Важливими елементами механізму адміністративно-правового регулювання будь-якою сферою суспільного життя, в тому числі і охорона прав на промислові зразки, є також його завдання та функції. На підставі вивчення значної кількості наукових правових джерел, можна стверджувати, що більшість з них присвячені меті та функціям або лише функціям адміністративно-правового регулювання. Так, Д. Зєркін та В. Ігнатов визначають завдання адміністративно-правового регулювання як певний вираз усвідомленої необхідності реально здійснити дані цілі в конкретних умовах [104, с. 54]; Б. Лазарєв - як сукупність проблем, що потребують вирішення для досягнення цілей в даних конкретних обставинах при наявності ресурсів [117, с. 145]. Але слід зауважити, що в жодній із зазначених робіт не наведений конкретний перелік завдань державного, зокрема адміністративно-правового, регулювання та їх можлива класифікація.

Для багатьох праць, присвячених відповідній проблематиці характерним є ототожнення понять "завдання" та "функції". Наприклад, французький науковець Б. Гурне ототожнює завдання та функції на рівні саме головних завдань ("головні завдання, або функції"), з-поміж яких цей вчений виділяє чотири категорії: функції верховної влади, економічні, соціальні, освітні і культурні [118, с. 19]. В іншій своїй праці Б. Гурне  розглядає як синоніми поняття "функції державного управління (регулювання)" та "функції держави" [119, с. 36]. Американські вчені Г. Кунц та С. О'Доннел зазначають, що завдання регулювання - це кінцеві цілі, на які спрямована діяльність, а мета також по суті є завданням, але має кількісні та якісні показники. Самі ж автори вважають ці терміни взаємозамінними [120, с. 193]. Французький вчений Р. Драго підкреслює, що на практиці терміни "завдання", "функція" та "компетенція" вживають як синоніми. На його думку, завдання - це виконання всього, реалізація чого забезпечується ним чи повинна забезпечуватися. Функція - це залежність між завданнями та компетенцією як правовою категорією [121, с. 60]. Й. Кхола розуміє функцію як узагальнення певної групи завдань [122,  с. 68].

Викладений широкий спектр наукових поглядів дає підставу стверджувати, що найбільш оптимальним визначенням завдань адміністративно-правового регулювання є їх розуміння як основних напрямків державної регулюючої діяльності, які в конкретних умовах є етапами досягнення мети адміністративно-правового регулювання. Отже, доцільно виділити наступні завдання адміністративно-правового регулювання у сфері охорона прав на промислові зразки:

1) адаптація до ринкових умов господарювання, формування ефективної системи охорони прав на промислові зразки;

2) створення необхідного підґрунтя для розвитку, стимулювання, інвестування вітчизняної промисловості шляхом вдосконалення чинного законодавства;

3) забезпечення удосконалення системи охорони прав на промислові зразки щодо міжнародних вимог з депонування промислових зразків; розширення переліку об'єктів, що можуть охоронятися як промислові зразки.

Серед вчених-адміністративістів не викликає заперечень той факт, що зміст адміністративно-правового регулювання розкривається, зокрема, через зміст і характер функцій, які реалізуються в процесі такої діяльності. В юридичній літературі поняття "функції управління" має різноманітне тлумачення. Г. Петров взагалі вважає, що складові частини регулювання краще називати не функціями, а елементами [123, с. 49]. На думку В. Афанасьєва, яка підтримується й іншими науковцями, функції являють собою операції, дії суб'єкта, що відповідають послідовним стадіям циклу, а їх сукупність складає зміст процесу [113, с. 207]. Таким чином, функції тут пов'язуються із стадіями регулюючого процесу, втрачаючи самостійне значення. Ототожнення стадій регулюючого циклу із функціями управління, на наш погляд, є невиправданим, оскільки зміст всіх стадій представлений різноманітними діями, які можуть неодноразово повторюватися на будь-якій з цих стадій.

Досить часто в науковій літературі вчені-адміністративісти функції нібито "розчиняють" в самому регулюючому впливі або його частинах. Наприклад, Д. Бахрах наголошує на тому, що функції є типовими видами взаємодії між суб'єктами і об'єктами, тобто теж прирівнює їх до самого регулюючого впливу [114, с. 63]. Г. Атаманчук зазначає, що функціями управління є реальний, силовий, цілеспрямований та регулюючий вплив на кероване явище [102, с. 120].

Аналіз наукової правової літератури дає підстави окремим науковцям стверджувати, що, не дивлячись на різноманітність визначень функцій, фактично в більшості з них ці функції пов'язуються саме із регулюючою діяльністю. Такою є, зокрема, позиція Ю. Козлова, який, слушно вважаючи вид регулюючої діяльності основною ознакою функцій державного, в тому числі і адміністративно-правового, регулювання, визначає їх як найбільш типові, однорідні та чітко виражені види (напрямки) відповідної діяльності, що служать інтересам досягнення цілей регулюючого впливу [125, с. 135]. Аналогічно розуміє функції державного регулювання і Б. Курашвілі, але невиправдано ототожнює їх із функціями апарату державного регулювання та з функціями держави взагалі [126, с. 170].

Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що функції адміністративно-правового регулювання - це обумовлені досягненням мети та підпорядковані вирішенню конкретних завдань основні види адміністративно-правової діяльності суб'єкта, пов'язані із його впливом на об'єкти регулювання.

Не менш дискусійним є питання класифікації функцій адміністративно-правового регулювання. Найпоширеніша класифікація поділяє їх на загальні (основні) та особливі (спеціальні, специфічні, функції спеціалізованого управління) [114, с.  64; 127, с. 263]. Загальні функції регулювання визначаються як універсальні види (напрямки) діяльності суб'єктів регулювання, в межах яких вирішуються найбільш типові завдання, що мають відношення до всіх суб'єктів і об'єктів. В переважній більшості випадків до них відносять прогнозування, планування, організацію, керівництво, координацію, контроль та облік. Деякі дослідники в якості основних функцій називають також цілепокладання, інформування, активізацію [104, с. 54]. Д. Бахрах, на відміну від інших вчених, класифікує і загальні функції управління [114, с. 66].

В науковій правовій літературі виділяються також функції-операції (відповідають конкретним стадіям циклу, здійснюються будь-яким суб'єктом до будь-якого об'єкту) та функції-завдання (є конкретними) [114, с. 207; 128, с. 138]. Такий поділ певною мірою відповідає класифікації функцій на загальні та особливі.

Б. Курашвілі поділяє функції адміністративно-правового регулювання на об'єктні (територіальні, галузеві, реляційні (соціально-просторові), еволюційні  соціально-часові) та технологічні, що поділяються на операціональні (методичні) та стадіальні (циклічні) [126, с. 175].

Поряд із загальними функціями та їх численними варіантами виділяють спеціальні функції, які характеризуються тим, що забезпечують врахування характеристик конкретного суб'єкту та об'єкту його впливу, розрізняючись залежно від особливостей галузей (підгалузей), підприємств, установ, організацій тощо. Тут необхідно зазначити і те, що в деяких дослідженнях можливість і доцільність поділу регулюючих функцій на загальні та особливі заперечується. Так, Г. Петров вважає, що оскільки загальні функції властиві всій системі управління, пронизують всі її ланки та підсистеми, то необхідності виділяти спеціалізовані функції немає [123, с. 49].

Часто поряд із загальними та спеціальними функціями виділяють допоміжні (обслуговуючі), які мають важливе практичне значення (діловодство, управління персоналом, бухгалтерський облік тощо) [107, с. 95; 125, с. 145]. Але існування даного різновиду функцій також іноді викликає заперечення. Наприклад, Г. Атаманчук наголошує на тому, що вони є діяльністю по забезпеченню роботи державного апарату, не породжуючи жодного впливу [102, с. 121]. Інколи до загальних та спеціальних функцій додають ще так звану штабну, яка вважається прерогативою загального керівництва та структурних підрозділів, що оперують інформацією, яка відноситься до реалізації перших двох різновидів функцій (наприклад, підготовка комплексних управлінських рішень, організація взаємодії тощо) [128, с. 141]. Цю точку зору поділяє і французький вчений Б. Гурне [118, с. 65]. Г. Попов пропонує створити не лінійну, а об'ємну модель функцій регулювання, виділяючи наступні принципи класифікації функцій: основний, виробничий, специфічний, технологічний. Вчений висловлює позицію щодо виділення однієї інтегруючої функції регулювання, яка повинна об'єднати всі інші, вважаючи нею керівництво [129, с. 148].

Незважаючи на те, що будь-який науково аргументований тип класифікації функцій регулювання має право на існування, в якості найбільш оптимального серед всіх існуючих в спеціальній літературі підходів до їх класифікації є традиційний розподіл функцій адміністративно-правового регулювання на загальні та особливі, враховуючи, що всі перелічені різновиди функцій, окрім загальних, по суті, є спеціалізованими, являючи собою ті чи інші конкретні види державної діяльності.

Враховуючи здобутки вчених-фахівців у галузі державного управління та вчених-адміністративістів щодо визначення і класифікацій функцій адміністративно-правового регулювання та проаналізованих особливостей суспільних відносин у сфері охорони прав на промислові зразки, можна сформулювати поняття функції адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки як зовнішній прояв властивостей суб'єктів регулювання, який характеризується самостійністю, здійснюється специфічними методами залежно від даного об'єкту регулювання з метою досягнення певних результатів в набутті та захисті прав на промислові зразки.

Доцільно систематизувати функції адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки за найбільш типовою класифікацією функцій адміністративно-правового регулювання, яку пропонують Ю. Битяк, В. Богуцький, В. Гаращук, С. Ківалов і згрупувати їх наступним чином: загальні, спеціальні, допоміжні функції. До загальних функцій адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки слід віднести ті, які притаманні процесу адміністративно-правового регулювання економікою: функцію прогнозування і моделювання, планування, координацію, контроль, інформаційне забезпечення, комунікаційну. До спеціальних функцій належать ті, що відображають особливості регулюючого впливу конкретного суб'єкту регулювання саме на сферу охорони прав на промислові зразки: є прогнозування і моделювання, планування, координація, контроль та реєстрація, інформаційне забезпечення, охорона навколишнього природного середовища від шкідливого впливу під час або після впровадження промислового зразка у виробництво, створення умов для функціонування національної промисловості, створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств.