Підкреслимо, що характерною особливістю колізійного англо-американського права є у більшості випадків встановлення однакових критеріїв  для вирішення колізій міжнародного характеру та інтервокальних  (міжобласних, міжштатових) колізій. У доктрині щодо цього висловлюються різні міркування. Так, Ф.К. фон Савіньї, Кан-Фройнд проти розмежування внутрішніх і міжнародних колізій, проте Е.Цительман, К.Малишев доводили необхідність такого розділення. Перша група авторів спирається на ідею "міжнародної спільності". Представники другого підходу обґрунтовують свою позицію за допомогою різної правової природи інтерлокальних і міжнародних колізій.

Останнім часом, особливо у США, розрізняють інтерлокальні норми права і норми МПрП. У американській теорії (особливо у другій половині XX ст.) значну увагу приділено питанням інтерлокальних колізій. Більшість науковців розглядають ці колізії окремо від міжнародних колізій, проте на практиці судді США у вирішенні спорів за участю суб'єктів різних штатів керуються тими самими категоріями, що й у вирішенні колізій МПрП. Цілком можливо, що у майбутньому в країнах з множинністю правових систем з'являться спеціальні норми щодо вирішення колізій інтерлокального характеру.

У державах, які перебувають під впливом англійського чи американського права, доктрина і практика виходять насамперед із процесуальних позицій на відміну від права держав континентальної Європи, де основним питанням є пошук компетентного правопорядку. Так, у Англії, США та в ряді інших держав загальної системи права МПрП розглядається як процесуальне право. Зазначимо, що в англійській системі вирішується не колізія в матеріальному праві, а питання юрисдикції. Судді звертаються до прецедентів і вирішують підсудність справи англійському суду. Тобто спочатку ставиться поняття юрисдикції, а потім вирішується колізійне питання. Зауважимо, що перевага прецедентного права полягає в тому, що воно ближче до практики, але з іншого - дуже ускладнений пошук прецедентів при реалізації норм права. У колізійному англо-американському праві, крім питань колізійної юрисдикції, визнання та виконання іноземних судових рішень, існують також і питання щодо пошуку компетентного правопорядку.

Проаналізувавши норми права держав системи загального права щодо врегулювання спадкових відносин з іноземним елементом, зазначимо, що між колізійними нормами і нормами матеріального права немає чіткої межі, і, як вказує Г.Кегель, "колізійне право зникає "у чорній дірці" матеріального права", тоді як у континентальному праві існує чітке розмежування норм колізійного і матеріального права. В основу врегулювання спадкових відносин з іноземним елементом покладено lex domicilii. Поняття "domiciI"> ґрунтується на критерії походження спадкодавця, а не місця його проживання, як це прийнято у державах континентальної системи права.

Для права держав системи загального права характерне розщеплення  статуту спадкування, яке виявляється у застосуванні різних колізійних прив'язок для рухомого і нерухомого майна: для рухомого майна, як правило, діє закон місця проживання (lex domicilii), а для нерухомого майна - закон місцезнаходження майна (lex rei sitae). У колізійному праві  цих держав щодо спадкування діє "гнучке" колізійне регулювання жорсткі колізійні норми замінюються абстрактними колізійними принципами, що в кожному конкретному випадку дає суду ширші можливості  для розв'язання конфлікту.