Так, суб'єктами даних правовідносин також можуть бути особи, яким виповнилося 16 років. Однак, в окремих випадках, їх відповідальність буде дещо іншого характеру, про що зазначалося вище.

3) Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення: серед них можуть бути незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів без мети збуту в невеликих розмірах.

4) Адміністративні правопорушення, що посягають на власність: наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна та ін.

5) Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку: наприклад, порушення правил дорожнього руху; керування транспортними засобами особами, які не мають права керування.

6) Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку: поширювання неправдивих чуток; заняття проституцією; дрібне хуліганство; стрільба з вогнепальної зброї з порушенням установленого порядку та ін.

7) Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності: порушення порядку проведення розрахунків із споживачами; незаконна торгівельна діяльність; порушення правил про валютні операції; порушення порядку заняття підприємницькою або господарською діяльністю; ухилення від подання декларації про доходи та ін.

Дана категорія правопорушень стосується, передусім, неповнолітніх, що займаються підприємницькою або іншим видом діяльності з метою отримання прибутку.

8) Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління: злісна непокора законному розпорядженню працівника міліції, військовослужбовця та ін.

Даний вид адміністративної відповідальності стосується також окремих (спеціальних) категорій осіб, якими можуть виявитися і неповнолітні, то в даному випадку варто згадати такий основний обов'язок, як військовий. Вище вказувалося, що неповнолітні, які досягли сімнадцятирічного віку, повинні приписатися до призовних дільниць, після чого вони вважаються призовниками і беруться на військовий облік.

Так, відповідальність для юнаків за порушення Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року наступає у випадку:

• порушення правил військового обліку;
• неявки за викликом у військовий комісаріат;
• несвоєчасне подання у військовий орган, де перебуває на обліку, відомості про зміну адреси місця проживання, освіти, місця роботи, посади;
• умисне зіпсування або недбале зберігання військовозобов'язаним і призовником обліково-військових документів;
• неявка за викликом у військовий комісаріат без поважних причин для приписки до призовної дільниці.

За перелічені порушення закону передбачено, що військовий комісаріат може попередити винного або накласти на нього штраф (статті 210, 211, 211-1 КпАП) [210, с. 214].

Отже, порушення в сфері вказаних вище у даному дослідженні правовідносин неповнолітніми особами, які досягли шістнадцяти років, тягне застосування щодо них відповідних примусових заходів та стягнень, що передбачені нормами адміністративного законодавства України. Даний перелік не є вичерпним.

До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 24-1 КпАП України застосовуються наступні заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) застереження;

3) догана або сурова догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Ці заходи не є адміністративними стягненнями. В окремих випадках неповнолітні згідно з ч. 2 ст. 13 КпАП можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (у разі вчинення дрібного розкрадання, дрібного хуліганства, порушення окремих правил дорожнього руху, стрільби з вогнепальної зброї, злісної непокори тощо). Виняток становлять справи про злісну непокору (ст. 185 КпАП). До неповнолітніх не може бути застосовано адміністративний арешт.

Також у випадку, коли неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, який має самостійний заробіток, заподіяно шкоду, а сума шкоди не перевищує одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на цю особу відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її (ч. 2 ст. 40 КпАП).

Слід зазначити, що справи про вчинення будь-яких адміністративних правопорушень особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядаються лише суддями.

Адміністративні стягнення є останньою ланкою в системі заходів адміністративного примусу, мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Адміністративні стягнення поєднують у собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру [35, с. 99].

Конкретні види адміністративних стягнень передбачені ст. 24 КпАП України. Вони поділяються на основні та додаткові.

Основні адміністративні стягнення:

попередження; штраф; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт (не застосовується до неповнолітніх).

Додаткові адміністративні стягнення:

оплатне вилучення або конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адмінпроступку.

В окремих випадках до неповнолітніх може бути застосовано адміністративне затримання:

а) коли неповнолітній продовжує чинити адміністративні правопорушення;

б) якщо необхідно встановити особу неповнолітнього - при відсутності документів про особу;

в) для складання протоколу про адміністративне правопорушення, коли немає можливості скласти його на місці правопорушення;

г) коли необхідно забезпечити своєчасний розгляд справи і виконання постанови про стягнення за правопорушення (ст. 260 КпАП).

