Отже, механізм адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки, на нашу думку, це система всіх юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини у сфері набуття, здійснення та захисту прав нас промисловий зразок.

Адміністративно-правовий механізм регулювання охорони прав на промислові зразки в Україні складається із таких елементів, як:

- норми права - загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені з метою регулювання суспільних відносин у сфері адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки;

- правовідносини - вольові суспільні відносини, що виникають на основі норм права у сфері адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки;

- акти реалізації норм права - процес фактичного втілення конкретних приписів правових норм стосовно конкретних суб'єктів у сфері адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки.

Дослідження проблеми змісту адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки обумовлює необхідність аналізу, розкриття й систематизації складових елементів відповідного механізму регулювання, що актуалізує звернення до загального теоретичного екскурсу та аналізу основних концепцій та поглядів на мету, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання взагалі, що, у свою чергу, дозволить визначити призначення адміністративно-правового регулювання, розкрити його сутність та межі впливу на охорону прав на промислові зразки.

Основні особливості охорони прав на промислові зразки як об'єкту адміністративно-правового регулювання, зумовлюють, з одного боку, необхідність державного впливу на процес функціонування зазначеного об'єкту та існування адміністративно-правового механізму його регулювання шляхом формування нормативно-правової бази, та, з іншого, визначають особливості такого регулювання.

Як відомо, процес регулювання являє собою систему взаємопов'язаних і виконуваних у певному порядку дій. Практично всі дослідники з державного управління та адміністративного права на перше місце серед цих дій ставлять цілепокладання (постановку цілей). У науковій літературі також використовуються наступні визначення: "формування цілей", "вибір цілей", "завдання", "визначення проблеми" тощо. Цілі регулюючої діяльності, поряд із її принципами, зумовлюють змістовний склад механізму регулювання, на їх досягнення спрямовані дії всіх складових регулюючого механізму. На формулювання цілей, їх корегування та зміну суттєво впливає регулюючий процес, протягом якого узагальнюється суспільна практика та вносяться відповідні корективи в існуючі цілі, розробляються нові тощо. З іншого боку, цілі активно впливають на побудову, зміст та методи діяльності систем регулювання.

Адекватне розуміння сутності адміністративно-правового регулювання неможливе без осмислення мети такої діяльності. Різноманітними є запропоновані вченими-адміністративістами та фахівцями з державного управління визначення мети та цілей державного регулювання. Аналіз існуючих у вітчизняній та зарубіжній спеціальній літературі підходів до визначення специфіки адміністративно-правового регулювання дає підстави стверджувати, що більшість дослідників підкреслюють цілеспрямований характер регулюючої діяльності [100, с. 34; 101, с. 5; 102, с. 29; 103, с. 18; 104, с. 49]. Цілепокладання є важливим елементом діяльності людини, що характеризує як розумові процеси, так і предметну діяльність, в першу чергу - процес праці. Сьогодні умови побудови в Україні демократичної держави є тим станом системи регулювання, який вимагає внесення суттєвих змін у механізм цілепокладання на всіх рівнях адміністративно-правового регулювання, надання йому зумовленого об'єктивно, науково обґрунтованого та раціонального характеру. За ступенем об'єктивності чи суб'єктивності цілей можна говорити про рівень доцільності організації, що, звичайно, є відправною точкою як реформування старої, так і створення нової організації.

Проведені дослідження свідчать, що в підходах вчених-адміністративістів та фахівців з державного управління щодо визначення мети та цілей регулювання ці поняття є достатньо розробленими та посідають визначне місце серед основних елементів механізму регулювання, співвідносяться між собою як загальне і часткове, де мета розглядається як основна, вихідна категорія, досягнення якої забезпечується через реалізацію поставлених цілей.

В радянській науковій правовій літературі зазначалося, що метою регулювання є об'єднання зусиль громадян, органів влади, підприємств, установ, організацій для вирішення завдань економічного, соціально-культурного та адміністративно-політичного характеру [103, с. 18]. Л. Юзьков вважав, що в державній сфері зміст владно-організуючого впливу суб'єктів на об'єкти детермінований вихідною метою - забезпечити ефективне функціонування всього соціального організму [105, с. 75]. Схожої позиції дотримуються і сучасні вчені-правники. Наприклад, професор В. Колпаков основною метою державного регулювання вважає вдосконалення суспільної системи відповідно до державних інтересів [106, с. 16], Н. Нижник та О. Машков - практичну організацію нормального життя суспільства і забезпечення особистої безпеки громадян, створення умов для їх матеріального, культурного та духовного розвитку [107, с.  6], Р. Кондратьєв - ефективне функціонування та розвиток суспільства [108, с. 85], В. Цвєтков в якості головної мети державного регулювання визначає забезпечення поступового розвитку суспільства [56, с. 31]. Ю. Тихомиров, досліджуючи категорію цілі державного регулювання, тлумачить дане поняття як орієнтацію майбутнього стану об'єктів, який вони повинні досягнути під впливом суб'єктів регулювання [109, с. 212]; Г. Кіндрацька у визначенні цілей робить акцент на значенні елементів організації: цілі - це конкретний стан окремих характеристик організації, якого вона прагне досягти протягом певного терміну [110, с. 58]. Думки аналогічного змісту дотримується О. Віханський [111, с. 4]. В. Дорошев, навіть, формулює внутрішній зміст цілі, а саме - термін "ціль" використовується для описання специфічних завдань у розумінні їх значення та термінів виконання [112, с. 115]. Подібне розуміння мети та цілей державного регулювання підтримують і більшість російських науковців. Наприклад, Д. Зєркін та В. Ігнатов визначають мету регулювання як надання суспільству організованого функціонування у відповідності із встановленими нормами, забезпечення його адаптації до умов навколишнього середовища, а також можливе його удосконалення і розвиток [104, с. 49]. Значна кількість вчених підходить до питання формулювання мети соціального регулювання з позицій кібернетичного підходу. Наприклад, Ю. Козлов зазначає, що основним призначенням соціального регулювання взагалі та будь-якого з його різновидів є впорядковуючий вплив на учасників спільної діяльності (впорядкування системи) [50, с. 34]. Аналогічної точки зору дотримуються В. Афанасьєв і Д. Бахрах [113, с. 25; 114, с. 5]. Акумулюючи визначене, можна стверджувати, що ціль - це елемент розумової діяльності суб'єкта регулювання, внутрішній мотив, що спонукає до дії, є ідеальним зразком бажаного соціального результату від впливу суб'єкта адміністративно-правового регулювання на об'єкт, тому вона формується під впливом як пануючих у суспільстві, державі цінностей, виражає певні задуми, так і акумулює в собі знання системи регулювання, законів регулювання, наявність досвіду регулювання і в кінцевому результаті спрямовується на досягнення основної загальної мети.

