-   підтримка зусиль України у процесі реформування Прикордонних військ з метою створення правоохоронного органу, що працював би в якості правоохоронного органу, відповідального за управління кордоном;

-   інтенсифікація та спрощення транскордонного співробітництва між Україною та ЄС, а також країнами-кандидатами на вступ до ЄС та відповідними третіми країнами;

-   продовження діалогу щодо візових питань;

-   вивчення можливості підтримувати зусилля України видавати закордонні паспорти відповідно до міжнародних стандартів та виявляти фальшиві закордонні паспорти та документи, що посвідчують особу.

Сфера боротьби з організованою злочинністю постає однією із найважливіших сфер у галузі юстиції та внутрішніх справ. Дослідження показали, що вельми актуальними є проблеми щодо визначення функцій правового забезпечення. У роботі вважається, що пріоритетними напрямками є ратифікація та імплементація найбільш важливих міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, а також ратифікація та імплементація міжнародних документів щодо захисту прав людини. Особливого значення набувають наступні конвенції:

-         Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року [95], підписана Україною в липні 1997 року, ратифікована 11 вересня 1997 року;

-         Європейська конвенція по боротьбі проти тероризму 1977 року [107], підписана Україною 8 червня 2000 року;

-         Європейська конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру [108];

-         Європейська конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 року [109], підписана Україною 29 травня 1997 року, ратифікована 16 січня 1998 року;

-         Угода про незаконне перевезення по морю, що реалізує Статтю 17 Конвенції ООН про незаконне перевезення наркотичних та психотропних речовин, Страсбург, 1995 р. [110];

-         Конвенція ООН про незаконних обіг наркотиків та психотропних речовин 1988 р. [111];

-         Європейська кримінальна конвенція проти корупції [112], підписана Україною 27 січня 1999 р.;

-         Європейська цивільна конвенція проти корупції [113], підписана Україною 4 листопада 1999 р.;

-         Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. [114], підписана Україною 12 грудня 2000 р. та Додаткові протоколи, що доповнюють Конвенцію (Протокол про попередження та боротьбу з торгівлею людьми, особливо жінками та дітьми та покарання за неї [114]; Протокол проти контрабанди мігрантів наземними морськими та повітряними шляхами [114]).

У сфері боротьби з організованою злочинністю мають реалізовуватися також наступні організаційні управлінські функції:

- підтримка зусиль України у боротьбі з відмиванням коштів, зокрема шляхом створення Фінансової розвідки, що відповідає стандартам, передбаченим Конвенцією Ради Європи [115], 40 рекомендаціям FATF [116] та стандартам Групи Егмонта [126];

- сприяння Україні у боротьбі з торгівлею наркотиками, в тому числі торгівлею хімічними речовинами та їх прекурсорами, та боротьбі проти зловживання наркотиками, а також у її боротьбі з торгівлею краденим автотранспортом, зброєю, ядерними матеріалами та контрабандою підакцизними товарами;

- надання Україні допомоги у її боротьбі з торгівлею людьми та контрабандою нелегальними мігрантами, а також сприяння розвитку діяльності та вжиттю заходів, спрямованих на запобігання торгівлі людьми, та сприяння поверненню таких жертв.

Враховуючи надзвичайну небезпеку міжнародного тероризму, боротьбі з цим злочином у Плані дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні [53] присвячений окремий підрозділ. З огляду на основні положення п. 3.1 Плану у роботі акцентується увага на необхідності реалізації наступних управлінських функцій: розвивати двостороннє співробітництво між ЄС та Україною в боротьбі проти тероризму та запобігання йому. Слід звернути увагу на наступні специфічні питання:

-         співпрацювати з метою посилення ролі ООН в багатосторонній боротьбі з тероризмом; забезпечити імплементацію Резолюції Ради Безпеки ООН 1373/01 від 28 вересня 2001 р. щодо боротьби проти тероризму;

-         співпрацювати в подальшому напрямку викорінювання джерел фінансування терористичної діяльності шляхом: сприяння імплементації та втіленню в життя Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму; вжиття необхідних заходів по блокуванню рахунків осіб, визначених Комітетом по накладанню санкцій, створеного відповідно до Резолюції 1267/01 Ради Безпеки ООН; заохочення прогресу розвитку FATF та ОЕСD по викриттю податків; сприяти співробітництву з третіми країнами у сфері боротьби з тероризмом вищенаведеними засобами.

Пильної уваги потребують також питання щодо співробітництва у сфері судочинства, про що, зокрема, свідчать і відповідні положення Плану дій [53]. У зв'язку з цим особливого значення набувають ратифікація та застосування в повному обсязі міжнародних інструментів, передусім: Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р. [117] та Додатковий протокол 1978 року [118], ратифікований Україною 16 січня 1998 р.; Європейська конвенція про екстрадицію 1957 року [119], Додаткові протоколи 1975 р. [120] та 1978 р. [121], ратифіковані Україною 16 січня 1998 р., набули чинності 9 червня 1998 р.

