Якщо пропущений строк був поновлений, то здійснена стороною процесуальна дія повинна розглядатися як здійснена у встановлений законом строк. Отже, всі наслідки того, що строк був пропущений, скасовуються автоматично, в силу закону. Якщо при цьому раніше було винесено ухвалу про залишення скарги або протесту без розгляду через пропуск апеляційного строку, то уявляється, що після поновлення строку ця ухвала (винесена цілком обґрунтовано) скасуванню не підлягає. До даного випадку принцип винятковості судового рішення, яке набрало законної сили, не може бути застосований. Ця ухвала діє доти, поки існує обставина (пропуск строку), і автоматично втрачає свою силу, коли ця обставина відпадає (пропущений строк поновлено).

Отже, основними рисами поновлення строку є: по-перше, строк повинен бути пропущеним, тобто не використаним за призначенням; по-друге, до уваги береться тільки поважна причина пропуску строку; по-третє, поновлюються ті строки, продовження яких законом не передбачене; по-четверте, є очевидною охоронна роль строку оскарження, оскільки він відповідає інтересам осіб, що мають таке право, тому поновлення строку не може нанести шкоди цим інтересам.             

У випадках, коли закінчити вирішення окремих завдань кримінального судочинства в установлені строки неможливо (як правило, це складність та багатоепізодність справи, що не дозволяє у конкретній ситуації виконати в установлений законом час весь обсяг процесуальних дій), кримінально-процесуальний закон дозволяє продовжувати строки. Це стосується строків діяльності державних органів та посадових осіб, які безпосередньо провадять процес (строки досудового слідства і тримання під вартою, строки здійснення провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів). Продовження строків може відбуватися у загальному і спеціальному (спрощеному) порядку. Для продовження строку в загальному порядку закон передбачає обов'язкове винесення уповноваженим суб'єктом спеціального рішення.

Так, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою (ч. 1 ст. 1653 КПК). Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної справи, і залежно від наявності до того підстав виносить постанову про продовження строку тримання під вартою або відмовляє в його продовженні (ч. 3 ст. 1653 КПК).

Від порядку продовження строку досудового слідства необхідно відрізняти порядок встановлення строку додаткового слідства. Це спеціальний (спрощений) порядок. Відповідно до чинного КПК особливий порядок встановлення додаткового слідства передбачений у двох випадках (ч. 4 ст. 120): 1) при поверненні судом справи для провадження додаткового слідства; 2) при відновленні слідства в закритій справі. У цих випадках строк слідства не продовжується у звичайному порядку, а встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця. Причому строк, встановлений прокурором, який здійснює нагляд за слідством, починає обчислюватися з моменту прийняття слідчим справи до свого провадження, тобто з моменту винесення відповідної постанови. При цьому необхідно враховувати, що слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства у порушеній ним або переданій йому справі (ч. 2 ст. 113).

 Винесення особливої постанови про продовження строку слідства у вказаних вище випадках, як правило, не вимагається, оскільки додатковий строк встановлює прокурор, який здійснює нагляд за слідством  (в супровідному листі, в постанові слідчого про поновлення справи тощо), виходячи з характеру та об'єму роботи, яку необхідно провести у даній справі. Прокурор може встановити будь-який строк для додаткового слідства, але в межах одного місяця. Він може й неодноразово встановлювати додаткові строки слідства, але також в межах одного місяця.

Встановлення строку є виключенням із загального порядку його продовження. Виключність визначається тим, що необхідність продовження строку у цих випадках безспірна, необхідність продовження слідства не викликає ніяких сумнівів, підстави для продовження достатньо чітко випливають з таких процесуальних документів, як ухвала або постанова суду про повернення кримінальної справи для провадження додаткового розслідування, постанова про скасування раніше винесеної постанови про закриття справи, постанова про поновлення кримінальної справи, у зв'язку з чим, встановлення строку здійснюється прокурором "автоматично", і навіть можливо винесення слідчим постанови про порушення відповідного клопотання [55, с. 61-62].

Іншою ознакою встановлення строку слідства як різновидності продовження виступає наявність перерви між початковим та додатковим розслідуванням. В точному значенні слова продовжити можливо лише поточний, теперішній строк. При закінченні строку він встановлюється знову і підлягає подальшому продовженню на загальних підставах.

Також слід звернути увагу на те, що встановленню строку притаманна певна імперативність загальному правилу. Продовження строку здійснюється в межах правовідносин, які виникають між слідчим (органом дізнання) та прокурором. При цьому ініціативу, як правило, проявляє орган досудового слідства. Встановлюючи строк, прокурор приписує закінчити провадження у вказаний час або при настанні його вирішити питання про подальше продовження строку. Такому односторонньому волевиявленню у випадках повернення судом справи на додаткове розслідування організаційно сприяє передача справи органу досудового слідства через прокурора. 

Сказане дає підстави дійти до висновку, що встановлення додаткового строку слідства характеризується, по-перше, безперечністю підстав прийняття такого рішення, по-друге, закінченням основного або раніше продовженого строку,     по-третє, односторонністю та імперативністю припису.

Насамкінець, варто зазначити, що помилки при обчисленні процесуальних строків можуть стати однією з умов неправильного застосування закону, порушення прав і законних інтересів громадян, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності. Правильне обчислення  та застосування того чи іншого строку усуває порушення кримінально-процесуального законодавства, а отже, - прав та законних інтересів особи.