У відповідності з основними документами, що утворюють законодавство ЄС, виділяються три основні напрямки (колони) спільної політики. Перший напрямок - структура, економіка та соціальна й культурна політика. Другий напрямок - спільна зовнішня та безпекова (оборонна) політика. Третій напрямок - внутрішня безпека та юстиція включає в себе: співробітництво у цивільних та кримінальних справах; поліцейське співробітництво; боротьба з расизмом та ксенофобією; боротьба з наркотиками та торгівлею зброєю; боротьба з організованою злочинністю; боротьба з тероризмом; боротьба із злочинами проти дітей та торгівлею людьми.

Членство в ЄС зобов'язує країни-члени здійснювати погоджену політику у сфері юстиції та внутрішніх справ. На практиці це означає наступне: договори з третіми країнами мають бути погоджені в усіх країнах-членах. Існують спільні стандарти у здійсненні поліцейської діяльності, для планування спільних операцій та здійснення обміну оперативною інформацією створений Європол. За питання поліцейського співробітництва в ЄС відповідає Генеральний директорат юстиції та внутрішніх справ. Усі питання співробітництва з Україною  визначаються Генеральним директоратом зовнішніх зв'язків. Таким чином, країни-члени ЄС, а також кандидати до вступу в ЄС є обмеженими у здійсненні співробітництва з МВС України рамками політичних зобов'язань.

З огляду на наведені обставини МВС України усвідомлює необхідність розробки адекватних організаційно-правових заходів щодо забезпечення указів, розпоряджень та доручень Президента України, постанов, розпоряджень та доручень Кабінету Міністрів України щодо підтримки курсу держави на інтеграцію до ЄС, міжнародних зобов'язань України на європейському векторі, виконання рекомендацій парламентських слухань, домовленостей засідання "Трійка ЄС - Україна", інших досягнень у співробітництві з ЄС у сфері компетенції органів внутрішніх справ. У роботі пропонується під час дослідження правових засад діяльності МВС України у напрямку європейської інтеграції виходити як із аналізу міжнародних та національних нормативно-правових актів щодо співробітництва у галузі юстиції та внутрішніх справ, так і з аналізу відомчих ініціатив з цієї проблеми. При цьому передбачається доцільність використання системного підходу для формування дієздатної системи нормативно-правових актів задля врегулювання різноманітних управлінських відносин у сфері юстиції та внутрішніх справ.

У роботі вважається, що зазначені та проаналізовані у розділі І нормативно-правові акти ЄС та України постають правовим фундаментом для розробки та розвитку нормативно-правової бази співробітництва України та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ. Ми переконані, що без знання загальних організаційно-правових засад співпраці України та ЄС неможливий подальший процес зваженої інтеграції України до ЄС за різними напрямками, у тому числі і у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Викликають особливий інтерес основні аспекти співробітництва у сфері юстиції та внутрішніх справ з точки зору Європейського Союзу. Розвиток ЄС як зони свободи, безпеки та справедливості є однією з його основних фундаментальних цілей, яка має бути досягнута, зокрема, завдяки посиленню міжнародного виміру співробітництва у сфері юстиції та внутрішніх справ. Неухильне утвердження принципу верховенства права на території всієї Європи, контроль за міграційними потоками і боротьба з організованою злочинністю - це основні напрямки такого співробітництва. Ось чому при розгляді питання про розширення ЄС на схід та інтеграцію країн-кандидатів досягнення відповідних критеріїв ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ вважають основною передумовою їх вступу.

Під час розгляду питання про поглиблення співробітництва у сфері юстиції та внутрішніх справ ЄС вважає Південно-Східну Європу (у тому числі і Україну) ключовим регіоном. Велика увага приділяється визначенню правових, технічних та функціональних умов втручання сил поліції держав-членів ЄС за межами Співтовариства. В основі зовнішніх аспектів міграційної політики ЄС лежить Концепція партнерства з країнами, звідки плинуть міграційні потоки, що прийнята Європейською Радою в Тампере у жовтні 1999 р. [89], яка також робить наголос на важливості запровадження ефективного контролю на зовнішніх кордонах ЄС та укладання угод про реадмісію між ЄС та іншими країнами-кандидатами. При розгляді питання про боротьбу з організованою злочинністю і тероризмом у Європі ЄС акцентує увагу на ключовому значенні Європолу та його співробітництва з третіми країнами. ЄС активно представляє свою позицію щодо практичних аспектів боротьби з конкретними видами злочинності, що мають транснаціональний характер, у різних міжнародних організаціях, які розробляють правову політику та заходи (ООН, Рада Європи, ОБСЄ і т. ін.), на міжнародних форумах в галузі практичного аспекту співробітництва (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців). Приділяючи особливу увагу питанням боротьби з розповсюдженням наркотиків, ЄС прийняв Стратегію Європейського Союзу стосовно боротьби з нелегальною торгівлею наркотиками на 2000-2004 роки [90]. При цьому Стратегія зосереджується на заходах, спрямованих на поглиблення співробітництва з країнами або регіонами, де наркотики виробляються, розповсюджуються або через які вони транспортуються до ЄС.

