України (за умови, якщо в статутах кооперативів вказано, що здійснення пайового внеску у вигляді земельної ділянки не є обов'язковим, не повинно бути підстав для відмови і негромадянам у прийнятті до членів кооперативу); ознайомитись із статутом та виявити згоду на дотримання його вимог; мати бажання своєю працею брати участь у діяльності кооперативу, здійснити вступний та пайовий внески. В асоційовані члени можуть бути прийняті як фізичні, так і юридичні особи. Обов'язковими умовами для них є визнання статуту кооперативу та здійснення пайового внеску. Асоційованими членами можуть стати наступні категорії фізичних осіб: 1) особи, які досягли 14 років, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 2) особи, визнані в судовому порядку обмежено дієздатними, за згодою піклувальника; 3) громадяни України, а також іноземні особи та особи без громадянства.

Для осіб, які є спадкоємцями права на пай померлого члена, або тих, кому передане право на пай (його частину), статутом кооперативу може бути передбачено лише переважне право вступу до нього, у інших випадках - кооператив зобов'язаний виплатити спадкоємцям вартість паю.

Підстави для припинення членських правовідносин доцільно об'єднати в такі групи: припинення членських правовідносин з ініціативи члена кооперативу; припинення членських правовідносин з ініціативи кооперативу; припинення членських правовідносин як з ініціативи члена кооперативу, так і з ініціативи кооперативу ( ліквідація або реорганізація); припинення членських правовідносин не з ініціативи члена кооперативу або кооперативу (смерть, банкрутство).

Підставами для виключення з членів кооперативу можуть бути: несплата внесків у порядку та в терміни, передбачені статутом кооперативу; систематичне невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків та рішень загальних зборів; недотримання статуту кооперативу; випадки, коли особа не мала права на вступ до кооперативу чи втратила право бути його членом. Порядок виключення з членів кооперативу має включати в себе наступні дії: 1) попередній розгляд питання про виключення з членів кооперативу правлінням; 2) затвердження рішення правління 2/3 голосів членів, присутніх на загальних зборах кооперативу; 3) обов'язкове завчасне повідомлення правлінням члена кооперативу про причини винесення питання на загальні збори; 4) запрошення такого члена для участі у засіданні загальних зборів; 5) пред'явлення у обов'язковому порядку документального підтвердження (письмове попередження тощо) вини члена кооперативу у порушеннях, які передбачені законом; 6) доведення правлінням рішення про виключення з членів кооперативу до відома особи у письмовій формі.

[1] Артельное товарищество - соединение лиц с целью достижения совместным трудом какой-либо хозяйственной цели. Личное участие составляет обязательное условие такой формы. [182, c. 110].

[2] Під продукційними товариствами або продукційними артілями слід розуміти такі об'єднання, які мають організувати продукцію для того, щоб дати заробіток своїм членам, зуживши їхню працю в продукції: тут не збут і не споживання є головною ціллю об'єднання, а продукція як така; тут робітники, що працюють в підприємстві стають його власниками й господарями; це єсть кооперація праці, з метою звільнити її від залежності од капітала і зробити робітника повноправною і рівноправною особою в процесі продукції, давши йому право на участь в управлінні підприємством і право власності на продукт праці [84, c. 100].