Слід зазначити, що відмежування цього виду договору від інших здійснюється не за змістом зобов’язань за договором і не за характером діяльності (як публічного договору), а за способом укладення договору. Причому найбільш суттєвою ознакою такого способу є можливість приєднання до договору “в цілому” без зміни його окремих положень, відмова від якого матиме наслідком не укладення договору. Характерними ознаками цього договору, як і публічного договору, є його суб’єктний склад: однією стороною договору завжди є суб’єкт підприємницької діяльності, як правило, такий, що займає монопольне становище на певному ринку, оскільки саме регулювання відносин з монополістами визнається основною сферою застосування договорів приєднання [178, с. 100].

Правовий режим договору приєднання також є виключенням із принципу свободи договору, оскільки формування змісту договору здійснюється лише однією стороною. Так, відповідно до частин 2 та 3 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналась, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред’явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Будучи по суті особливим способом укладення договорів, договір приєднання навіть під час його використання у відносинах між підприємцями та споживачами не співпадає з поняттям публічного договору. Адже останній передбачає можливість його примусового укладання за вимогою споживача, тоді як смисл договору приєднання, навпаки, полягає в наданні споживачеві більш широкої, ніж звичайно, можливості добиватися його зміни або розірвання.

Але, на наш погляд, до договорів приєднання можуть належати, наприклад, договори перевезення вантажів, пасажирів, багажів залізницею, річковим і морським транспортом. Що ж стосується автотранспорту, то до договорів приєднання можна віднести перевезення лише пасажирів: вони, купуючи проїзні квитки, приєднуються до встановлених умов договору, і змінити їх практично не можуть. Договори перевезення вантажів (договори перевезення конкретного вантажу), на наш погляд, мають розглядатися як вільні договори, тобто під час їх укладення всі умови встановлюються суб’єктами договору, а, отже, ці договори і не належать до договорів приєднання.