Слід відзначити ще деякі пріоритетні напрямки, за якими має відбуватися співробітництво у сфері судочинства між ЄС та Україною:

-         створення мережі контактів для швидкого обміну інформацією про взаємну правову допомогу та співробітництва в сфері судочинства, координацію процедур стосовно транскордонної злочинності, сприяння збору доказів, надання спеціалізованої допомоги;

-         забезпечення захисту фізичних осіб, наприклад, за схемою захисту свідків, які допомагатимуть органам правосуддя з метою заохочення осіб порвати стосунки з кримінальними структурами тощо.

У роботі вважається, що зазначені напрями безпосередньо стосуються не тільки органів судової влади, але й правоохоронних органів, у тому числі ОВС України. Тільки за умови якісної взаємодії вказаних органів, а також відповідних органів ЄС та країн-членів ЄС можливий успіх у цій складній та важливій справі.

Крім того, слід зазначити, що нагальною потребою є визначення форм співробітництва у правоохоронній сфері. Враховуючи п. 3.3 Плану дій [53], вельми актуальними формами є:

-         обмін інформацією (технічною, оперативною та стратегічною) між правоохоронними органами країн-членів ЄС та України в межах відповідного законодавства сторін в сфері організованої злочинності, беручи до уваги необхідність вжиття законодавчих та інших необхідних заходів з метою гарантування конфіденційності та захисту даних у сфері взаємного обміну даними;

-         визначення національних українських органів, на виконавчому рівні, для обміну інформацією з правоохоронними органами країн-членів ЄС;

-         вжиття необхідних заходів загальнодержавного рівня для систематизації співробітництва між поліцією, митною службою, розвідкою, службою безпеки з метою попередження та запобігання поширенню злочинної діяльності на територію другої сторони;

-         вжиття заходів для встановлення прямої співпраці між правоохоронними та слідчими органами, в тому числі створення спільних робочих груп, спеціалізованих на певних категоріях злочинів, до складу яких увійдуть представники слідчих органів обох сторін;

-         сприяння поширенню застосування інституту офіцерів зв'язку;

-         розробка спільних методів аналізу ризику з метою використання у правоохоронних заходах та заходах попередження злочинів;

-         продовження підготовки співробітників українських правоохоронних органів до рівня стандартів ЄС;

-         розвиток співробітництва між Європолом та відповідними українськими органами згідно з Конвенцією про Європол та іншими подібними рішеннями Європейської Ради.

Позитивним моментом Плану дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні [53] виявляється передбачення конкретних заходів щодо посилення ролі судової влади, верховенства закону та покращення управління (п. 4 Плану). На нашу думку, безумовний науковий та практичний інтерес викликає пропозиція щодо впровадження принципів якісного управління у сфері юстиції та внутрішніх справ шляхом:

-         внесення змін та доповнень до законодавчої процедури з метою зробити її більш ефективною, сучасною та відповідною європейським стандартам;

-         посилення ролі державних інституцій, зміцнення міжгалузевого співробітництва та обміну даними;

-         здійснення реформи громадських служб з метою використання більш комплексних, адекватних та сучасних підходів;

-         здійснення координованої боротьби проти корупції, в тому числі карними заходами, та діяльності, пов'язаної з корупцією;

-         сприяння співробітництву з громадянським суспільством для забезпечення ефективності заходів проти корупції;

-         створення інституту Омбудсмену або незалежного органу з питань запобігання неналежному управлінню та корупції в органах державної влади.

Таким чином, удосконалення управління у сфері юстиції та внутрішніх справ (у всіх її складових) розглядається у зазначеному нормативно-правовому акті як могутній чинник якісного співробітництва ЄС та України. Конструктивним моментом Плану дій [53] можна також вважати визначення шляхів імплементації цього документу. Для виконання Плану дій пропонуються наступні інструменти та заходи:

-         спільно з українськими органами влади розробити план-графік, включаючи такі пріоритети, як: імплементація, моніторинг, оцінка та визначення щорічних пріоритетів;

-         функції моніторингу та оцінки імплементації Плану дій, повинні бути доручені відповідному Підкомітету в рамках УПС. Засідання Підкомітету мають проводитися щонайменше раз на рік для обговорення конкретних питань, щорічних пріоритетів;

-         не пізніше, ніж до кінця 2005 р., Рада ЄС має переглянути діяльність за цим Планом дій та винести рішення про здійснення подальших досліджень з цього приводу;