Європейський Союз постійно поглиблює двостороннє та багатостороннє співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ, виходячи далеко за межі звичайного співробітництва. Наприклад, зв'язки з іншими країнами поглиблюються завдяки багатосторонній міжнародній угоді - Конвенція Ломе щодо митного співробітництва [91]. Сфера юстиції і внутрішніх справ набула особливого значення після трагічних подій 11 вересня 2001 року у США. Це зумовило у контексті спільної боротьби з тероризмом посилення діалогу у цій сфері з країнами, які не є членами ЄС.

Цілком закономірним постає питання щодо зацікавленості України у посиленні співпраці з ЄС в галузі юстиції і внутрішніх справ. У роботі вважається, що інтерес у співробітництві з боку України визначається зовнішніми та внутрішніми чинниками. По-перше, Україна на шляху інтеграції до ЄС має досягти відповідних критеріїв ЄС у сфері юстиції і внутрішніх справ, тобто сприяти безпеці єдиної Європи. По-друге, аналіз та оцінка ситуації у цій сфері у самій Україні зумовлює розробку та впровадження адекватних організаційно-правових заходів з метою декриміналізації українського суспільства. Останнє передбачає якісно нову взаємодію правоохоронних органів України з аналогічними структурами ЄС, яка визначається транснаціональним характером злочинних зв'язків. Виходячи із того, що на сьогодні існують певні аналітичні огляди та праці науковців стосовно причин розвитку кримінального середовища в Україні, відповідні практичні заходи щодо підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю, яка набуває транснаціонального характеру, а також використовуючи деякі положення цих досліджень у роботі, ми вважаємо за необхідне зосередити увагу на вирішенні зазначеної проблеми з використанням механізму співпраці з ЄС у галузі юстиції і внутрішніх справ.

Співробітництво з ЄС у сфері юстиції і внутрішніх справ є одним із головних аспектів європейської інтеграції України. Спільною Стратегією ЄС щодо України [28], схваленою Європейською Радою 11 грудня 1999 року на Гельсінському самміті, цю сферу співробітництва визначено як одну із найважливіших, а розвиток співробітництва - як один із кардинальних напрямків побудови в Україні демократичного суспільства, заснованого на верховенстві права. У роботі розділяється існуюча точка зору, що питання, які відносяться до сфери юстиції та внутрішніх справ, давно вийшли за межі національних суверенітетів. Такий висновок випливає із того, що міжнародний характер проблем у сфері юстиції та внутрішніх справ, з якими стикається як Україна, так і ЄС, потребує їх вирішення лише шляхом тісної співпраці всіх європейських країн. Самміти ЄС у Тампере та Гельсінські підтвердили цей висновок. Виникає питання щодо загальних проблем, якими опікуються обидві сторони. Це передусім - збільшення випадків використання території України як транзитної території для нелегальної міграції до країн-членів ЄС.

Аналіз Спільної Стратегії ЄС щодо України [28], Резолюції Європейського Парламенту стосовно Спільної Стратегії ЄС щодо України [30], рішень саммітів ЄС - Україна і т.ін. дозволяє виділити стратегічні цілі співробітництва між Україною та ЄС у сфері юстиції і внутрішніх справ:

-   поширення на Україну європейської зони свободи, безпеки і справедливості;

-   зміцнення співробітництва між правоохоронними органами України та відповідними органами держав-членів ЄС у питаннях боротьби з організованою злочинністю, торгівлею людьми, відмиванням грошей, нелегальним обігом зброї, наркотиків та іншими проявами (формами) міжнародної злочинності, в тому числі й тероризмом;

-   розвиток діалогу, консультацій і співробітництва з метою боротьби з нелегальною міграцією, вирішення питань легальної міграції, візової політики, допомоги біженцям та реадмісії, підвищення безпеки кордонів та їх облаштування, зокрема в контексті митного транскордонного співробітництва;

-   поглиблення співробітництва між органами судової влади і зближення норм кримінального права;

-   підтримка європейського вибору України.

Варто додати, що досягнення зазначених цілей сприяє поліпшенню умов для розширення взаємних ділових контактів, туризму, культурних зв'язків, вільного переміщення осіб та товарів, а також транскордонному співробітництву України з країнами-не-членами ЄС. Таким чином, є усі підстави стверджувати, що між трьома напрямками (колонами) спільної політики ЄС та України існує тісний прямий та зворотний зв'язок. Успіхи за одним із напрямків співробітництва може поставати каталізатором позитивних зрушень в інших напрямках співпраці.

У роботі вважається, що досягнення означених стратегічних цілей має базуватися на наданні всебічної підтримки і допомоги Україні в наближенні її законодавства до норм ЄС, удосконаленні системи правоохоронних та судових органів влади з метою їх пристосування до норм відповідних структур ЄС, а також в утвердженні верховенства права, неухильному виконанні законів та судових рішень, боротьбі з корупцією й іншими проявами недосконалості вітчизняних інституційної та адміністративної систем.

Відповідно до ст. 87 УПС [29] Раді з питань співробітництва у виконанні нею її обов'язків допомагає Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС. Функціональними органами Української частини Комітету є 4 підкомітети, зокрема, Підкомітет № 4 з питань митниці, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, "відмиванням" грошей та наркобізнесом, який було створено на виконання рішення першого засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, що відбулося 5 листопада 1998 р. в м. Брюссель. Основним досягненням діяльності Підкомітету № 4 стало прийняття Плану дій ЄС в галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні [53] під час спільного засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (12 грудня 2001 року, м. Київ).