Підсумовуючи результати роботи двох засідань, можна зазначити, що змістовне наповнення засідань відбулося завдяки оприлюдненню позицій української сторони з цілого комплексу питань, що становили окремі пункти порядку денного (питання боротьби з організованою злочинністю, з нелегальною міграцією, візовий діалог, облаштування українського державного кордону по всьому його периметру тощо). Під час засідань було зроблено низку пропозицій щодо удосконалення співробітництва між Україною та ЄС у відповідних складових сфери юстиції та внутрішніх справ. Це, безумовно, має передбачати подальшу співпрацю, у тому числі в межах зазначених комітетів, про що заявив представник Данії (країна наступного головування у ЄС). Таким чином, діалог між Україною та ЄС у принципово новому форматі набуває регулярного характеру.

Проведення засідання Спеціального комітету статті 32 Амстердамського договору у форматі Україна-Трійка ЄС 24 червня 2003 року стало продовженням практики залучення представників України до співробітництва в рамках внутрішніх справ органів ЄС вищого рівня і підтвердженням пріоритетності співробітництва між Україною та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ. На засіданні розглядалися питання імплементації Графіка Плану дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні, необхідності більшої синхронізації надання технічної допомоги з боку ЄС із строками реалізації заходів, що передбачені документом. Йшлося також про необхідність внесення певних змін та доповнень до цього Графіку, який має бути гнучким інструментом підтримання контактів між Україною та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ.

У ході обговорення спільних дій, що спрямовані на протидію торгівлі людьми, сторони передбачають залучення консультативної та технічної допомоги ЄС для виконання заходів Комплексної програми протидії торгівлі людьми в Україні на 2002-2005 роки [158]. Ще одна важлива сфера взаємодії - боротьба з нелегальним обігом наркотиків - була у центрі обговорення на засіданні. Наголошено на необхідності створення єдиного банку даних по боротьбі з торгівлею наркотиками у рамках програми BUMAD. Було прийнято рішення щодо активізації заходів щодо боротьби з корупцією, виключення України із "чорного списку" FATF та залучення України до роботи в рамках Егмондської групи.

Учасники засідання Спеціального комітету з боку ЄС підтримали прагнення української сторони щодо налагодження співробітництва з Європолом і Євроюстом та надання йому правового оформлення через укладання відповідних угод, а також проінформували про готовність до начала такої роботи після організаційного, кадрового та фінансового зміцнення цих структур. У роботі вважається, що важливим кроком на шляху впровадження реальних механізмів співробітництва між Україною та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ стало прийняття, за пропозицією Греції, Спільної декларації міністрів юстиції та внутрішніх справ про контактні центри обміну інформацією з питань боротьби з організованою злочинністю. Відповідно до пріоритетів діяльності у сфері юстиції та внутрішніх справ на наступне півріччя 2003 року, було вирішено до кінця року провести друге засідання міністрів юстиції і внутрішніх справ України та ЄС і засідання Центру збору та обміну інформацією щодо перетинання кордонів та міграції ЄС (CIREFI) за участю України.

У роботі вважається, що засідання Спеціального комітету буде мати значний позитивний вплив на поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у боротьбі з організованою злочинністю, у тому числі, шляхом налагодження співробітництва України з Європолом та Євроюстом. У зв'язку з цим варто зазначити, що під час зустрічі представники майбутнього Італійського головування заявили про готовність забезпечити необхідне  сприяння для налагодження такого співробітництва.

Виходячи із доцільності системного погляду на аналіз спільної політики ЄС та України у сфері юстиції та внутрішніх справ, цілком доречним постає дослідження формування такої політики на засіданнях Україна - Трійка ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ на рівні міністрів. Перше таке засідання, що відбулося 11 листопада 2002 року у Брюсселі, стало головним політичним прецедентом у відносинах  України та ЄС в цій сфері. Українську делегацію очолив Міністр юстиції України О.В. Лаврінович. Аналіз звіту керівника української делегації, а також Висновків, що були прийняті за результатами роботи, дозволяє акцентувати увагу передусім на наступних аспектах. За текстом Висновків Україна стає учасником "процесу асоціації" країн-членів ЄС, країн-кандидатів на вступ до ЄС та Європейської комісії з окремих елементів широкомасштабної політики Євросоюзу в сфері юстиції та внутрішніх справ. А саме - з питань боротьби з торгівлею людьми, наркобізнесом та захисту комерційних водіїв від організованої злочинності. Позитив від даного типу "асоціації" є очевидним. Вона передусім, з політичної точки зору, полегшуватиме подальший і поступовий перехід у стосунках з Євросоюзом до нової формули - "від стратегічного партнерства до (повноцінної) асоціації України з ЄС". Саме з цих міркувань виходило Представництво України при ЄС, працюючи на робочому і експертному рівні з приводу змістовного навантаження Висновків і в цьому контексті.

У Висновках констатується факт запрошення України до співробітництва в рамках організації  Євроюст. До цього часу Євросоюз виступав категорично проти інституалізації співробітництва такого типу. Таким чином, можна констатувати "створення чергового політичного прецеденту у стосунках у форматі "Україна - ЄС", тобто констатувати інституалізацію відносин між Україною та профільною інституцією Євросоюзу (на наднаціональному рівні). Зважаючи на текст Висновків, необхідно починати консультації щодо участі України в одному із заходів Євросоюзу, що він проводитиме під егідою Європейської Правової Мережі (ЄПМ). Слід згадати, що протягом останнього року ЄС виступав категорично проти залучення України до ЄПМ, мотивуючи це тим, що вона (мережа) охоплює, згідно з відповідним регламентом ЄС, лише країни-члени ЄС та, в окремих випадках, - країни-кандидати на вступ до ЄС. Таким чином, позитив від даної констатації у Висновках є також очевидним.