Адміністративне затримання неповнолітнього, який скоїв правопорушення може тривати не більше трьох годин, за винятком випадків, коли встановлені інші строки адміністративного затримання.

Особливий порядок застосування до неповнолітніх осіб такого виду стягнення, як штраф.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. У разі відсутності  самостійного заробітку у неповнолітнього, який вчинив адміністративне правопорушення і відносно якого накладено штраф, штраф стягується з його батьків або осі, які їх замінюють (ст. 307 КпАП).

У разі несплати штрафу в строк постанова про накладення штрафу надсилається для відрахування суми штрафу в примусовому порядку з його заробітної плати, чи іншого заробітку, стипендії.

Однак, виходячи з зазначених вище особливостей відповідальності неповнолітніх, на нашу думку, головною особливістю адміністративної відповідальності їх  (як і кримінальної) є, перш за все факт неповноліття правопорушника, що являється обставиною, яка пом'якшує відповідальність.

Наступним різновидом каральної, штрафної правової відповідальності є дисциплінарна відповідальність, яка, в певних випадках, може бути складовою адміністративної відповідальності.

Під дисциплінарною відповідальністю згідно чинного законодавства України слід розуміти винне порушення трудової дисципліни і службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діяннях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності [2, с. 176].

Законодавством закріплено такі види дисциплінарної відповідальності:

1) у порядку, встановленому законами України;

2) у порядку, встановленому Кодексом законів про працю;

3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців [196, с. 313];

4) на підставі дисциплінарних статутів та спеціальних положень, чинних у низці галузей управління і деяких сферах державної діяльності.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою покладених на неї трудових або службових обов'язків.

Стосовно більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового і адміністративного права, а щодо деяких категорій осіб (наприклад, військовослужбовців) - повністю нормами адміністративного права, що пояснюється необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної відповідальності враховувати особливі вимоги дисципліни до них, встановлення специфіки їх дисциплінарної відповідальності.

Щодо віку, з якого може наставати дисциплінарна відповідальність, то слід враховувати, що, суб'єктом адміністративного права є особи, які досягли шістнадцятирічного віку, а суб'єктом трудового права, в окремих випадках, є особи, що досягли чотирнадцятирічного віку (ст. 188 Кодексу законів про працю [89, с. 96]), але чи означає це, що стосовно 14-річних працівників можуть бути застосовані певні примусові заходи чи покладені стягнення певного виду? В юридичній літературі даній проблемі не приділено належної уваги.

Звернемося до трудового законодавства України. Так, ст.139 КЗпП визначає обов'язки працівників додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, і при цьому не встановлюється будь-яких виключень стосовно віку працівника. Ст. 140 КЗпП вказує на такі способи забезпечення трудової дисципліни, як метод переконання, виховання та ін.

За порушення трудової дисципліни настає відповідальність, за якою слідує накладення на працівника одного з таких стягнень (ст. 147 КЗпП):

1. догана;
2. звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисциплінарну відповідальність можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Оскільки догана не тягне серйозних наслідків для неповнолітнього правопорушника і є морально-психологічним засобом впливу, перевиховання працівника, ми зупинимося на такому виді стягнення, як звільнення.

Норма ст. 198 КЗпП містить положення, відповідно до якого звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку порушення трудової дисципліни допускається тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. Жодних вказівок щодо мінімального віку, з якого можливе покладання дисциплінарних стягнень на неповнолітніх, не значиться. Тому є очевидним, що дисциплінарну відповідальність може нести будь-який працівник, не залежно від віку, який порушив трудову дисципліну.

Глава IX КЗпП регулює відносини між працівником та власником з приводу матеріальної відповідальності, заподіяної підприємству, установі, організації. Вказується на такі види матеріальної відповідальності, як обмежена та повна. Віковий ценз працівника у 18 років встановлюється у випадку укладення договору про повну матеріальну відповідальність. Вікових меж щодо обмеженої матеріальної відповідальності дана глава кодексу не містить.

Покладання матеріальної відповідальності на працівника має на меті поновлення порушених прав, тому, на нашу думку, дане питання доцільно розглянути в контексті правопоновлюючої відповідальності.