Правопоновлююча відповідальність (цивільно-правова) передбачена за порушення договірних зобов'язань або за спричинення позадоговірної майнової шкоди. Вона має свої характерні риси, що визначаються специфікою даної галузі права і предмету правового регулювання. Найбільш характерні санкції тут зводяться до відшкодування правопорушником майнової шкоди і поновлення порушеного права. Закон передбачає також можливість стягнення з особи,  що винна в порушенні позадоговірних зобов'язань неустойки у вигляді штрафу або пені, при цьому проявляється її компенсаційний, правопоновлюючий характер. Здійснюється даний вид відповідальності не лише в судовому, але й в арбітражному, адміністративному порядку [195, с. 544-545].

ЦК України щодо малолітніх осіб зазначає, що вони не несуть відповідальності за завдану ними шкоду (ч. 2 ст. 31); а щодо неповнолітніх - то вони особисто несуть відповідальність за порушення договору, укладеного ними самостійно відповідно до закону, а також укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник (ст. 33).

Слід зазначити, що правопоновлююча відповідальність відрізняється від каральної тим, що відповідальність при порушенні норм цивільного права передбачає певного роду відносини між правопорушником і потерпілим (позивачем і відповідачем), а при порушенні норм кримінального права - між правопорушником і державою.

Хоча іноді в юридичні літературі відповідальність ототожнюється з правовим покаранням, що, на нашу думку, не вірно. Так, В.А.Тархов зазначає, що "Подібне ототожнення є неприпустимим. Навіть у кримінальному праві, де відповідальність є виключенням, проводиться законодавча відмінність між ними. Не випадково прибічники даного визначення, як правило, не намагаються поставити поряд з ним визначення покарання" [192, с. 33-34].

Особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх осіб, перш за все, пов'язані з поняттям цивільної дієздатності та деліктоздатності, про що йшла мова вище.

Так, ст. 101 Цивільного процесуального кодексу України [204, с. 89-122] визначає поняття цивільної процесуальної дієздатності. Це здатність особисто здійснювати свої права в суді та доручати ведення справи представникові, яка належить громадянам, які досягли повноліття.

Однак, як ми з'ясували вище, відповідні обов'язки у певних випадках покладаються і на неповнолітніх осіб, а, отже, вони також певною мірою наділені цивільною процесуальною дієздатністю.

Ч. 2 ст. 101 ЦПК України містить положення, відповідно до якого "неповнолітні, віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років можуть виступати в суді особисто як сторона лише в справах, що виникають з угод, які вони вправі згідно з законом укладати самостійно, та в справах про відшкодування заподіяної ними шкоди. Притягнення до участі в таких справах батьків, усиновителів або піклувальників неповнолітніх для подання їм допомоги залежить від суду. Якщо справа виникає з угоди, на укладення якої неповнолітнім потрібна згода батьків, усиновителів або піклувальників, суд повинен притягти останніх до участі в справі для захисту інтересів неповнолітніх".

Особливістю та відмінністю цивільно-правової відповідальності від інших видів відповідальності є те, що така відповідальність може наступати без вини.

Своєрідним прикладом правопоновлюючої відповідальності без вини може бути випадок, коли неповнолітній, що прийняв спадщину, відповідає за боргами, що обтяжують спадщину. Така відповідальність встановлюється лише в межах дійсної вартості спадкового майна (ст. 556 ЦК України). Так, якщо до неповнолітніх спадкоємців разом із спадком перейшли борги спадкодавця, то за них за цими боргами будуть відповідати їх законні представники в межах вартості спадкового майна,

отже, цивільно-правова відповідальність неповнолітніх у певних випадках може наставати з 15-річного віку.

Таким чином, досліджуючи обов'язки та особливості притягнення неповнолітніх осіб до юридичної відповідальності можна визначити що, основні обов'язки неповнолітніх осіб зводяться до наступного:

1) а) обов'язок дотримуватися Конституції та інших нормативних   актів України;

     б) військовий обов'язок; (своєчасна приписка неповнолітніх до призовних дільниць; відвідування лікувально-профілактичних і лікувальних закладів згідно з рішенням комісії по приписці для допризовників; дотримання правил військового обліку; дотримання порядку проходження підготовки до військової служби. в) обов'язок охорони культурної спадщини;

      г) обов'язок не заподіювати шкоди природі;

      д) обов'язок поважати честь і гідність інших осіб;

      е) обов'язок набуття повної загальної середньої освіти (є досить специфічним, оскільки його виконання, як правило, не залежить від волі неповнолітніх, а повинно забезпечуватися державою та батьками)?

 ж) обов'язок піклування про дітей (забрати дитину з пологового

будинку або іншого закладу охорони здоров'я; зареєструвати народження дитини ; надання дитині прізвища, ім'я та по батькові; виховання та розвиток дитини; утримання дитини);

         з) обов'язок сплати податків і зборів(у випадках - працевлаштування;

 зайняття підприємницькою діяльністю; отримання у власність майна).

2) Розглянута вище структура юридичного обов'язку визначає його як гарант здійснення прав. Гарантом є також міра відповідальності, що встановлюється за недотримання обов'язків. Саме тому категорії "обов'язок" та "відповідальність" є взаємопов'язаними і нерозривними.

3) Певні обов'язки покладаються на неповнолітню особу при досягненні відповідного віку. Однак, недосягнення встановленого для певної відповідальності віку не звільняє неповнолітнього від дотримання обов'язку, наприклад, дотримуватися встановленого порядку в громадських місцях тощо. У разу вчинення правопорушення особою, що не досягла віку, з якого настає відповідальність, вона може покладатися на батьків неповнолітнього правопорушника (наприклад, ст. 184 КпАП "Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей).

4) За порушення обов'язків неповнолітні особи несуть передбачену законодавством України відповідальність: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну.

5) Особливістю їх відповідальності є:

а) факт їх неповноліття, що є пом'якшуючою обставиною при будь-якому виді відповідальності;

б) наявність спеціальних норм, що визначають види примусових заходів щодо неповнолітніх;

в) обсяг деліктоздатності, що, за певних обставин, виключає відповідальність.