З огляду на Висновки необхідно створити Центральний контактний пункт задля організації обміну інформацією з проблематики боротьби з організованою злочинністю. У цьому зв'язку слід зазначити, що, за існуючим внутрішнім регламентом Євросоюзу, Контактні пункти створюються виключно в країнах-членах ЄС та країнах-кандидатах на вступ до ЄС. В третіх країнах, навпаки, згідно з цим же регламентом, може створюватися лише інститут "контактних осіб". Таким чином, в разі реалізації цього положення Висновків, сторона ЄС фактично йтиме у розріз сучасному внутрішньому "регламенту відносин з третіми країнами, а звідси - "де-факто" і "де-юре" встановлюватиме надалі з Україною рівень відносин (або прообраз такого рівня), який тісно межує зі статусом "асоційованих стосунків", тобто стосунків на рівні, аналогічному з рівнем з країнами-кандидатами на вступ до ЄС. Як це випливає із Висновків, для створення Центрального контактного пункту буде підготовлено Спільну (за характером політичну) Декларацію. Як відомо, механізм "спільних декларацій", який би мав зобов'язуючий характер для сторін діалогу не так часто використовується у діалозі між Україною та ЄС. Скоріше, взагалі не використовується (виняток складають спільні заяви, проте для преси, за результатами, наприклад, саммітів "Україна - ЄС"). Політичний позитив для України від такого розкладу подій є очевидним.

У Висновках констатується необхідність спільних зусиль щодо облаштування кордону України по всьому периметру. Позитив і в цьому випадку є очевидним. За результатами зустрічі 11 листопада 2002 року і після публікації Висновків можна буде правомірно констатувати про завершення політичної складової виконання одного із євроінтеграційних пріоритетів України. Одним з "вузьких місць" у Висновках є те, що його текст не відокремлює проблематику "перспектив візового діалогу з ЄС". Проте, слід враховувати, що ця проблематика "врахована" Графіком виконання Плану дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні.

Як засвідчує викладене вище, можна стверджувати, що Зустріч з питань юстиції та внутрішніх справ між Україною та Європейським Союзом 11 листопада 2002 року у Брюсселі стала дійсно переломним моментом в історії стосунків у форматі "Україна - Євросоюз". Конструктивним моментом цієї зустрічі постає також потреба у подальшій розробці пропозицій та впровадженні першочергових заходів задля забезпечення з боку України виконання певних положень Висновків та динамічного просування по шляху інтеграції України до ЄС. Наведемо деякі із запропонованих організаційно-правових заходів:

-         проведення першого раунду переговорів з Угоди між Україною та ЄС про реадмісію (18 листопада 2002 р., м. Київ);

-         проведення робочої зустрічі з проблематики виконання Плану графіку імплементації Плану дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні (в межах Підкомітету № 4, 22 листопада 2002 р., м .Київ);

-         розроблення "графіку інтенсифікації візового діалогу";

-         прийняття Верховною Радою України Закону України "Про запобігання легалізації (відмиванню) надходжень, одержаних злочинним шляхом";

-         вивчення досвіду держав-членів ЄС щодо підготовки й ратифікації та подальшої імплементації Конвенції Ради Європи про корупцію у контексті цивільного права 1999 року [113], а також Конвенції Ради Європи про корупцію в контексті кримінального права 1999 р. [112];

-         спрямування роботи відповідних інституцій в Україні для забезпечення реалізації Спільної Декларації міністрів юстиції та внутрішніх справ держав-членів ЄС і держав-кандидатів на вступ до ЄС від 28 вересня 2001 р. щодо 12-ти принципів боротьби з торгівлею людьми [144] та Спільної Декларації міністрів юстиції і внутрішніх справ держав-членів ЄС і держав-кандидатів на вступ до ЄС з асоціацією з Європейською комісією від 14 жовтня 2002 р. щодо захисту комерційних водіїв від організованої злочинності [145];

-         забезпечення продовження практики залучення Президентством ЄС України до засідань Стратегічного комітету ЄС з питань міграції, кордонів та притулку (SCIFA) та Спеціального Комітету Статті 32 Амстердамського договору про створення Європейського Союзу (CATS), а також за окремим сценарієм, - до Робочої групи Генерального Секретаріату Ради Міністрів ЄС з візових питань (Visa Group);

-         забезпечення технічних та кадрових передумов для створення в Україні Центральних контактних пунктів обміну інформацією щодо організованої злочинності;

-         визначення елементів інфраструктури на Східній ділянці кордону України, що в подальшому потребуватиме технічної та фінансової підтримки з боку ЄС.

У роботі вважається за необхідне визначитися із місцем та роллю МВС України у процесі реалізації зазначених вище заходів. Відповідно до структури дисертації розглянемо деякі з цих питань у наступному розділі.

Лондонську міжнародну конференцію міністерського рівня "Європейське партнерство під егідою ЄС у боротьбі з організованою злочинністю в Південно-Східній Європі" (25 листопада 2002 року) слід також розглядати як потужний політичний захід, який продемонстрував єдність поглядів Євросоюзу щодо пріоритетності питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією для країн, які прагнуть інтегруватися до ЄС.