- Указом Президента України від 27 грудня 2001 р. постановлено утворити при Одеській національній юридичній академії Інститут підготовки професійних суддів [137], Інститут почав працювати 1 вересня 2002 р.

Аналіз зазначеного правого забезпечення виконання Плану дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні [53] (на підставі Плану-графіку [123]) дозволяє переконатися у тому, що відповідні органи усіх гілок державної влади в Україні зробили свій внесок у формування дієздатної системи правового забезпечення інтеграції України до ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ. Оскільки План-графік імплементації положень Плану дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні передбачає певним чином реалізувати відповідні положення Плану дій до 2007 року, це означає, що органи державної влади України ще мають чимало зробити щодо належного правового забезпечення усіх складових сфери юстиції та внутрішніх справ. Це вимагає, на нашу думку, зваженого обґрунтованого опрацювання оновленої правової бази процесу інтеграції України до ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, що пов'язано безпосередньо з науковим осмисленням адаптації законодавства України до законодавства ЄС та практичними заходами в цьому напрямку. Визнаючи важливість усіх зазначених вище нормативно-правових актів у сфері юстиції та внутрішніх справ, а також необхідність докладного аналізу кожного із них, у роботі вважається за можливе у наступному розділі дисертації дослідити деякі із них з метою їх подальшого використання у діяльності МВС України у тих складових сфери юстиції та внутрішніх справ, за які відповідальне МВС України.

Безпрецедентним кроком з боку ЄС у відносинах з третіми країнами стало запрошення України у квітні 2002 року до участі в засіданні Стратегічного комітету з питань міграції, кордонів та притулку (SCIFA) та спеціального Комітету статті 32 Амстердамського договору про створення Європейського Союзу (CATS). Українську делегацію очолював Державний секретар Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції О. Чалий. Членами делегації були представники органів центральної виконавчої влади. Як з боку України, так з боку ЄС були присутні вищі посадові особи, до повноважень яких входить визначення та коригування засад політики у зазначених сферах.

У роботі вважається за доцільне проаналізувати результати проведених засідань з метою адекватної розробки та реалізації політики МВС України в сфері боротьби з організованою злочинністю, у тому числі тероризмом, у сфері міграції, кордонів та притулку, у сфері співробітництва між правоохоронними органами України та ЄС, а також для вжиття ефективних заходів в напрямку проведення правової та адміністративної реформ в Україні. Аналіз проводився на підставі офіціального звіту делегації України.

У ході засідання Трійки Спеціального Комітету статті 32 Амстердамського комітету ЄС підтвердив зацікавленість у співробітництві з Україною у галузі юстиції та внутрішніх справ, пріоритетність цього напрямку співпраці та готовність до якнайшвидшого опрацювання Графіку виконання Плану дій ЄС щодо України у сфері юстиції та внутрішніх справ і його затвердження під час проведення засідання Підкомітету № 4 по співробітництву між Україною та ЄС. Як відомо, такий Графік було прийнято 18 червня 2002 року, чому, безумовно сприяли обговорення на зазначеному засіданні.

Безумовний практичний інтерес для України виявляв обмін інформацією з питань боротьби з фінансуванням тероризму, які вживалися ЄС. Українською стороною було повідомлено про практичний внесок України у боротьбу проти міжнародного тероризму. Зокрема, йшлося про ратифікацію Україною Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 1977 року [107], Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом від 1998 року [138] та ін. Українська делегація навела аргументи на користь якнайшвидшого виключення України з переліку країн, які не співробітничають з FATF. При цьому було наголошено на готовності української сторони розвивати більш тісне співробітництво з ЄС у сфері боротьби з тероризмом, зокрема через налагодження широких контактів з Європолом та Євроюстом.

Остання пропозиція постає дуже актуальною, оскільки Європол нещодавно отримав мандат Ради Міністрів ЄС на встановлення контактів в відповідними органами третіх країн. На засіданні було підкреслено, що вже на даний момент існують реальні можливості для поглиблення співробітництва через активне використання інституту офіцерів зв'язку, налагодження обміну інформацією про організовану злочинність, протидію контрабандному переміщенню людей та товарів. У роботі вважається, що ефективність співпраці з Європолом залежить від чіткого визначення прав та обов'язків, належного рівня відповідальності, зацікавленості обох сторін у якісній взаємодії для вирішення спільних проблем у боротьбі з організованою злочинністю. Оскільки така співпраця передбачає, серед іншого, зміни у законодавстві України, зокрема, з урахуванням положень відповідних законодавчих актів ЄС у сфері боротьби з відмиванням грошей, ЄСівська сторона висловила готовність розглянути питання щодо надання додаткової технічної допомоги для прискорення наближення законодавства України до законодавства ЄС.

