Юридичний зміст роботодавчої дієздатності визначається тим, що вона поряд з  правоздатністю (як однопорядкові величини) є особливим правовим відношенням між фізичною особою і державою, яке виникає одночасно з правоздатністю за наявності тих же юридичних фактів. Її змістом є взаємні права і обов'язки сторін цього правового відношення. Це, по-перше, право особи  на визнання його здатності самостійно, своїми діями створювати для себе трудові, роботодавчі права і обов'язки, бути учасником соціально-трудових відносин, по-друге,  відповідний обов'язок держави визнати особу дієздатною за наявності підстав до цього, не обмежувати свавільно цю здатність.

Особливостями трудової дієздатності роботодавця - фізичної особи, які відрізняють її від правоздатності є те, що:

• дієздатність передбачає свідому діяльність фізичної особи - активну поведінку, спрямовану на досягнення певних правових наслідків. Особа повинна усвідомлювати свою поведінку і керувати нею;
• дієздатність може бути обмежена в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством, або особа може бути позбавлена її. Можливість обмеження або позбавлення роботодавчої дієздатності фізичної особи потребує, на наш погляд, закріплення у новому Трудовому кодексі України.

У новому Трудовому кодексі України слід передбачити можливість  обмеження дієздатності роботодавця у судовому порядку внаслідок порушення ним умов раніше укладених трудових договорів або законодавства про працю, що надасть можливість значно посилити правові гарантії права на працю найманим працівникам, запобігти можливим порушенням трудового законодавства.