В науковій літературі увага приділяється ієрархії цілей відповідної діяльності. Так, наприклад, Г. Атаманчук, за джерелом виникнення та змісту, виділяє: суспільно-політичні, соціальні, духовні, економічні, виробничі, організаційні, діяльнісно-праксеологічні, інформаційні та роз'яснювальні цілі, тобто пропонує ідею існування "дерева" цілей [102, с. 114]. Л. Юзьков вважає, що загальна мета всієї системи адміністративно-правового регулювання деталізується на множинність цілей та підцілей на рівнях організації діяльності. Узгодженість цілей постає, на його думку, в якості принципу організації всього процесу, що включає чотири вимоги: 1) взаємне підпорядкування цілей загальній меті адміністративно-правового регулювання; 2) реальність мети; 3) скоординованість цілей при організації територіального, галузевого, міжгалузевого регулювання; 4) ієрархія цілей при здійсненні регулюючих циклів на рівні "конкретний суб'єкт управління - конкретний об'єкт управління". Отже, з урахуванням багатоцільового характеру регулятивної діяльності прийнято будувати систему цілей за допомогою методу "дерева" цілей. Верхньою ланкою "дерева" завжди вважають основну ціль (місію) організації. Рівнем нижче розміщують цінності, яких дотримується вище керівництво. Всі інші рівні представляють цілі діяльності самої організації та її робітників. Побудова "дерева" цілей, зазначають О. Суслов та В. Вишневська, необхідна для того, щоб у кінцевому підсумку цілі можна було погодити із засобами їх досягнення [115, с. 30]. Таким чином, "дерево" цілей є основою для формування моделі (програми, стратегії, концепції), що відображає можливі варіанти послідовності робіт, які забезпечують досягнення кінцевої мети.

Процедура побудови "дерева" цілей, на думку Б. Федишина та Б. Андрушкова, є евристичною, тобто базується не на формальних підходах і методах, а на використанні досвіду, знань, інтуїції експертів. Вона складається зі стадій: побудови функціонального дерева цілей, формування комплексу цілереалізуючих систем (предметна дезаграція), їх попередньої оцінки і вибору, розробки цільових нормативів, ранжування цілей [116, с. 7].

Особливої уваги під час побудови "дерева" цілей слід приділяти останній стадії - ранжуванню цілей, яке передбачає: формування оцінки відносної вагомості цілі, встановлення найбільш раціональної послідовності цілей, обробку експертних оцінок і побудову загального набору оцінок відносної важливості [116, с. 8].

Визначення цілей та їх впорядкування у відповідності до ієрархії є однією з процедур цього підходу. Всі науковці, які намагаються побудувати "дерево" цілей, єдині в тому, що необхідною є узгодженість та обґрунтована субординація цілей, за якої реалізація однієї мети постає джерелом для іншої.

Охорона прав на промислові зразки - важлива складова для успішного розвитку економіки держави. Мета регулювання економіки з боку держави розглядається вченими-юристами як створення такої господарської системи, яка б орієнтувалася на вибір найефективніших варіантів використання наявних факторів виробництва та забезпечення сприятливих соціально-економічних умов життєдіяльності. Вченими-економістами до основних цілей державного регулювання економіки відносяться: раціональне використання ресурсів і досягнення макроекономічної ефективності, забезпечення стабільного розвитку національної економіки тощо.

Узагальнюючи все вищенаведене, можна дійти висновку про те, що метою адміністративно-правового регулювання є соціально детермінований та науково обґрунтований результат, на досягнення якого спрямований процес регулятивної діяльності шляхом створення та формування систематизованої нормативно-правової бази. Таким чином, мету адміністративно-правового регулювання у сфері охорона прав на промислові зразки в Україні можливо визначити як забезпечення ефективного функціонування промисловості та її сталий прогресивний розвиток шляхом вдосконалення чинного законодавства, в тому числі шляхом систематизації нормативно-правових актів.