У ході засідання були висвітлені окремі аспекти міжнародного співробітництва українських правоохоронних органів. Обмін інформацією з країнами-членами ЄС та країнами-кандидатами здійснюється на основі відповідних міжурядових угод, які, з-поміж іншого, передбачають захист персональних даних. Зазначена діяльність офіцерів зв'язку при закордонних дипломатичних установах України. Вельми актуальною поставала пропозиція представника МВС України щодо створення єдиного інформаційного банку стосовно переміщення наркотиків, відмивання грошей, транснаціональної злочинності тощо, який би фінансувався за участю ЄС і діяв в режимі он-лайн. У зв'язку з цим досить доречним було б надання ЄСівської методологічної допомоги у створенні відповідного банку даних, консультацій з організаційних та правових аспектів його використання. У роботі вважається, що необхідним є вивчення досвіду ЄС з питань захисту свідків, боротьби з комп'ютерною злочинністю, порушенням прав інтелектуальної власності, виготовленням контрафактної продукції. На засіданні була надана інформація щодо законодавчого здійснення правової реформи в Україні. Серед іншого, відзначалося прийняття Верховною Радою України низки законів для проведення так званої "малої судової реформи", а саме: "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України"" [139], "Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів"" [140], "Про внесення змін до законів України "Про арбітражний суд", "Про політичні партії" [141].

Порядок денний засідання Стратегічного комітету ЄС з питань імміграції, кордонів та притулку передбачав розгляд наступних питань:

І. Міграція та притулок: 1. Підтримка реформи національного законодавства з питань іноземців, притулку, міграції та біженців; 2. Технічна допомога національній міграційній службі; 3. Угода про реадмісію між Україною та ЄС;   4. Обмін інформацією з проблематики міграції та притулку;

ІІ.  Облаштування кордонів та візові питання: 1. Підтримка реформи національної прикордонної служби; 2. Навчання прикордонників; 3. Обмін інформацією з питань віз та нелегальних міграційних потоків.

Щодо першого питання порядку денного, то слід зазначити, що українська сторона повідомила про прийняття Україною протягом 2001-2002 рр. низки відповідних законів. Серед них закони України "Про громадянство України" [142], "Про імміграцію" [143], "Про статус біженців", "Про ратифікацію Україною Конвенції ООН про статус біженців 1951 року та Додаткового Протоколу до неї 1967 року". Крім того, ЄСівську сторону проінформовано про те, що проект Закону України "Про порядок надання притулку іноземцям та особам без громадянства", отримавши позитивну експертну оцінку в Раді Європи, пройшов перше читання у Верховній Раді України. Враховуючи численні приклади негативного ставлення до українським мігрантів в деяких державах ЄС, Україна, з одного боку, закликала європейську сторону ратифікувати Конвенцію Ради Європи з прав людини, представник Європейської Комісії, з іншого боку, наголосив, що проблема у цьому плані полягає не у законодавстві як такому, а в його практичному застосуванні. На нашу думку, позиція України є послідовною та зваженою щодо "паневропейського правового акту", хоча, безумовно, питання його належного застосування теж набуває важливого значення.

Під час розгляду другого питання порядку денного було зазначено як позитивні зрушення з боку України, наприклад, йшлося про те, що законодавча база для створення міграційної служби в Україні в основному сформована, так і про існуючі проблеми. Було наголошено на необхідності надання допомоги з боку ЄС у питаннях створення та утримання пунктів тимчасового перебування біженців, нелегальних мігрантів, використання автоматизованої системи контролю, яка б надавала можливість ідентифікації осіб, навчання та підвищення кваліфікації фахівців з міграційних питань тощо. Було відзначено також необхідність налагодження обміну інформацією з міграційних питань з відповідними службами інших держав. При цьому була висловлена пропозиція про залучення України до заходів з раннього попередження нелегальної міграції. У зв'язку з останнім у роботі акцентується увага на доцільності розглядати превентивні заходи пріоритетними напрямками співпраці України та ЄС у всіх складових сфери юстиції та внутрішніх справ.

Конструктивною також постає пропозиція України щодо розгляду проблеми нелегальної міграції у пакеті з питаннями візового діалогу з ЄС, так само як і з аспектами облаштування українського кордону по всьому периметру. У роботі цілком поділяється точка зору, що пошук можливостей лібералізації та спрощення візового режиму для громадян України є особливо актуальним. Слід зазначити, що передача ЄСівською стороною проекту письмової відповіді на український позиційний документ щодо взаємної лібералізації візового режиму створює передумови для започаткування практичного діалогу з візових питань між Україною та ЄС. У той же час варто додати, що здійснення цих заходів має спиратися на дотримання Шенгенських критеріїв, положення яких можуть бути широко репрезентовані для української сторони. У роботі вважається, що організація в Україні презентації Шенгенських критеріїв слугуватиме їх ґрунтовному роз'ясненню усередині країни.

Згідно з відповідним питанням порядку денного засідання розглядалася інформація про хід реформування прикордонного відомства України, йшлося про наявність нормативних документів у Верховній Раді України щодо створення нового прикордонного органу - Державної прикордонної служби України. Підкреслювалася особлива потреба в облаштуванні східного кордону України згідно з європейськими стандартами, а також необхідність надання допомоги з боку ЄС в удосконаленні систем телекомунікацій, інтегрованих мереж інформаційних систем, оснащення прикордонної служби технічними засобами радіозв'язку спостереження і виявлення порушників кордону. Окрім цього, порушувалося питання про розробку програм перепідготовки всіх ланок персоналу з урахуванням стандартів прикордонних відомств країн ЄС. Концептуальною позицією, на нашу думку, постає заклик керівника української делегації (з наведенням відповідної аргументації) до ЄС щодо створювання з Україною спільного, а не зовнішнього кордону Європейського Союзу.